Дзвони в Маджарках б’ють на сполох

Ми добре знаємо трагедію білоруської Хатині та останні “відкриття” професорів-українофобів про те, що ніби-то приймали участь у цьому злочині українські націоналісти.

Але чомусь загадково мовчать наші чужинецькі професори про трагедії сіл наших українських, наче і не було їх. І точну кількість таких сіл не скаже ніхто. Але люди пам’ятають.

У неділю третього червня мешканці з Боратина Сокальськлого району Львівської області прийшли на поминальну службу біля каплиці, що стоїть на місці спаленого села Маджарки. Боратинський священик Михайло Блистів, о.Михайло Нискогуз із храму св. Йосафата на місці, скрапленому сльозами і кров'ю наших співвітчизників, правили Службу Божу. Бо лише щира молитва може втішити душі невинно убитих селян. І подвижницька діяльність фермера Мирослава Шумила, що запалив своєю іскрою Батюка Михайла та інших односельців, дозволила увіковічнити пам’ять про трагедію села гарно облаштованою капличкою. І ця пам’ять не дозволить повторитися трагедії, що була роздмухана недругами на міжнаціональному ґрунті.

А село було не маленьке, мало 98 дворів, читальню “Просвіти”, церкву.

Перший раз палили село польські поліцаї, що були на службі у гітлерівців. Тільки в Грубешівському повіті в 1943р. зусиллями Армії Крайової з лиця землі стерті Молотів, Тугані, Стрільці, в 1944р. Сагринь (більше 400 дворів), Ласків (122 садиби), Сиховичі, М'яке Теребінь, Пасіку, Маличі, Турковичі. Всього лише в одному повіті польська АК спалила більше 20 сіл, Убито понад 1500 українців. Згадати варто і Завонє (лише залізнична станція Селец-Завонє нагадує про нього), яке спалили німці, дізнавшись про присутність червоних розвідників.

Коли пройшли “освободителі”, стан погіршився. Якщо німецькі окупанти покладали на село фіксовані контингенти, то міліція обивательська Народної Польщі просто грабувала стільки, скільки хотіла.

“Озброєні автоматами і карабінами польські штурмовики вдерлися до хати і там вчинили страшне побоїще. Коли постріли стихли, то карателі підпалили хату і стодолу, щоб вогонь поглинув сліди того страшного злочину. Романа, котру куля лише черкнула, отямилася і кинулась втікати, за нею побігла Галина. Позаду чулися постріли... Нині пані Галині Поцілуйко (Дацьків) 75 літ. І тепер гіркі сльози котяться з її очей, коли вона пригадує ту страшну трагедію... Добрі люди зібрали кісточки замордованих, спалених людей, дітей і ненародженого дитятка і поховали всіх на старому цвинтарі у Червонограді. Шкода, що якісь вандали пошкодили надгробний пам`ятник на могилі” - так описала Оксана Проць “подвиги” міліції обивательської (МО) та охотнічої резерви міліції обивательської (ОРМО — польський аналог радянських стрибків) за підтримки жовнірів Войска Польского після “освобожденія”. Місцеві жителі були свідками, як десятеро людей живими спалили поляки у власних оселях. Про це писав Василь Филипчук у нарисі “Моє село у вирі історичних подій”. Коли Закерзоння відійшло до Польщі, допомогу у боротьбі з сільськими кущами самооборони полякам надавали вже радянська “Червона мітла” та радянські прикордонники.

А під час операції Вісла” в травні 1946 р. людей взагалі вивозили на Тернопілля. Поляки безсовісно грабували беззбройних переселенців. А тих, хто не хотів залишати рідні домівки і втікав — розстрілювали.

То кому служать ті, що борються з мовою українською? Навіщо міжнаціональні сутички провокувати, вирощувати молодих нацменів, що не володіють державною мовою на необхідному для здачі випускного іспиту рівні і не можуть займати посади чи вчитися на території України? Ці юнаки і дівчата можуть бути потрібними лише в сусідній державі, де мова їхня - державна. Спецслужбам яких держав служать партії, що впроваджують такі закони і бризкають слиною, бо комусь не подобається, що Степан Бандера — почесний громадянин українських міст? Інтереси народів яких країн захищають народні обранці України? То чи не прийшла пора об’єднатися проти спільного ворога-зрадника, що пограбував родини, позбавив належної освіти, роботи, заслужених пільг, позбавив безкоштовного медичного обслуговування та соціальних гарантій, натомість? Той підступний ворог хоче знову примусити нас воювати між собою. Тому і дзвони у спалених Маджарках б’ють на сполох.

Анатолій Троцюк

Published on 13 June 2012