Свято Миколая в ОДТКС

Молодь Свято-Дмитрівського храму Харкова вирішила подарувати свято дітям у першому відділенні дитячого туберкульозного санаторію(діти віком 4-8 років). На заклик молоді про збір одягу, іграшок та взуття для діточок відкликнулось чимало наших парафіян та просто харків`ян. Цікаво,що цю акцію підтримали і наші «закордонні»парафіяни з Росії перерахувавши певну суму грошей. Саме завдяки усім небайдужим, молодь зібрала багато речей та подарунків для діточок.

У сам день пам`яті Святителя Миколая, 19 грудня, молодь,порадившись із вихователями та лікарями, близько четвертої години вечора приїхала до санаторію. У дітей якраз минула тиха година, тож вони були сповнені сил та енергії. Поки Миколай готувався, помічники Святого вирішили познайомитись із діточками. Варто було лише зайти до кімнати,як діти тут же обліпили всіх гостей. Такої зацікавленості ніхто навіть не очікував. Познайомившись із дітьми, розпитали їх: чи знають яке сьогодні свято? Чи знають,хто до них сьогодні завітає? Чи знають щось про Святого Миколая? Діти з радістю розповіли, що знають,і яке свято,і на кого чекають у гості. Тоді усі разом вирішили покликати Миколая,який не забарився з’явитись. Миколай попрохав діточок по-одному назватись та розповісти щось про себе. Після цього з діточками зіграли у гру-знайомство: «Летіла сорока».

Далі діти, на прохання помічників Миколая, посідали на килим, і, щоб ознайомити діточок з життям Святого, його помічники запропонували розіграти історію про трьох бідних дівчат та їхнього бідака-батька, яких врятував Миколай. Дітки з радістю показували як вони, стаючи деревцями, шелестять гілочками, як вони вночі сплять на складених долоньках,як радіють за дівчат; беручи активну участь у оповіді цієї історії.

А ще, поки діти мали полуденок, ми поховали по усій кімнаті картки із зображеннями янголят і попросили діточок знайти їх. Майже кожен знайшов янголя,а деякі – по два,по три. Але були такі дітки,які не знайшли жодного. Тоді на прохання Миколая ті,хто знайшли два чи три поділились із тими,хто не знайшов жодного – у результаті усі зостались задоволені грою в хованки.

Далі діточкам запропонували також погратись в українську народну гру «А в нашого Дріхмана» - гра дуже зацікавила дітей, і грались у неї, поки кожна дитина не побувала у ролі ведучого. Так само вийшло і з грою «Панас» - кожна дитинка хотіла бути у центрі уваги і кожна отримала таку можливість.

Далі запропонували дітям пограти в «Корівку», гру, де діти мали копіювати якихось тваринок , не називаючи їх, але так, щоб вгадали усі інші глядачі.

Трохи відпочивши під час тієї гри, діти знову забажали грати у рухливі ігри, тому молодь вирішила завести «Шума». Ця гра дітям надзвичайно сподобалась,адже заплутуватись і намагатись розплутатись - дуже веселе заняття як на їх вік. Цікаво, що слова цієї народної гри діти запам’ятали майже одразу і з радістю підспівували.

Після цього лікарі натякнули, що вже час закінчувати – адже у діточок о 7-мій вечеря, а їм ще потрібно вишикуватись парами і таке інше. То ж Миколай попрохав усіх діточок ,по-черзі підходячи до нього, зробити хто що вміє: розказати віршика, заспівати пісеньку чи станцювати танок. Цікаво, що цей «фестиваль дитячих талантів» почався зі співу одним з вихованців «Ще не вмерла України». Діти розповідали різні віршики, з радістю співали новорічні пісні. Усі дітки отримали в подарунок книжечку-розмальовку, ручку та вафлю. Зібрані речі вихователі розподілять самостійно, а іграшки, щоб нікому не було образливо, віднесли до ігрової кімнати, де діти зможуть гратись ними усі разом. Також діти отримали запас вітамінів у вигляді бананів та мандарин. Ну і звичайно не обійшлось без солодощів!

Коли прийшов час прощатись, діти не відпускали ані Миколая, ані його помічників. Вони підходили обійматись, запитували,коли ж молодь ще завітає до них. Багато хто просив Миколая його принести якісь подарунки - телефон,літачок йому вночі. Хоч, було цілком очевидно, що це для дітей було другорядним. Набагато більшим подарунком для них стала чиясь увага, можливість кожному висловитись, пригорнутись до когось теплого і доброго. Ледве-ледве розпрощались із діточками,які обіцяли: «Коли ви підете,ми будемо плакати» і запевнили їх, що Миколай прийде і наступного року до них.

Зробили останню фотографію на пам’ять – і вирушили: діточки-на вечерю, а молодь – через ліс додому.

Published on 20 December 2010