«Сила проти досвіду»

З 16 по 19 вересня 2010 р. На Сумщині відбулась щорічна молодіжна спортивно-патріотична теренова гра «Ревин Яр - 2010», учасниками якої стала молодь з різних навчальних закладів – ВУЗ-ів, коледжів та середніх спеціальних навчальних закладів.

При формуванні команд стало очевидним, що до куреня «жовтих» зголосилося більше досвідчених учасників, а курінь «червоних» набагато краще виглядає в фізичному плані. Дехто одразу ж це помітив, тож протистояння команд було озвучене як «сила проти досвіду».

І учасники, і судді з нетерпінням чекали початку гри, оскільки команди розташували свої штаби в наскільки цікавих та незвичних місцях, що розвиток подій мав бути зовсім непередбачуваним. На ранок «червоні» знищили кількох супротивників коло їх штабу, дивовижним чином не побачивши самого прапора, хоч судді вважали що насправді це лише тактичний хід команди. А вже після обід «жовті» справді втратили прапор, який супротивники знайшли практично випадково. Насправді цей успіх був дуже хистким, оскільки «жовті» теж знайшли прапор противника, але чекали зручного моменту для його захоплення. Це сталося вночі, перед самою нарадою в таборі суддів, на якій був детальний та категоричний інструктаж стосовно нічних боїв та дрібних порушень. Ранок почався дуже насичено, ще в ранішніх сутінках «червоних» атакували, і розбили «на голову» практично без втрат. Далі «червоні» майже цілий день займались прочісуванням та розвідкою і близько третьої дійсно знайшли перенесений штаб «жовтих», які зранку дивовижно точно здогадались про місцезнаходження ворожого табору, і коли підтвердили своє припущення розмістились на відпочинок. Ближче до вечора «жовті» планували захоплення прапора, в т. ч. з масштабною відволікаючою бійкою, але пройшло все технічно, «без шуму і пилу». Але практично паралельно з цією операцією «жовті» атакують основний табір противника і вирішують «нахабно» бити їх щоразу після оновлення біля їх же табору. «Червоних» підвела впевненість в захованості свого штабу, що було досить безвідповідально, чому сприяла інформація про низьку активність противника протягом дня, про що вони поплатилися його розгромом близько восьмої вечора. Вечір і ніч принесла затяжний дощ, тож за переконливим проханням суддів «жовті» відмінили тактику виснажливих нічних боїв, пустили «червоних» до їх табору і запропонували вирішити долю гри у вранішньому відкритому бою, який несподіванки не приніс, знову досвід переміг силу.

Трохи інформації, яка допоможе зрозуміти суть гри.

Завдання змагань полягає в формуванні основ тактики бою, розвідки, маневрування, та визначенні кращої з двох команди в ході проведення теренової гри.

Головним задумом гри є вироблення навичок тактики бою, здатності захистити себе і оточуючих, швидкого реагування на «небезпечну» ситуацію, а також вибір такої форми спілкування, яка б зацікавила молодь, викликала бажання до громадської активності в майбутньому, спонукала до практичної дії, навчила організовувати себе для суспільно корисної справи.

Терен гри являє собою лісовий масив площею 10-12 кв. км і знаходиться в надзвичайно важкій місцевості – системі лісових ярів та балок, назви навколишніх урочищ це красномовно підтверджують – балки: Димів Яр, Водопойний Яр, Ревин Яр, Довгий Яр, урочище Клин. Великі перепади висот, завали дерев на шляху, подібність місцевості, а звідси важкість в орієнтуванні, великі фізичні навантаження при подоланні природніх перешкод. Назва заходу взята з назви урочища, яке потрапляє в терен гри.

Терен обмежений з заходу маркувальною стрічкою та луговою ділянкою дна балки, довжиною близько 2-х км, також промаркоманої, з півдня та південного сходу також промаркованим польовим дном балки, зі сходу маркуванням, з півночі терен межує з с/г полем і також позначений маркувальною стрічкою. Всі межі проходять по лісовим дорогам, на ділянках з обмеженою видимістю маркування виконане з ранжиром в 5 і навіть менше метрів. Для полегшення орієнтування на терені розміщено 16 контрольних пунктів – цифр, нанесених на карту.

