Полковник

Герої нашої історії були неповторними індивідуальностями, але ця неповторність часто губиться не лише у потоці часу, але й в рутинній праці дослідників, істориків, журналістів і популяризаторів. От і стають вони в біографічних описах пам’ятниками на одне лице — Шухевича не відрізниш від Бандери, а їх обох — від Коновальця — усі солдати боротьби за Незалежність, готові віддати життя за Україну. Цієї хиби не має популярне видання, яке з’явилося в світ у 120-річницю від народження командира Київського Корпусу Січових Стрільців Євгена Коновальця “Євген Коновалець — творець ОУН”, у ній полковник постає особистістю з власними поглядами на свої обов’язки перед народом та на свій обов’язок перед історією.

Взагалі-то кожен політик, так, чи інакше, приймає рішення, які якимось чином, більше, чи менше, впливають на історію. Просто деякі, через відсутність історичного смаку, замість вписуватися — вляпуються в історію. Інші, через свою марнославність, в історичні моменти буття намагаються приписатися до історії, хоча й би своєю присутністю в місці історичних подій. Лише одиниці розуміють, що відбувається насправді, і яка ноша відповідальності за людські долі, навіть ті, що ще не народжені, лежить на них. Таких же, які розуміють, яким шляхом іде історія, і що можна та треба зробити, щоб вона пішла в сприятливому для нації напрямку, у кожного народу одиниці. А в деяких і немає. У нас є Коновалець. Він не тільки розумів свою відповідальність перед історією народу, приймаючи рішення по совісті в ситуаціях, які були зрозумілими його оточенню, але й бачив, якими шляхами іде історія, і знав, де він, маючи наявні, часом дуже незначні ресурси, може вплинути на історію, яка буде після нього. І впливав.

Ці слова автора книжки Ярослава Сватка з його статті “Політик як творець історії” (як і вся згадана стаття) цілком могли би бути передмовою до книжки. Якби у ній не було передмови, написаної покійним уже професором Ярославом Дашкевичем, сином близьких друзів Євгена Коновальця, полковника армії УНР Романа Дашкевича і героїні Легіону Українських Січових Стрільців хорунжої Олени Степанів. Це вже четверте видання авторського тексту, і воно відрізняється від попередніх доопрацюванням багатьох біографічних деталей та широким використанням фотографій, які вдалося розшукати дослідникам протягом останніх років. Загалом непоганий подарунок ювілярові до його 120-ти річчя, особливо тим, що його читатимуть не так науковці, як учні, студенти та просто зацікавлені українською історією, для яких, книжка, власне й написана.

«Український погляд»

Published on 7 September 2011