В Празі про УПА інакше

„Українська Повстанська Армія інакше: в літературі, мистецтві, культурі”. Під такою назвою відбулася міжнародна наукова конференція в історичному залі засідань старовинного Клементинума в Празі 21-22 жовтня 2010 року. В ній брали участь науковці з шістьох країн: України, США, Канади, Німеччини, Чехії та Словаччині. Головним організатором конференції була Слов’янська бібліотека в Празі та громадське об’єднання „Рута”.

Відкриваючи її, директор Слов’янської бібліотеки д-р Лукаш Бабка підкреслив, що це вже п’ята з черги конференція, присвячена маловідомим сторінкам україністики. Посол України в Чеській Республіці Іван Грицак (уродженець Закарпаття) у своєму виступі наголосив, що УПА і в Україні сприймається не однозначно, тому подякував організаторам за те, що вони освітленню саме цієї теми вирішили присвятити увагу.

Перше робоче засідання (під головуванням д-ра Юрія Даревича з Канади) відкрила вступним словом, головна організаторка конференції мгр. Оксана Пеленська. Вона пояснила в чому полягає своєрідність даної конференції. Її доповіді не будуть торкатися історії УПА, яка освітлена в дотеперішніх працях досить докладно, головним чином, у майже п’ятдесятитомному корпусі „Літопис УПА”. В програмі конференції будуть більш-менш „побутові” теми: як жили повстанці, як виглядали їх криївки, як ставилося до них місцеве населення, як і чим вони харчувалися, які пісні складали, як хоронили загиблих товаришів. На конференції прозвучали доповіді про їх вишкіл, пресу, листівки, пропагандивні матеріали гроші-бофони, нагороди та, головним чином, відображення УПА в літературі, мистецтві і культурі. Всі ці теми на конференції і справді були порушені.

Д-р музикології Дагмар Турич-Дувірак із Торонто розглянула поетику повстанських пісень, розподіливши їх на кілька тематичних груп. Мгр. Микола Чабан із Дніпропетровська розповів про поетичну творчість маловідомих поетів Східної України – безпосередніх учасників боротьби за національну незалежність України, пізніше – репресованих. Митцям ОУН та УПА присвятив свою доповідь культуролог Олександра Стасюк із Львова. Мистецтвознавець д-р Дарія Даревич із Йорк – університету в м. Торонто (Канада) познайомила присутніх з життям і графічною творчістю провідного художника УПА Ніла Хасевича, ілюструючи свою доповідь зразками його творів. Мгр. Наталія Пушкар із Луцька поповнила її доповідь інформацією про збірку творів Ніла Хасевича у Волинському краєзнавчому музеї. На іншому місці Н. Пушкар виголосила доповідь „Образ Ніла Хасевича в романі Б. Харчука „Волинь”.

Цікавою для слухачів була доповідь завідуючого відділу історії визвольної боротьби України Львівського історичного музею мгр. Володимира Бойка про надіслані з діаспори портрети українських вояків відомого художника Михайла Мороза.

Кожна з цих доповідей була неабияким відкриттям для учасників конференції, переконливим доказом того, що художники і у неймовірно важких бойових умовах творили справжні шедеври мистецтва.

Директор Інституту німецько-українських відносин у Мюнхені – проф. Микола Шафовал розглянув відображення УПА в іспаномовній літературі, яка до певної міри своєю об’єктивністю випередила франкомовну, німецьку та навіть англомовну літератури.

Автор цієї статті поінформував присутніх про імовірну могилу командира УПА Степана Стебельського – „Хріна”, вбитого 9 листопада 1949 року в селі Погоржеліце та спростував фантастичні вигадки його соратника Василя Ґудзика – „Оріха” про величезні гроші, які я ніби виманив від родини „Хріна” на ексгумацію та експертизу його тлінних останків. Оскільки лист В. Ґудзика в Україні та за її межами поширюється в копіях, а автор здав його і в Службу безпеки України, я заявив на конференції, а заявляю і зараз, що всі подорожі в справі розшуку імовірної могили „Хріна” мною були здійснені власним коштом. На цю ціль я не одержавши ні від кого ні копійки.

