Документальне свідчення солідарності українців

В Торонто, (Канада) знайшовся архів Українського Громадського Комітету Рятунку України на мікроплівках. Сам архів у роки Другої світової війни був вивезений зі Львова, але не доїхав до Німеччини і зберігався в Бібліотеці Народовій у Варшаві. Знахідка а Торонто являє собою 2 касети з мікроплівками: звернення, листи, списки пожертв фізичних осіб, чеки українських банків і установ, анкети для опитування біженців зі Східної України...

Ця організація, створена наприкінці липня 1933 року у Львові, спочатку мала назву "Громадського комітету допомоги страждальній Україні". Пізніше вона була змінена на "Український громадський комітет рятунку України" (УГКРУ). Головою комітету обрали лідера УНДО Дмитра Лівицького. Для проведення поточної роботи утворили Діловий комітет, який очолив діяч УНДО, редактор газети "Діло" Василь Мудрий. Його заступницею стала Мілена Рудницька — голова Союзу українок у Львові. До керівництва Комітету ввійшли також відомі громадські діячі, депутати Сейму Дмитро Левицький і Зеновій Пеленський, Іван Ґижа та інші.

У перший же день Український громадський комітет рятунку України ухвалив Відозву до українського народу, яку підписали керівники 35 українських організацій і товариств. "До культурного світу! Вимирає з голоду на очах Європи великий, багатомільйонний український нарід, — зазначалось у вказаній відозві. — Вимирають доведені до краю насильницьким визиском завойовника — червоної Москви — Радянська Україна та інші південні області Радянського Союзу — як Кубань і Донщина, заселені переважно українцями... Вимирають цілі села. Трупи голодних валяються по вулицях міст і на дорогах сіл. Прокидається людоїдство. А більшовицька влада, замість помочі, без жалю стягає останнє збіжжя з краю і вивозить до Московщини та нечуваним терором задушує всякий протест".

Документи засвідчують немалі збірки грошей практично у всіх галицьких містах і селах. Долучалися до цієї благородної акції й такі ж комітети в Берліні, Брюсселі, Софії, Бухаресті, Празі, а також за океаном.

Особливий інтерес серед переглянутих документів являють листи до митрополита А. Шептицького і його відповіді, а також численні підписи під різноманітними зверненнями і петиціями з печаткам українських організацій, які показують широкий розмах солідарності галицьких українців зі своїми братами на Сході. Також привертають увагу списки пожертв простих людей, та суми грошей. Біда одних згуртовувала інших...

Найближчим часом ці мікроплівки будуть оцифровані і восени-взимку, виставлені в Інтернет. Таким чином, розшириться документальна база досліджень.

Геннадій ІВАНУЩЕНКО

Published on 1 July 2013