Лондон 2011: "Блек енд уайт"

Років 20 тому репортаж в стилі Маяковського, про гримаси "загниваючого капіталізму" у нас би "потягнув", ну, мінімум, ще на одне закордонне відрядження і статус "залізобетонно нашої людини". Сьогодні в першому немає потреби, а жалюгідні залишки "залізобетонних" облюбували інші теми: двомовність, консервацію історичної неправди, антиНАТО тощо. Проблемами глобалізації вони не переймаються, бо в їх рідній есесерії "дети разних народов", особливо пригноблених клятими капіталістами, користувалися більшою пошаною, ніж співвітчизники. Тут теж, але з іншої причини. Моральний тягар колоніалізму, густо приправлений модою на толерантність, породив покоління невдячних нероб. Безробіття не вибирає кольору шкіри і культуру. Але саме тепер чорношкірі озброєні банди гайсають по всьому Лондону, громлячи і грабуючи магазини, палячи унікальні будинки і залишені за європейською звичкою просто на вулиці авто. То тут, то там спрацьовує сигналізація розгромлених магазинів, але поліція поки-що безсила... її не так багато, як у нас.

Тунелями метро гуляють порожні поїзди, а охочих гуляти вулицями також небагато. Щойно юрба з більше 10 хуліганів (яких тут звуть не дуже милозвучним для нашого, надто жіночого, вуха словом) розгромила магазин велосипедів в 10 метрах навпроти і за 5 хвилин винесла усе. Вдень погроми, сутички з поліцією і стрілянина продовжуються, але з місцевим колоритом: люди йдуть на роботу, не відволікаючись на "бої місцевого значення". Зівак немає. Просто вони не знають - куди можна повернути енергію безробітної молоді. Як і не знають, що таке справжня бідність...

Геннадій Іванущенко, Лондон

Published on 9 August 2011