Другий день конференції (головуючий автор цієї статті) відкрила д-р Тереза Хланьова з Карлового університету в Празі доповіддю про УПА в різних соціально-філософських вимірах (на основі творів Марії Матіос „Солодка Даруся” та Оксани Забужко „Музей покинутих секретів”). Дуже цікавою і насиченою фактами була доповідь дійсного члена НТШ та наукового секретаря Товариства св. Софії д-ра Олександра Лужицького із м. Мойлен в Пенсільванії – „УПА та українська преса в Америці (1942-1947)”.

Викладачі Житомирського державного університету – проф. Галина Стародубець, д-р наук та мгр. Христина Стародубець виголосили доповідь на тему: „Соціально-психологічний портрет селянина запілля УПА”, побудовану в основному, на матеріалах спогадів самих повстанців та художньої літератури.

Мабуть найцікавішими на конференції були дві останні доповіді. Генерал-хорунжий УВК мгр. Віталій Манзуренко із Львова, редактор українського військово-історичного журналу „Однострій” виголосив доповідь на тему „Нагороди УПА – унікальне явище у світовій фалеристиці”. Доповідач на підставі архівних джерел та спогадів повстанців подав вичерпні інформації майже про кожну відзнаку УПА, освітливши процес її виготовлення в підпільних умовах та спосіб нагороджування. Розглянув він і нагороди УПА видані українськими організаціями на Заході та в Україні – в часі її незалежності. Одною з останніх є Пам’ятна відзнака „Рушір 1945-2010”(присілок в Косовському районі, де повстанці 15 січня 1945 р. розгромили батальйон НКВД), якою в часі конференції було нагороджено Оксану Пеленську та Миколу Мушинку. Крім того, він подав цікаві інформації про упівські гроші – бофони.

Науковий працівник Інституту українознавства ім. І. Крип’яткевича НАН України у Львові кандидат історичних наук Микола Посівнич на основі розсекречених архівів КДБ розповів про архітектуру криївок та бункерів в контексті підпільної діяльності ОУН і УПА в 1940-1952 роках. Про масовість цих споруд свідчить факт, що лише протягом одного 1945 року радянськими каральними органами було виявлено майже 8000 криївок, здебільшого без людей, які встигли своєчасно їх звільнити. Деякі були розраховані на перезимування кількох десятків воїнів. Мали досконалі системи маскування, отеплювання, освітлення, вентиляції, привід води, магазинування харчів, сантехніку тощо. Найвизначніші криївки були графічно задокументовані органами радянської безпеки, і використовувалися як наочний допоміжний матеріал для навчання солдатів, закинутих на боротьбу з УПА. Кілька з них було виявлено лише в недавньому часі.

З конференцією було пов’язано чимало супровідних заходів: презентація книжок (майже кожен доповідач привіз в подарунок Слов’янській бібліотеці добірки найновіших видань), виставки документів, екскурсія українськими місцями Праги, відвідини українських могил на Ольшанському цвинтарі тощо.

В порівнянні з іншими конференціями подібного характеру, празька була невеличкою. Всі доповідачі були зачитані на пленарних засіданнях. Секцій не було. Це дозволило учасникам вислухати кожну доповідь, а в дискусії висловити своєї ставлення до них. Позитивно слід оцінити і застосування технічних засобів окремими доповідачами. Більшість з них за допомогою комп’ютерної техніки проектувала ілюстративний матеріал на кіноекрані (полотні).

Це була перша наукова конференція в Чехії з позитивною оцінкою Української повстанської армії, причому доповідачі спиралися на конкретні факти, уникаючи політичних ідеологічних чи інших тенденцій. Крім доповідачів в конференції брали участь викладачі празьких визів, працівники наукових установ, студенти, журналісти тощо. Для більшості з них доповіді та дискусії навколо них були немалим відкриттям, бо чехи та словаки довго вірили радянським стереотипам, що „бандерівці” це „недобиті фашисти”, які не цуралися найбрутальніших злочинів і перед радянським „правосуддям” тікали на Захід.

Як і з попередніх конференцій матеріали празької конференції „УПА інакше” буде опубліковано окремим збірником. Потім ці матеріали будуть доступними широкій громадськості і напевно стануть вагомим внеском в історію чесько-українських взаємин.

Микола Мушинка

Published on 8 November 2010