Пам’ятаючи історію, дивлячись у майбутнє


Пригадуючи етапи українського державотворення, не варто обмежуватися лише святковими заходами та черговим пригадуванням історії. Сучасний стан держави Україна далекий від того, про який мріяли українці під час визвольних змагань ХХ століття, спостерігаючи за Центральною Радою, борючись у військах УНР та ЗУНР, захищаючи Карпатську Україну, проголошуючи відновлення Української держави в 1941 році та створення УГВР, воюючи в лавах ОУН-УПА. Саме такими міркуваннями керувалися у Львівському регіональному відділенні Інституту національного державотворення, коли з нагоди 72-ої річниці проголошення Акту відновлення Української державності 30 червня 1941 року організували круглий стіл на тему «Актуальні питання державного будівництва». Його учасники констатували – через відсутність теоретичних напрацювань в галузі теорії державотворення українці не змогли взяти повноту влади у 1991 році, залишивши її в руках комуністичної партноменклатури. Після Помаранчевої революції її молодша гілка (комсомольці) шляхом маніпуляцій з Конституцією зберегли свою владу. Відсутність бачення, а відтак і теоретичних напрацювань, шляхів перебрання влади привели існуючого результату - приходу до влади «донецьких».

Орест Данчевський, Комітет виборців України: «Досвід держав з тоталітарним (авторитарним) стилем управління, а саме до цього типу скочується Україна, показує неминучість змін у владі. Доказом цього є крах соціалістичної системи в центральній та східній Європі в 1989-1991 роках, революція «троянд» в Грузії, Помаранчева революція в Україні, нещодавня «арабська весна», останні події в Туреччині. При переході від жорстких схем управління часто постає питання люстрації. Позитивний досвід країн, які провели посткомуністичну люстрацію, вказує на необхідність її проведення і в Україні. Країни, які її провели (Польща, Чехія, Литва, Латвія, Естонія) є успішними, натомість держави, де люстрація не проведена (Болгарія, Румунія, Словаччина) все ще далекі від поняття успішності».

Юрко Антоняк, Центр національного відродження: «В сучасних умовах України під люстрацією ми бачимо комплекс заходів, спрямованих на очищення державного апарату від осіб, які своїми діями посягають на права людини та суверенітет держави. Як «колишніх» (комуністична та комсомольська номенклатура, працівники репресивно-каральних органів), так і, перш за все, «теперішніх». А тут величезний перелік правопорушень. Це дії чи рішення органів державної влади, місцевого самоврядування, зокрема спрямованих на: зменшення ролі української мови, дезінтеграцію держави, часткову чи повну втрату державного суверенітету, чи, взагалі кажучи, зраду державних інтересів. Це незаконні рішення чи дії силових органів, невмотивоване використання спецпідрозділів, провокативні дії (як от переслідування громадян за купівлю речей з мінікамерами), незаконні затримання, злочинна бездіяльність та своєрідне трактування тих чи інших подій. Це вмотивовані фінансово чи політично рішення суддів, прокурорів, податкових органів. Це рейдерські захоплення підприємств, «відкати» і так далі».

Володимир Степанишин, керівник регіонального відділення Інституту національного державознавства: «Питання полягає в тому, щоб визначити, які злочини чи службові проступки мають бути основою для початку люстрації, визначити ознаки тих рішень, дій чи бездіяльності, які підпадають під люстраційні справи, а також покарання за них. Ряд чинників ускладнює проведення люстрації: термін давності, колегіальність прийняття тих чи інших рішень, імунітет отриманий внаслідок займання посад, формальне виконання наказів чи розпоряджень керівництва чи суду. Для розв’язання цих питань слід попередньо опрацювати юридичні моменти, враховуючи, що європейське законодавство є частиною українського, враховувати можливість звернення фігурантів люстраційного процесу до Європейського суду з прав людини. Покарання мають бути такими, щоб не створювати «мучеників»: часткове позбавлення громадянських прав та обмеження на певні види діяльності, позбавлення статусу державного службовця, чи службовця спеціальних структур (судді, правоохоронних органів, тощо)».

Прийняття розробленої системи нормативних документів при початку розбудови Української України не тільки дозволить Нації очиститись від комуністичного та «донецького» спадку, але й унеможливить повернення до тоталітарних методів керівництва, ознакою яких є, зокрема, виконання політичних рішень невповноваженими на це органами у невластивий спосіб. Наступний круглий стіл, присвячений методам імплементації поняття люстрації в правове поле України, заплановано провести у липні, присвятивши його річниці ще одного етапу Українського державотворення – створенню Української Головної Визвольної Ради в 1944 році, у селі Сприня, що на Самбірщині Львівської області.

Олекса Олич

 

Published on 1 July 2013