У „Тюрмі на Лонцького” пам’ятають про ув’язнену святість

20 грудня Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» спільно з громадсько-церковним Комітетом із вшанування пам’яті бл. свщмч. Омеляна Ковча під головуванням Патріарха УГКЦ Любомира Гузара запросив громадськість на панахиду та поминальні заходи із вшанування пам’яті блаженного священномученика о.Омеляна Ковча, якого ув’язнили у цій тюрмі нацисти 1942 року. Близько двох сотень краян зі Львова та Перемишлянщини відгукнулося на заклик віддати данину пам’яті українцеві, який набув святості чином порятунку людей під час Другої світової війни.

До хреста на подвір’ї колишньої в’язниці поклали жалобний вінок і засвітили поминальні лампади перед образом святого та його скульптурою. Панахиду, у якій взяли участь заступник голови комітету із вшанування бл. свщмч. Омеляна Ковча Іван Васюник, виконавчий директор комітету о. Стефан Батрух, голова Львівської облради Олег Панькевич, депутат ЛОР і член наглядової ради музею Мирослав Сеник, керівники громадських організацій та спілок, депутати усіх рівнів та численна львівська громада, відслужив владика Венедикт (УГКЦ).

Вечір пам’яті бл. свщмч. Омеляна Ковча, програму якого вів знаний заньківчанський актор Святослав Максимчук, відбувався у супроводі фільму режисера Гжегожа Лінковського „В’язень Майданка”, відеоролика із світлин родини Ковчів та славнозвісної „Мелодії” Мирослава Скорика.

Під час вечора в обговоренні фільму „В’язень Майданка” узяли участь директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів „Тюрма на Лонцького” Руслан Забілий та член наглядової ради цього музею Мейлах Шейхет, який крізь сльози розчулення, що заважали йому говорити, промовив мудру фразу: «Усі ми перед лицем Господа рівні». Своїми спогадами про незабутнього отця Ковча поділилися люди, яких він катехизував і хрестив. Племінник отця пан Іван Ковч прочитав присвячені йому поезії, а Михайло Костів розповів про ініціативу спорудження пам’ятника о.Ковчеві біля церкви в с.Коросно.

„Тюрма на Лонцького знала багато видатних в’язнів. Серед них вирізняємо о. Ковча. Чому? Адже багато у ХХ ст. людей страждало і терпіло. Але вшановуючи пам’ять о. Омеляна Ковча, ми вибираємо символ. Символ нескорених в’язнів сумління. У часи переслідувань він просив у Бога сили підтримувати інших в’язнів, сповідати їх, причащати. Про це свідчать інші в’язні. Він гордість не тільки своєї нації, а й пошанований представниками інших. Це універсальна постать жертовної людини, прийнятна різними культурами й релігіями. Хочемо щоб тут, у цьому музеї, наші сучасники мали нагоду завжди довідатися про о.Ковча, так як і в Майданеку, де плекаємо пам’ять про нього, діткнутися живих свідчень про його перебування тут, мучеництва і незречного служіння. Його приклад промовляє до нас зараз, закликаючи, порозумітися без кривд”, - сказав один із співавторів та науковий консультант фільму о. Стефан Батрух із Любліна (Польща).

За словами владики Венедикта, у особистості о. Ковча не було нічого, що підкреслювало його значимість чи вивищувало над людьми. „Навпаки, своїм служінням Богу він розкрив, на що здатна Людина. Тому його можуть вшановувати різні народи. Отець Ковч був сповнений любові до людей і в колі своєї багатодітної сім’ї, і капеланом у війську, і капеланом у в’язниці. Ніде й ніколи не нарікав, а служив ближньому. Тому зібралися пригадати цього блаженного священномученика як героя, якого породив український народ. Наш народ і тепер спроможний давати світові визначних доньок і синів. Приклад о. Омеляна Ковча показує, як у будь-яких обставинах життя усе, навіть страшне ув’язнення, можна скористати для добра Господа і користі України”, – наголосив владика Венедикт.

Голова Львівської облради Олег Панькевич пригадав, як 6 років тому громада поставила на подвір’ї колишньої тюрми для політв’язнів дерев’яний хрест, пронісши його усім містам від пам’ятника Тарасові Шевченку. „Цим ми задекларували, що тут має бути музей і меморіал народної пам’яті, а не житловий будинок, що його тут намагалися спорудити. Ми це відстояли. Тепер тут музей, де ми вшановуємо героїв. Отець Ковч – святий і герой. Він патріот, адже був капеланом УГА. Ця людина – ідеал не тільки для українського, а й інших народів. Листи, які він написав ув останні дні свого життя – свідчення високої духовності. Це гордість для нас, українців. Це відповідь тим, хто сьогодні хоче бачити нас нацією руйнівників, які ображали інші народи, а насправді такі люди, як о. Ковч служили порятунку людей різних національностей. Він і в ув’язненні чувся щасливим. У муках він бачив ідеальне місце для служіння. Він показав, як можна бути вищим за сьогочасне і бачити майбутнє. Маємо цим гордитися. Львівська обласна рада прийме відповідні рішення, якими розробить програму заходів, спрямованих на те, щоб про таких героїв знала уся Україна”, – запевнив Олег Панькевич.

