Повернення в слові

У видавництві «Смолоскип» вийшов друком другий том вибраних творів Богдана Лепкого, впорядкований дослідницями його творчості Надією Білик та Наталкою Гавдидою. До збірника упорядниці помістили публіцистичні статті, наукові дослідження, промови видатного українського письменника, вченого, культуролога та громадського діяча. Варто зазначити, що більшість поміщених в книзі текстів публікуються в Україні вперше.

Свого часу, оцінюючи творчу спадщину та життєвий шлях Лепкого, Петро Лисяк писав: «Богдан Лепкий – це людина, яка усе своє життя віддала беззастережній службі нашій національній ідеї, яка тому має для неї безмежні заслуги, які вже перейшли до нашої історії і з її скрижалів ніколи вимазані не будуть». В правдивості цього максималістичного, проте об’єктивного ствердження переконається кожен, хто ознайомиться зі змістом двохтомника.

Тексти, поміщені в збірнику, написані майже століття тому, проте до сучасного читача озиваються словами, які знаходять відгук в серцях і дають поживу для розуму.

Не втримаюся, щоб не навести уривок зі звернення «До Січових Стрільців» авторства Богдана Лепкого, зокрема і тому, що пишу відгук на нове видання 14 жовтня, яке відзначаємо як день Слави УПА, Свято захисників України і без жодного сумніву, слова, звернені до січовиків, абсолютно стовідсотково можна покласти до ніг воїнам та командирам Української Повстанчої Армії та кинути як поклик сумління до свідомості сучасного покоління.

«Ви погасаючу ватру предківської слави роз’ярили і роздмухали наново коштом власного життя. Гинули, щоб Вона не вмерла.

Ви народові, що славу хотів на вигоду проміняти, мечем блиснули перед очі, щоб пригадав собі, яких батьків ми діти.

Ви наш державний прапор, столочений копитами наїзника і оплюгавлений слиною перевертня, підняли з велелюдного шляху, випрали у власній крові, освятили жертвою і заткнули на шпилях ідеалу, щоб бачили його свої і чужі, далеко й далеко!»

Віктор РОГ

Published on 14 October 2011