Ні забуття, ні прощення

Виповнюється 80-та річниця найбільшої трагедії українського народу – Голодомору. Це був геноцид, спланований комуністичним режимом, який не мав жодних докорів сумління за знищені мільйони людей, бо фізичне знищення всіх, хто не вписується в доктрину Леніна, є лейтмотивом його концепції будівництва комунізму. Український хлібороб, з його прагненням вільної праці на своїй землі та володіння плодами своєї праці, був приречений на знищення вже самою ідеологією комунізму. Про це прямо говорить професор Стенфордського університету Норман Неймарк: «Сталін зумисне дозволив голоду винищити непомірно велику кількість українських селян і використав його як зброю помсти за злочини, що їх нібито скоїли ці невинні люди, а отже вчинив геноцид». Про це ясно говорив засновник терміну «геноцид» Рафаель Лемкін під час вшанування 20-річчя Голодомору: «радянський геноцид в Україні». Те, що відбулося в Україні 80 років тому, повністю підпадає під означення геноциду в Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року, прийнятої в результаті міжнародного визнання праць Рафаеля Лемкіна і визнане сьогодні в 23-х країнах світу.

Сьогодні в Україні, через політичний союз правлячої Партії Регіонів з КПУ та заграванням регіоналів з Москвою йде протилежний процес: з підручників вилучаються розділи про Голодомор, Український Інститут Національної пам’яті уникає визнання факту, що Голодомор був геноцидом. Ця політична кон’юнктурщина є зрадою інтересів українського народу та зрадою пам’яті заморених голодом українців. Вона буде засуджена історією та українським народом. Уже сьогодні в Європі сталінізм правно прирівняно до гітлеризму, і рано, чи пізно, такий закон буде прийнято в Україні. Наше завдання – щоденною працею наблизити той день, коли національна пам’ять українського народу зробить неможливим повторення трагедії для майбутніх поколінь.

Міжнародна акція вшанування жертв Голодомору буде продовжуватися в усіх країнах поселення українців. Ця акція продовжиться в майбутньому, незалежно від політичних уподобань будь-якої влади в Києві. Не оглядаймося на позицію офіційної влади: якщо вона захоче виправдовувати винуватців Голодомору і солідаризуватися з ними, то це буде ще одна причина, чому український народ її відкине.

Ми висловлюємо вдячність Урядам тих держав, які визнали Голодомор, та українським громадам у тих державах за їх самовіддану працю для вшанування пам’яті жертв геноциду і закликаємо Уряди всіх інших держав приєднатися до міжнародного визнання Голодомору, а українські громади – до нових зусиль у боротьбі за нашу національну пам’ять.

Вшанування чи замовчування Голодомору – це моральний вододіл між тими, хто почуває себе українцями, і тими, для кого Незалежна Україна є непорозумінням історії. В Україні є досить легальних можливостей, щоб відкрито відстоювати свою моральну позицію українців. Є Закон України “Про Голодомор”, є рішення Апеляційного Суду Києва про призвідників Голодомору, яке прямо вказує на винуватців.

Від нашої наполегливості залежить, чи з’являться розділи про Голодомор в підручниках, від громадянської позиції вчених залежить, що підсумовуватимуть наукові конференції – політичну кон’юнктуру, чи документальну правду про смерть мільйонів. Закликаємо наукові інституції заохочувати дослідження молодими вченими Голодомору спеціальними стипендіями. Закликаємо українські музеї організовувати виставки пам’яті жертв Голодомору. Закликаємо очевидців Голодомору зафіксувати свої спогади документально.

Всіх українців закликаємо традиційно запалити свічку в пам’ять наших предків, убієнних голодом.

Провід ОУН (б)

 

Published on 15 November 2013