Лупаймо сю скалу…

12 грудня Жовтневий районний суд Запоріжжя засудив членів Всеукраїнської організації «Тризуб» за пошкодження «пам’ятника» Сталіну Романа Хмару, Юрія Пономаренка і Василя Абраміва до 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном 3 роки, Олексія Зануду – до 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном 2 роки, Віталія Вишнюка і Пилипа Тарана – до обмеження волі на 3 роки з випробувальним терміном 1 рік, Анатолія Онуфрійчука, Василя Лабайчука і Едуарда Андрющенка – до 2 років позбавлення волі з річним випробувальним терміном.

Суд також зобов’язав “тризубівців” відшкодувати вартість «пам’ятника» – понад 109 тис. грн. і заборонив засудженим виїжджати за межі України у період випробувального терміну.

«В день оголошення вироку, 12 грудня, я подав апеляційну скаргу на дії судді. Скарга вже зареєстрована в Жовтневому районному суді Запоріжжя. Апеляція розглядатиметься в Апеляційному суді Запорізької області», – сказав під час прес-конференції в УНІАН один із засуджених Олексій Зануда. За його словами, конкретна дата розгляду апеляційної скарги ще не призначена. Кожен із засуджених оскаржуватиме свій вирок окремою скаргою і після розгляду апеляційної скарги у обласному суді вони звертатимуться до Вищого касаційного суду.

У свою чергу Роман Хмара додав, що не розраховує на апеляційне скасування вироку. «У своїх апеляціях ми згадуємо ті правопорушення, які чинилися відносно нас, але усвідомлюємо, що в Україні ми справедливості не знайдемо. Це невелика формальність, яку треба пройти. Наші сподівання – виключно на Європейський суд», – підкреслив він.

«Ми проводили пікетування останнього засідання суду з вимогою припинити судилище над патріотами. Місцева влада пробувала нам це заборонити, зокрема, була судова заборона. Але зараз ми звертаємося до прокуратури з тим, щоб вони дали законну оцінку таким діям», – у свою чергу повідомив координатор Громадської ініціативи “Оновлення країни” у Запоріжжі Дмитро Харьков.

– Чи очікували ви, що суд винесе саме таке рішення? Чи впливала влада на «незалежне рішення суду»? Чи сподіваєтесь ви, що апеляційні суди змінять рішення запорізького жовтневого суду? Чи не стане цей судовий вирок перепоною для подальших ваших національно-захисних дій? Чи допоможе антисталінська акція розгортанню національно-революційних процесів в державі? – з такими запитаннями звернулася журналістка Анастасія Ярош до засуджених.

Роман Хмара:

– Нічого іншого я не очікував, бо усвідомлював, у якій державі ми живемо. Хіба що сподівався на певне пом’якшення, але добре, що і так все вийшло. Якби прокурор вимагав максимум, який передбачає ця стаття, то ми б не тішились, що перебуваємо на волі. На виправдальний вирок, звичайно, не сподівалися.

На рішення апеляційних судів зовсім не сподіваюся – це, на мою думку, формальність, яку треба пройти. Найголовніше, що наша совість чиста перед Богом і дітьми, бо ми нікого не вбили, нічого не вкрали, ми лише прибрали те лайно з українського міста. І жодні витівки режиму нас не залякають. Я багато спілкувався з представниками ЗМІ і запевнив їх, що боротьба продовжується. Ми не зупинимось на досягнутому, так само, як і наші попередники.

Василь Лабайчук:

– Прокурор просив, аби мені дали 2 роки з відтермінуванням на 2 роки, тому я чомусь думав, що суддя трохи зменшить і дасть мені 2 роки з відтермінуванням на 1 рік – так і сталося. У деяких хлопців вирок був м’якший, ніж просив прокурор. Цього ми і очікували. Якби він виніс виправдальне рішення, то ми вимагали би моральну компенсацію за всі негаразди, які спричинили нам комуністи та судовий процес загалом. Тому виправдати нас не могли. Рішення апеляційного суду може бути м’якшим, але все-одно не виправдальним, тому ми маємо намір звертатись до Європейського суду, який, ми гадаємо, на 99,9 % нас виправдає. А це як і для «Тризубу», так і для націоналістичного руху загалом буде великою перемогою.