Заступник голови комітету із вшанування пам’яті бл. свщмч. Омеляна Ковча Іван Васюник також запевнив, що церковна і світські влади разом із дирекцією музею-меморіалу „Тюрма на Лонцького” знайдуть правильну і прийнятну форму увічнення пам’яті Омеляна Ковча. «Це місце скроплене кров’ю й освячене муками. Точка неповернення для багатьох патріотів. Тут творили пекло на землі різні окупаційні режими. Історія о. Омеляна Ковча – історія жертовності. У нього була точка повернення, і для цього не треба було зраджувати ані себе, ані обмовляти інших, – вимагалося лише формального письмового запевнення, що не буде рятувати євреїв. Але він вибрав шлях жертовності. У часи лихоліття, зокрема воєнного, яскравіше вирізняється добро. Але воно потребує мужності. Сьогодні також важливо не коритися злу, не бути байдужим до долі ближнього. І ми бачимо, як нині УКУ і його ректор о. Борис Гудзяк показують своїм прикладом, що свобода є найвищою цінністю. Діяльність цього музею також показує, наскільки важливою є свобода для вільного розвитку історичної науки і загалом для суспільства, де національна пам’ять є також великою цінністю. Тому ми принципово сприятимемо розвитку музею-меморіалу „Тюрма на Лонцького”. Комітет із вшанування пам’яті бл. свщмч. Омеляна Ковча також зі свого боку докладається до розвитку громадянського суспільства: він заснував відзнаку ім. о. Ковча і відзначив цією нагородою трьох номінантів – українця, поляка та єврея. На черзі – спорудження пам’ятника бл. свщмч. Омеляну Ковчу в Перемишлянах. А також ми звертатимемося до „Яд Вашем” в Ізраїлі, аби ця інституція визнала «Праведниками світу» як отця Ковча, так і митрополита Андрея Шептицького, бо видається несправедливим, що увесь світ знає про Шиндлера, як праведника, але таким званням не удостоєні ще отець Ковч і митрополит Андрей”, - сказав Іван Васюник.

На першому поверсі музею розташувалася інформаційно-документальна виставка про життя і діяльність о. Омелана Ковча, виготовлена стараннями комітету з увічнення його пам’яті. Також музей демонструє архітектурні пропозиції спорудження пам’ятників отцеві Ковчу в Перемишлянах та с. Коросні авторства скульптора Василя Гурмака та архітектора Ярослава Климовського.

Довідка

Омелян Ковч народився 1884 року у карпатському селі Космач. Закінчив колегіум «Рутенум» у Римі (1911), після чого душпастирював у Хмельницькій області. Пізніше 4 роки був священиком серед українських колоністів у Боснії, після чого виконував обов’язки капелана УГА. Від 1922р. о. Омелян Ковч отримав парафію у містечку Перемишлянах. У період німецької окупації він сприяв діяльності українського підпілля, намагався рятувати євреїв від знищення, хрестив їх і видавав їм метрики про хрещення. Загалом було видано понад 600 свідоцтв про хрещення як українцям, так і полякам та євреям. Є свідчення про те, що о. Омелян звертався з листом до Гітлера, в якому засуджував вбивства євреїв. За ці та інші альтруїстичні дії був ув’язнений гестапо у Львові 30 грудня 1942 року. 25 березня 1944 року помер від роповиці правої ноги (гангрена), у шпитальняному бараку концентраційного табору смерті „Майданек” поблизу Любліна на території Польщі.

У 1994 році дочки отця Ковча Анна-Марія Баран-Ковч, яка жила і померла у Канаді, видала «Збірник на пошану о. Еміліяна Ковча». В цій книжці зібрані спогади людей, які завдячують життям о. Омеляну. 1999 року єврейська громада визнала Омеляна Ковча «Праведником України», а 2001 року Папа Римський Іван Павло II проголосив його блаженним священномучеником. На честь Омеляна Ковча названо одне з перехресть у Любліні і відкрито обеліск у Майданеку.

Прес-центр ЦДВР

Published on 22 December 2010