Творець нової епопеї

21 грудня в Києві відбулася презентація книги «Іван Гавдида – творець нової епопеї», організована Центром Національного Відродження та ГІ «Оновлення країни». Презентація була побудована таким чином, що разом зі спогадами про загиблого підіймалися питання суспільно-політичного життя України. Була відзначена робота Івана Гавдиди на Сході України та з громадами українців за кордоном, діяльність, спрямована на виховання молодого покоління, теоретичні розробки соціальних аспектів українського націоналізму, питання об‘єднання організацій державницького спрямування і створення єдиної української церкви.

Спогадами про Івана та враженнями від збірника поділилися упорядник видання Віктор Рог, голова УВКР Михайло Ратушний, професор Києво-Могилянської Академії Вадим Наумов, лідер КУН Степан Брацюнь, друзі Івана Ольга Різниченко та Олег Матківський, Голова ОУН (б) в 2001- 2010 роках Андрій Гайдамаха, виступ якого пропонуємо нашим читачам:

Нинішня презентація збірника в пошану Івана Гавдиди – це погашення давнього боргу і втілення в життя даної йому обіцянки: зібрати і видати його виступи і статті, створити і показати громаді його духовний образ.

Названа укладачами книжка – «Іван Гавдида – творець нової епопеї», може, трохи амбітна, але в багатьох аспектах ця назва відображає як саму постать Іван (політика, ідеолога, організатора), так і добу, в якій йому довелося жити, творити і життя своє віддати. Це доба з багатьма чорними плямами, в яких зникли безвісті цілий ряд українців-націоналістів, а причини їхнього зникнення донині не вияснені. Може, вони й ніколи не стануть відомими.

Деякі питання, що їх у своїх статтях порушив Іван Гавдида, вже відійшли у минуле, стали історією. Але є там і такі проблеми та сфери суспільно-політичного життя, які нині й завтра вийдуть на перший план нашої інтелектуальної уваги та політичної діяльності. Маю, серед інших, на увазі його праця «Соціальна революція – невід’ємна складова частина національної революції”. Ця тема сьогодні дуже актуальна і, мабуть, стане пріоритетною у політичній програмі національно-демократичних сил, якщо вони серйозно поставляться до потреб людей і реально прагнутимуть здобути і на тривалий час зберегти владу в цій державі.

Хочу особливо подякувати всім тим, які спричинилися до цього видання і подбали про його появу. Тепер настав час цю книжку масово поширювати, зокрема напередодні чергових виборів до Верховної Ради – тієї, в якій Іван Гавдида міг би посісти почесне місце, якщо б ворожа рука не вирвала його з наших рядів.

Якось на думку приходять слова художника-патріота Опанаса Заливахи з приводу загибелі близької йому Людини – Алли Горської. У листі до поетеси з покоління шістдесятників Ірини Жиленко Заливаха пише:

«І сум, і страх, і сором, і «чорне навколо». І невмирущість Людини, її духу, і жертовне очищення, жорстокість і жовті спалахи до Бога, де щем і нескінченність, відчай власного безсилля, випадковість і невмолимість. А дух Людини виявив себе, як ніколи, переповнено, до відчутного тернового болю.

Існую, бо болить…»

Отже, ми існуємо, бо нас болить утрата Івана. Але думаймо гуртом також над його словами, бо тоді ми й насправді існуємо для високої мети.

Василь БЕРЕЗА

Published on 22 December 2011