До питання створення особового фонду Степана Бандери

В українській історичній науці, починаючи з середини і другої половини ХІХ ст., склалася традиція персоніфікації історії, виокремлення в історичних подіях ролі і місця видатних діячів, дослідження їх життєвого шляху. Тому і в архівній справі створення особових фондів відомих людей дозволяє поглянути на історію їх очима.

Наприклад, щоб зрозуміти, як формувалися позиції політика щодо різних питань, коло політичних соратників і опонентів, друзів, - треба досліджувати рукописи його статей і виступів, листування. І, звичайно, через газетні публікації можна простежити ставлення спільноти й до нього, як до особистості і до справи, яку він репрезентує. Особливо, якщо ця справа широко відома в світі.

Нещодавно, в архіві дослідного інституту "Україніка", що знаходиться в Торонто (Канада), було виявлено великий масив документів, пов`язаний з діяльністю Провідника ОУН Степана Бандери. Тож, вирішено розпочати формування особового фонду видатного українського революціонера. Однак особливістю цієї робити є те, що документи, які могли би стати основою фонду, розпорошені по різних архівних колекціях (як громадських, так і приватних). Зрозуміло, що певна частина тих документів ще чекає на відкриття, адже лідер революційної ОУН вів широке листування з членами Організації, які перебували в різних країнах світу.

На цей час основну долю майбутнього особового фонду Степана Бандери складають вирізки з газет багатьох країн світу. Абсолютна більшість цих газетних повідомлень стосується двох періодів: осені 1959 року (загибель С.Бандери) та осені 1962 року (суд над його вбивцею Б.Сташинським). Після ІІ Світової війни ці події були найбільшим приводом нагадати світові про боротьбу, яку вів український народ за свою незалежність.

Свого часу колосальна і жертовна праця зі збирання та упорядкування цих газетних повідомлень була виконана в кілька етапів. Спочатку вирізки з газет були скомплектовані в теки, відповідно до країн походження та мов, потім з них робили ксерокопії, наклеїли на папір та відповідно підписали. І, нарешті, друге ксерокопіювання (очевидно, робили кілька комплектів), дало чудовий ефект - чіткість тексту покращилась. Крім цього, упорядники зробили наскрізну нумерацію аркушів усіх томів, а в більшості з них - і в кожному томі окремо.

Нині газетні повідомлення зібрані у 34 одиниці зберігання, загальною кількістю 2404 аркуші, повністю оцифровані і мають сигнатуру в архіві ОУН: Ф.21, оп.1, од.зб.1-34.

Представлені країни: ФРН, НДР, Велика Британія, США, Канада, СРСР, Польща, Бразилія, Іспанія, Франція, Аргентина, Бельгія, Нідерланди, Швеція, Норвегія, Італія, Австрія, Австралія, Швейцарія, Венесуела, Марокко, Алжир, Туреччина (всього 23).

Published on 27 September 2013