Загалом наша акція певним чином загострила теперішню ситуацію в Україні. Багато людей після цього почали відкрито говорити про політичні репресії.

Василь Абрамів:

– Я, звичайно, не сподівався на виправдальний вирок. Відразу було зрозуміло, що нас не виправдають, враховуючи те, як відхиляли всі клопотання. Всім нам було зрозуміло, що суддя лиш прикриває комуністів. Та й влада, звичайно, тиснула: судді живуть в одному місті із депутатами від комуністичної партії та разом з представниками інших провладних структур, тому вони всіляко намагалися сприяти несправедливому вироку. Та навіть це мене не зупинить, хоча і буде ще один суд щодо підпалу. Але ні перший, ні другий не стане перепоною перед національно-захисними діями. Судовий процес, який відбувся в Запоріжжі, був простим посміховиськом, бо ніхто не брав до уваги ідеологічні мотиви, а розцінювали це як банальне знищення майна.

Анатолій Онуфрійчук:

Враховуючи те, що Україна перебуває під гнітом внутрішньої окупації, можна було очікувати, що ніякого виправдального вироку не могло бути. Тоді на лаві підсудних опинилися би не ми, а інша сторона. Взагалі, сам факт суду над нами є повним підтвердженням антиукраїнської сутності владної банди Януковича. Нація окупована, тому, відповідно, всілякі антиукраїнські сили мають «зелене світло» на проведення своїх шабашів. Вважаю закономірним те, що владні сили неабияк посприяли цьому вироку.

Думаю, що без зміни і апеляційні інстанції влади ніякого іншого рішення не приймуть. Для нас єдине нормальне рішення – це виправдальний вирок. Але все-одно будемо апелювати.

Як би там не було, нас не зупинять: маємо історичні приклади, коли наших попередників різні окупанти засуджували до таборів і до смертної кари, але вони все-одно мали в собі силу, щоб боротися далі. Бо те, що зробили ми – це обов’язок кожного громадянина України, кожного патріота, кожного націоналіста. Надіюсь, що наша акція позитивно вплине на позицію широких верств українців.

Ситуацію з повторним встановленням монументу Сталіну та цинічним закликом лідера запорізьких комуністів Бабуріна встановлювати йому пам’ятні знаки по всій Україні прокоментував лідер Дніпропетровської організації «ГРАД»

Андрій Денисенко:

– Вважаю дикістю увічнення пам'яті людини, яка визнана злочинцем рішенням суду в Україні, злочини якого проти людяності порівняні до злочинів нацизму Парламентською асамблеєю Ради Європи та ОБСЄ, членами яких є Україна. Особливо цинічно виглядає повторна спроба встановити пам'ятник Сталіну в Запоріжжі незадовго до Дня пам'яті жертв голодомору. І ми прямо стверджуємо, що вона відбулася тільки через безпринципну, протиправну позицію органів державної влади, місцевого самоврядування Запорізької області, правоохоронних органів та спецслужб, які відверто знехтували своїми посадовими обов'язками.

Що стосується вибуху, то я прихильник демонтажу пам'ятника Сталіну законним шляхом. Законні методи далеко не вичерпані, і, думаю, нам, громадськості Дніпропетровська, Запоріжжя, всім небайдужим громадянам, це буде по плечу...

Отже, українська Феміда, «іменем України», за захист її честі і гідності засудила молодих патріотів. Маски скинуто, і на сакральне питання «А судді хто?» є однозначна відповідь. Проте рано перегортати сторінку і ставити крапку в цій справі. Швидше поставимо знак оклику, знак оклику на честь юнаків, які свідомо пішли на чин в ім’я захисту національної гідності! Знак оклику як тавро негідникам, котрі возвеличують і захищають одного з найогидніших тиранів всіх часів і народів народовбивцю Сталіна! В нашій історії не раз вже було, коли окупаційна влада судила і ув’язнювала тих, хто пізніше за свої переконання та жертовність отримував державні нагороди. Так буде і тепер, а наскільки цей час настане швидко, залежить від кожного. «Лупаймо сю скалу…»

За матеріалами ЗМІ підготував Василь БЕРЕЗА

Published on 16 December 2011