Музей голодомору затопило: хто винен? Дощ?!!

Заява директора Національного музею "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні" В.В.Діденко

27 червня 2011 року Зала пам'яті Національного музею "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні" була залита дощовою водою. Завдяки зусиллям працівників музею вдалося демонтувати апаратуру, прибрати експонати та томи Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Музейники дві доби – і в день і в ночі вичерпували воду, завдяки чому і вдалося уникнути катастрофічних наслідків.

Біда сталася о 9 годині ранку. Про це керівництво музею одразу поінформувало Г.І. Геру – директора Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" Київської міської державної адміністрації, яка є власником будівлі, та П.М. Чадюка – керівника будівельної організації "Київбудінвест", яка і зводила Меморіал. На місце події прибули лише представники "Київбудінвест". Викликає здивування той факт, що юридичний власник Меморіалу не зацікавився затопленням Зали пам'яті.

Меморіал будували з літа 2008 року. Його прийнято в експлуатацію 12 липня 2010 року. Замовник, комунальне підприємство "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" отримала документ – сертифікат відповідності будівництва, після чого, за чинним законодавством України і набула право власності на будівлю Меморіалу. Тому, Меморіал як нерухоме майно, перебуває у сфері керування Київської міської державної адміністрації. У свою чергу, Національний музей "Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні" перебуває у сфері управління Міністерства культури України.

24 серпня 2009 року за усним розпорядженням Глави держави музей було розміщено у підземних приміщеннях Меморіалу. Саме з цього часу музей і функціонує. Проте він не брав на себе жодних зобов'язань щодо експлуатації приміщень, устаткування, систем та будівлі в цілому.

29 червня 2011 року прес-служба КМДА оприлюднила заяву, у якій підкреслила, що затоплення Зали пам'яті, начебто, сталося через недбалість керівництва музею. Зокрема, у заяві відзначено, що "водовідні лотки, встановлені під нижнім куполом центральної частини Свічі пам’яті, за два роки експлуатації музею не обслуговувалися, що і призвело до їх замулення і, як наслідок, до переповнення лотків та перетікання води на підвісну стелю над Залою пам’яті".

Керівництву музею видається незрозумілим таке твердження. Згадані лотки мають назву: "лоток для збору конденсату по периметру скляного купола". Його розмір: ширина 10 см, глибина 5 см, довжина 10 м.

27 червня під дахом Свічі пам'яті йшла справжня злива, а по стінах текли водоспади! Працівники музею винесли із Зали пам'яті близько 300 відер води, а це, майже, автоцистерна! Стає очевидним, що лоток для збору конденсату об'ємом 50 л не зміг справитися з потоком води, об'ємом 3000 л. Тому, виникає логічне запитання, яким чином така велика кількість води потрапила у середину Меморіалу.

Під час лиха керівництво музею з'ясувало причини затоплення. У стінах Свічі зроблено 12 вентиляційних отворів розміром 30х45 см. А це – пройма розміром 1,5 м². Вони прикриті металевими решітками. Згідно проекту ці отвори мали бути закрити електромеханічними жалюзями. Але замовник, із 160 млн. гривень, витрачених на зведення Меморіалу, не зміг виділити декілька десятків тисяч на проведення таких робіт. Необхідно підкреслити, що дирекція музею неодноразово зверталася з приводу заміни металевих решіток.

Ще однією причиною потрапляння води до Зали пам'яті стало втрата герметиками своїх властивостей. Адже, ними оброблено майже 2,5 км різного роду швів Свічі пам’яті. А саме: декоративні скляні хрести, стики між бетонними плитами тощо.

Твердження щодо, начебто, "замулення водовідвідних лотків" теж не відповідає дійсності. Цей факт перевірив Президент України (2005 – 2010 років) В.А.Ющенко, який особисто піднявся на скляний купол Свічі та оглянув згаданий лоток.

Керівництво музею, для уникнення подібних ситуацій у майбутньому, вважає за необхідне негайно розробити відповідні проектні рішення та провести роботи по встановленню електромеханічних вентиляційних жалюзів та замінити усіх герметиків.

Міністр культури України М.А. Кулиняк разом з заступниками Міністра Ю.П. Богуцьким та Я.О. Арсірієм відвідали Меморіал під час лиха, щоб особисто побачити наслідки затоплення. Міністр культури висловився за всебічну підтримку музею щодо ліквідації цих наслідків.

Хотілося б, замість дивних звинувачень, сподіватися і на підтримку Київської міської державної адміністрації у питанні усунення причин затоплення Зали пам’яті Меморіалу пам’яті жертв голодоморів в Україні.

Директор музею В.В.Діденко

Published on 30 June 2011