Вечір пам’яті поета

Вечір пам’яті Андрія Легіта, одного з тих, чий поетичний талант розквітнув на чужині, відбувся у чернігівському Культурно-мистецькому центрі «Інтермеццо». Під час вшанування лунали пісні у виконанні Петра Сальника на слова поета та звучала поезія у супроводі класичної гітари Івана Лисиці.

Андрій Тодосійович Ворушило, відомий під ліричним псевдонімом Андрій Легіт, народився в містечку Корсуні Київської губернії 25 грудня 1915 року в заможній хліборобській родині. Улітку 1934 року Андрій Ворушило успішно закінчив Корсунський педагогічний технікум і був направлений на посаду вчителя української мови та літератури, російської мови та літератури в Юхнівську семирічку Миронівського району на Київщині. Він відвідує кабінет молодого автора в Будинку літераторів, де отримує схвальну оцінку своїх віршів з вуст В. Сосюри.

У листопаді 1939 року Андрія Ворушила мобілізували на службу до Червоної армії. А потім була війна, оточення.

За окупації деякий час викладав українську мову та літературу в селі Саморідні. Потім виконував функції інструктора місцевого Червоного Хреста, а згодом працював у редакції тижневика "Корсунські вісті".

Згодом Андрій Ворушило потрапив до Української національної армії (УНА) під командуванням генерала Павла Шандрука. Після капітуляції Німеччини потрапляє до англійського полону. Після звільнення письменник жив у Лондоні.

Година... чотири, п'ять...
Все ближче смерть...
Машини шумлять–шумлять,
А муза – геть...
Стою за станком – стук-гряк...
Щодня одно...
Не світить життя маяк
Мені давно.

Вийшовши на пенсію у 1982-му році, цілком віддався творчій та громадській справі. Андрій Легіт неодноразово обирався членом управи таких організацій, як Об'єднання українців та Українське товариство у Великобританії.

Я не хочу ні грошей, ні слави,
Однієї бажаю заплати,
Щоб на землях моєї держави
Заспівали ту пісню дівчата.

У 2003 році співець-емігрант знову поселився в Україні, у столиці, сподіваючись прислужитись своїй Батьківщині. Чи міг він на таке сподіватися ще двадцять років тому? У Києві у 2005 році, він знайшов свій спокій».

Гість вечора Герой України Левко Лук’яненко поділився спогадами про відвідування Лондона у 1989 році:

- «Вперше я відвідав столицю Великої Британії наприкінці 80-х. Тоді я зустрічався із багатьма представниками української громади. Серед них був і поет Андрій Легіт».

Продемонстрував книги із автографом та побажаннями Андрія Легіта бард Петро Сальник:

- «На початку 90-х я перебував у Лондоні і під час одного зібрання до мене підійшов незнайомий мені чоловік, який подарував книгу зі своїми поезіями і попросив до них написати музику. Друзі мені пояснили, що це відомий поет Андрій Легіт. З часом я заприятелював з ним.

На сьогодні я маю готовий до запису альбом із піснями на слова Легіта».

Завдяки зв’язку Skype мав змогу бути «присутнім» на вечорі житель канадського Ванкувера заступник голови Суспільної Служби України Валерій Шевчук, який по закінченні вечора передав свої враження:

- «Вечір був організований дуже ефективно, було так цікаво, що час промайнув миттєво. Вражень дуже багато, я вперше відкрив для себе дуже цікавого поета, як колись відкрив Ірину Вільде або Валер'яна Підмогильного. Мені сподобались його поезії та пісні у виконанні пана Петра Сальника. Але зустріч була набагато ширшою, ніж спогади про видатного майстра слова. Я маю на увазі присутнього там Левка Лук'яненка, без перебільшення людини-легенди. Чернігівці – щасливі люди, що мають такого земляка».

Вечір відбувся за сприяння Центру національного відродження, міських організацій Суспільної Служби України, Молодої просвіти та КМЦ «Інтермеццо».

Олександр ЯСЕНЧУК

Published on 27 December 2011