У Києві встановлять пам’ятник на могилі Глушка-Мови

Благодійна ініціатива «Героїка» заявила про свій намір встановити пам’ятник на могилі Юрія Глушка-Мови, який похований на Лук’янівському цвинтарі у Києві. Цей українець увійшов в історію як Голова Українського Далекосхідного Секретаріату та борець за незалежність Зеленого Клину.

Для встановлення козацького хреста та надгробку необхідно зібрати 3000 грн. Кошти підуть на придбання матеріалів для виготовлення пам’ятника, його транспортування з Черкащини до столиці та встановлення на цвинтарі. Роботи з виготовлення козацького хреста та надгробку виконає майстер з Черкащини Олег Собченко безкоштовно.

Переказати кошти на цей проект можна на картку ПриватБанку:
4149 6053 7616 0669 (Фартушний Юрій Валентинович)

Для детальної інформації звертайтесь:
+38 066 342 13 88 (Олег)
heroic.spirit@gmail.com
http://geroika.org.ua/

Для довідки.

Юрій Косьмич Глушко (4 квітня 1882, с. Нова Басань Козелецького повіту Чернігівської губернії, нині Бобровицького району Чернігівської області — 1942, Київ) — український громадський і політичний діяч, один з організаторів українського національно-культурного й громадського життя на Зеленому Клині. Псевдонім — Мова.

Один з творців «Просвіти» у Владивостоці. Співзасновник та Голова Владивостоцької Української Окружної Ради. Голова 3-го Українського Далекосхідного з'їзду, що відбувся у Хабаровську 7-12 квітня 1918 р. Цей з'їзд звернувся до українського уряду з проханням вимагати від уряду РРФСР визнання Зеленого Клину частиною України на підставі принципу самовизначення народу, який складав там переважну більшість населення. Згодом ініціює 4-ий (Надзвичайний) Український Далекосхідний з'їзд, який відбувався у Владивостоці з 25 жовтня до 1 листопада 1918 р., на якому обраний головою Українського Далекосхідного Секретаріату.

Під його проводом навесні 1919 року у Владивостоці створюється 1-й Ново-Запорізький курінь вільного козацтва. 20 червня 1919 року заарештований колчаківською владою за активну українську діяльність. Переховувався до 31 січня 1920 року.

Вдруге заарештовано разом з групою провідних діячів та активістів українського руху 5 листопада 1922 року після захоплення Владивостока більшовиками. Заарештованих перевезено до столиці Далекосхідної республіки м. Чита, де вони рік перебували у в’язниці. Один з понад двохсот обвинувачених на Читинському процесі, на якому засуджений 13 січня 1924 року до 3 років позбавлення волі за антирадянську діяльність та «намагання відірвати Далекий Схід від РСФРР і злучити з Японією».

Після ув'язнення працював майстром на будівництві шляхів в Читинський області, начальником пошукової партії в Таджикистанi.

1930 року нелегально повернувся в Україну, у Київ (ймовірно, не під своїм прізвищем), де навчався на Київських інженерних курсах Харківського автошляхового інституту, здобув фах інженера-будівельника шляхів. В 1939-1941 роках був на різних інженерних посадах в будівельних організаціях.

Восени 1941 року брав участь в роботі українського уряду в Києві, після арешту якого залишився без засобів до існування в окупованому німцями місті.

Помер восени 1942 року від голоду. Похований на Лук'янівському цвинтарі.

Published on 26 December 2011