Посланець світового українства у Львові

Не дивлячись на складну політичну ситуацію в державі, в західноукраїнському П’ємонті стагнація поки що не відчувається. Березневий Львів аж ніяк не може поскаржитись на брак уваги до себе. Тільки вчора львівська громада з великим піднесенням зустрічала відомого письменника Василя Шкляра і миттєво розкупила його останній твір «Чорний ворон», а сьогодні студентська молодь в тому ж університетському корпусі вже вітала гостя з Австралії, генерального секретаря Світового Конгресу Українців Стефана Романіва. А перед тим ще була цікава зустріч у Прес-центрі, де пан Романів виступив з невеличкою доповіддю на тему: «Як світова діаспора може впливати на ситуацію в Україні».

- Ми вважаємо, що за межами України проживає від 17 до 20 мільйонів українців. Це велика сила, тому ми намагаємося заохотити найактивніших людей, щоб вони долучалися до різних наших акцій. До 1991 року наша діаспора виконувала важливу місію: озвучувала українську національну позицію перед країнами світу. Тоді було потужне лобіювання парламентів різних країн, і ми доводили світові, що в Україні (як складовій частині СРСР) національні та людські права порушуються. Саме діаспора донесла до західного світу правду про Голодомор. Але й тепер нам доводиться з жалем констатувати, що і в незалежній Україні є проблеми з національними правами. Маю на увазі і ситуацію з Українським католицьким університетом і багато інших речей. Не кажу вже про ситуацію з українством у Росії… Ми говорили про це президенту Януковичу, але чіткої відповіді поки що не отримали. І все ж, наша діяльність принесла деякий результат: не знаю чи змінилося щось у Росії, але кілька днів тому в Перемишлі нашій громаді поляки передали… український дім. Тобто, був деякий резонанс. А ще ми добилися того, що в канадському парламенті відбудуться парламентські слухання щодо ситуації в Україні. Існує цілий комплекс проблем, пов'язаний з іміджем України. Минулорічна бійка в парламенті дуже попсувала його, і нам коштувало багато зусиль залагодити цю справу… А імідж держави є дуже важливим, коли йдеться про бізнес, економічні, наукові, культурні зв’язки чи про спорт.

Присутні ставили Стефану Романіву багато запитань. Наприклад: чи знає діаспора про те, що інформаційний простір в Україні є розірваним, що донецька чи харківська преса висвітлює події не зовсім так, як преса західної чи центральної України. Що в Криму перестала виходити єдина україномовна газета, що йде згортання українського шкільництва… Зрештою, заокеанського гостя запитали прямо: чи є він оптимістом в українському питанні? Однак, і нa зустрічі у львівському Прес-центрі, і на зустрічі із студентською молоддю в національному університеті імені Франка Стефан Романів випромінював оптимізм. Один із присутніх запитав: чому австралійські українці є такими активними? Адже їх у країні лише 40 тисяч, а українців Канади майже мільйон. Проте, австралійські українці майже настільки ж впливові і авторитетні… Генеральний секретар СКУ відповів, що українське життя в його країні дуже централізоване. Хоча українці й об’єднані у 22 крайові організації (молодіжні, церковні, жіночі, тощо), але при потребі їх можна легко зібрати в кулак.

- 12 лютого ми вивели людей на вулицю і прийшли до українського посольства, передали свій меморандум, - сказав Стефан Романів. – Ходили також і до російського посольства, сказавши, що Росія не забезпечує права української громади. А стосовно причин нашої єдності, то це, мабуть, пов’язано з нашою відносною ізольованістю. З Австралії до України добиратися 28 годин… Тому ми добре збереглися. А ще ми кожну нову хвилю еміграції «пригортаємо» до себе, намагаємося здружити всіх. Приїздіть до нас і переконаєтеся в цьому самі! Спілкуючись із молоддю, гість декілька разів переходив на англійську, щоб перевірити як львів’яни знають цю світову мову. Наполягав на тому, що треба знати не лише її, а ще багато інших мов. А коли хтось задав несподіване запитання - чи платять у Австралії хабарі за вступ до вишів? - Стефан Романів після деякої заминки відповів:

- Ну, не можу гарантувати на 100 відсотків… Але коли одного разу чиновник узяв хабара в розмірі 3 тисячі доларів (за те, що допоміг заповнити якогось папірця), то після того йому довелося 10 років провести в тюрмі. А інший сидів усі 15 років. Тому в Австралії треба мати неабияку мужність, щоб відважитись на такий крок. Інша справа, що цілком нормальною є така ситуація, коли, скажімо, з 500 місць триста є безкоштовними, а решта двісті - за гроші. Але це цілком офіційно!

Було ще багато інших запитань. Один студент подав ідею: варто створити кілька фільмів про українську молодь з різних країн. Мовляв, тоді ми будемо краще уявляти як живуть ровесники за кордоном. Цими фільмами можна буде обмінюватися. Стефан Романів жваво відгукнувся: - Так, це гарна ідея. Беремо на озброєння!

Запитання від старших львів’ян носили дещо інший характер. Відчувалося, що виростали вони в іншій, не австралійській, атмосфері і тому звикли сподіватися не на себе, а на якусь сторонню силу. Скажімо, неодноразово запитували про те, чи не збирається СКУ організувати масове повернення українців з діаспори в Україну. Це так, ніби вони самі не знають про черги біля посольств іноземних держав і бажання багатьох львів’ян виїхати в пошуках щастя куди завгодно. Зрозуміло, що з такими енергійними людьми як Стефан Романів відродити Україну можна було б значно швидше. Але ж треба й самим тут трохи напружуватися! Коли хтось запитав: чи не звертає увагу СКУ на те, скільки неукраїнців є при владі в Україні, австралієць резонно відповів: «Виховуйте молодь. Ставайте самі депутатами. І замініть їх!»

Сергій Лащенко

Published on 31 March 2011