Ліс представлений переважно дубовими, ясеневими, кленовими, липовими осиковими насадженнями різного віку, але в основному зрілим лісом. Присутні також соснові, березові, ялинові рощі. Повсемісно є підлісок. На терені в долинах балок є заболочені місця та 2 маленьких озерця загальною площею. Воду для пиття та приготування їжі бажано брати з собою, хоча невимогливі можуть кип’ятити воду з калюж та впадин. В районі змагань колись постерігались змії – гадюка європейська. Летальних випадків від укусів змій поки що зафіксовано не було. Могрицькі ліси багаті на фауну, є дикі свині, косулі, лосі, олені, лисиці, енотовидні собаки. Несподіване зіткнення з деякими з них та провокування може становити небезпеку. Звірів легко побачити, якщо обережно себе вести, часто свіжі сліди з’являються на стежці через годину відсутності в цьому районі.

Командири куренів після ознайомлення з тереном розводять свої курені в протилежні, вказані їм напрямки і організовують табір куреня. Завдання команд заволодіти та втримати, до кінця гри прапор команди супротивника, який знаходиться на висоті від 3 до 4 метрів, в його таборі і повинен візуально спостерігатися в радіусі 15 метрів. Виконання цієї вимоги – визнається як чиста перемога однієї з команд. Контролює його розташування спостерігач приставлений до табору кожного куреня.

Під час теренової гри курені “знищують” гравців суперника шляхом зриву нарукавної пов’язки. Кожен “вояк” носить на руці пов’язку відповідного кольору куреня, яка є ознакою його “життя”. Втрата пов’язки “вояком” означає його “загибель”, тобто супротивник зриває пов’язку з руки. Зірвані пов’язки негайно передаються спостерігачеві або безпосередньо до РС і за їх кількістю визначається результат гри. Перемагає курінь, який набрав більше балів або здобув абсолютну перемогу.

Бали нараховуються за кількістю пов’язок, що їх передавали у РС представники “ворогуючих” куренів. Кожен курінь має додаткові „життія” відповідно до числа учасників, тобто, кожен учасник гри має 3 життя і поновлювався у грі після „загибелі” три рази.

Завдання:

1. Формування в молоді психологічної та фізичної витривалості, здобуття життєвого досвіду;

2. Розвиток лідерських та комунікативних якостей, дій в складі команди;

3. Ознайомлення з основами табірництва та мандрівництва, виживання в лісі;

4. Вдосконалення тактичних навичок при плануванні та проведенні «військових операцій»;

5. Популяризація заходів подібного формату та патріотичного руху.

Важкі фізичні та психологічні умови проведення гри в поєднанні з явищем мобілізації захисних функцій організму (що стає можливим завдяки гострим емоціям від гри, стабільно високму рівню адреналіну в крові, прагненню не відрізнятись від інших, побоюванню «дати слабину») зумовлюють непомітність для учасників реально складних умов гри. Досвід, отриманий на «Ревиному Яру» воістину безцінний, оскільки окрім ряду практичних навичок він дає життєву позицію – «хто під градом побував, дощу не боїться», тобто більшість після вчухання сильних емоцій зрозуміє, що вони в чомусь переступили через себе, і змушені були з непомітною легкістю робити такі вчинки, на які за інших обставин ніколи не наважилася б. Тепер же є знання що це не так вже й важко та страшно, як всім здається. В якійсь мірі цей захід позбавляє когось комплексу «жертви асфальту» ( балкону, урбанізації). Тобто головна складова успіху – правильний настрой та сприйняття ситуації, мінімум знань та досвіду, впевненість у своїх силах.

Учасники мали змогу опанувати або вдосконалити орієнтування на місцевості, роботу з картою, компасом, організацію пересування групи, розтаборування з максимальними застереженнями, вибір місця табору з огляду на «умови військового часу», з’ясувати для себе необхідність чи недоцільність того чи іншого спорядження, вислухати думки досвідченіших товаришів, пересування та поводження в лісі, вибір та планування маршруту, мінімізацію труднощів, пов’язаних з перебуванням в лісі.

Приймаючи участь в маневрах, розвідці, маскуванні, висліджуванні, прочісуванні, атаках та відволікаючих маневрах, учасники змогли отримати мінімум знань щодо тактики бою, операцій та поєдинків.

Подібні заходи, безумовно, потрібні, і вони є дуже привабливі для молоді за своїм форматом проведення, але особливу увагу треба приділяти цільовому підбору учасників. Захід є дуже потужним, однак поки що невідомий загалу та несприйнятий рядом осіб, які уяви не мають про атмосферу, специфіку та дієвість такого методу виховання молоді. Оскільки наша діяльність має постійний та системний характер, зацікавлені мають можливість бути учасниками інших патріотичних заходів, долучатися до громадської роботи, хоча об’єктивно кажучи таких небагато. Але в будь-якому разі справа військово-патріотичного виховання та молодіжного патріотичного руху рухається вперед.

Published on 21 September 2010