Солдат визвольної війни

У велику історію записуються провідники. Ті, після рішень яких, великі маси людей починають творити історичні події. На жаль, з офіційної історії пропадає життя тих звичайних людей, які живуть у тих історичних обставинах, і теж по-своєму творять історію. Пропадають життєві обставини і мотиви тої чи іншої поведінки людей. Пропадають трагедії та тріумфи простих сімей. Пропадає розуміння змісту життя простою людиною — те, без чого взагалі не можна пояснити, чому ж ті великі маси людей слухають своїх провідників?

Книга Євгена Горошка «З Бандерою – через Норільськ, Мордовію і Владімірський централ» дає багато відповідей на ці питання. Вона зсередини, з життя простого станичного ОУН (а це, по суті, найнижчий рівень провідника в Організації, найближчий до звичайних рядових членів) пояснює, чому УПА не капітулювала, навіть тоді, коли був полонений останній Головний Командир. Вона пояснює, чому ми зараз живемо під синьо-жовтими прапорами, і хто зберіг цю важливу частину національної ідентифікації, незважаючи на терор КГБ. Вона дає відповідь, чому зараз існує Незалежна Україна, і які люди потрібні, щоб вона залишалась Україною. Такі, як Євген Горошко. Їх було багато, і треба, щоб і в наступних поколіннях їх було досить для того, щоб пронести українську ідею на рівні села, заводу, школи, парафії. Коли в невеликій громаді є такий станичний (не за титулом, а за духом), люди не «зсучуються», про що у своїх спогадах говорить автор, а залишаються людьми навіть в нелюдських умовах.

Що потрібно, щоб бути таким станичним? Ніби й небагато, але не кожному дано. Потрібно відчувати місію свого життя — неодмінну прикмету кожного члена ОУН. Євген Горошко простою мовою пояснює, як виглядало це відчуття місії в різних життєвих обставинах. І несподівано, часом навіть у ситуації, яка не вимагала проявляти героїзм, з’являється Провідник, з яким Горошкові не доводилося зустрічатися в житті, але який показував приклад, як ставитися до свого обов’язку перед Україною. Бандера. З цим символом і дороговказом Євген Горошко пройшов свою Голгофу. Не послизнувся там, де падали ті, хто не мав такої опори душі. Не піддався на хитромудрі провокації слідчих, які обманювали освіченіших за цього простого солдата УПА. Без цієї книжки не зрозуміти, що сила Провідника — в його солдатах. Які сповняють добровільно складену присягу Україні — а далі ввіряють долю боротьби Богові. Це історія боротьби за Незалежність, прожита простим вояком, і без неї не зрозуміти, чому пропав СРСР, а УПА — перемогла.

Ярослав Сватко

Published on 19 July 2011