На Чигиринщині відкрито пам’ятник письменнику-борцю

Пам’ятник споруджено в центрі села Мельники Чигиринського району, поруч із монументом Холодноярським героям, на місці, де колись стояла церква Святої Покрови, де не раз бував Юрій разом з побратимами – старшинами та козаками полку гайдамаків Холодного Яру.

Ведучий мітингу, Роман Коваль, розповів, що за неповні два місяці на Черкащині, Хернсонщині, Київщині, Дніпропетровщині та Житомирщині встановлено пам’ятники борцям за волю України, а саме: в селах Матвіївці, Зміївці, Воронькові, Ганнівці та Горбулеві. Сьогодні свято прийшло у Мельники, яке називають столицею Холодного Яру. Це вже шостий монумент борцям за Самостійну Україну в Мельниках!

Автором пам’ятника став член Національної спілки художників України Віктор Крючков, профінансував побудову Володимир Сапа, якого влада нині ув’язнила. І свято відбулося без нього. Що казати – на Черкащині владу захопили половці! Вони почали полювання на тих, хто фінансував українські ініціативи. Половецька орда такого не пробачає!

Але українці не здаються. Зокрема члени Історичного клубу “Холодний Яр” Леся та Олег Островські намагаються, всупереч обставинам, попри погрози і залякування з боку “половців”, здобути перемогу на виборах – Леся балотується до Черкаської обласної ради, а Олег – на посаду міського голови Чигирина.

Своєрідною відповіддю орді, яка вийшла з донецьких степів, став рух за вшанування борців за Самостійну Україну в 1917 – 1920-х роках. Ініціював його Історичний клуб “Холодний Яр”.

Благородну ініціативу підхопили богуславці: на Покрову в м. Богуславі Київської області на стіні Свято-Миколаївського чоловічого монастиря буде урочисто відкрито та освячено меморіальну дошку на честь козаків Армії УНР Івана Білецького та Оверка Бондаренка, учасників Другого зимового походу. “Московсько-жидівська комуна” стратила їх у містечку Базар, попри те, що вони були військовополоненими.

У цей же, день, 14 жовтня, в с. Степанці Канівського району Черкаської області на стіні сільської школи буде встановлено меморіальну дошку на честь Оникія Тимофійовича Кучера, козака 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії Української повстанської армії Другого зимового походу. Їхні анкети знайшов у Державному архіві СБУ Роман Коваль. Опубліковано їх у книзі “Рейд у вічність” 2002 року, а згодом у книзі “Другий зимовий похід”.

Вшанування пройдуть і в Медвині, де медвинці відзначатимуть 90-ліття повстання своїх батьків і дідів проти диктатури чужинців. А 17 жовтня на кладовищі с. Корчівка Черняхівського району Житомирської області заплановано відкриття пам’ятника отаманові Дмитрові Соколовському. 10 листопада пам’ятник борцям за волю України постане в Легедзиному Тальнівського району Черкаської області.

Не стоять осторонь і наші брати з Галичини. Їхня патріотична півсотня прибула до Мельників на відкриття пам’ятника Юрію Горлісу-Горському з далекого Львова. Очолив делегацію Богдан Винниченко, голова секретаріату Всеукраїнського об’єднання ветеранів Львівщини. Скажемо відверто: наше свято без галичан було би неповним!

Чи знаєте хто, які слова були написані на жовто-блакитному прапорі полку гайдамаків Холодного Яру? Це були слова уродженця Галичини Івана Франка:

Ми поляжем, щоб славу і волю, і честь,
Рідний Краю, здобути Тобі.

Це рядки з пісні “Не пора, не пора, не пора москалеві й ляхові служить”.

Тільки подумайте: на жовто-блакитному прапорі лісовиків, гайдамаків Наддніпрянської України вигаптовано слова гнаного в Галичині поета, а на чорному прапорі Холодного Яру – слова Тараса Шевченка “І повіє огонь новий з Холодного Яру”. Ось кого читали новітні гайдамаки! Шевченка і Франка! А начитавшись їх, взяли до рук зброю і пішли захищати Батьківщину.

Як гарно, що пісню “Не пора, не пора…” в Мельниках, попри дощ, співали українці Наддніпрянщини та Галичини, Співали так, що й дощ ущух!

Освятив пам’ятник отець Назарій (УАПЦ). Сказав він і тепле слово про полеглих. Промовляв і в. о. голови Чигиринської районної ради Юрій Лисак. Лунало в Мельниках слово заступника голови Національної спілки письменників України Василя Шкляра, героя України Левка Лук’яненка та автора пам’ятника Віктора Крючкова. Виступали й члени Історичного клубу “Холодний Яр” Богдан Легоняк, Олег та Леся Островські. А племінниця командира 1-го полку Січових стрільців Армії УНР Івана Андруха, Надія Макулович, прочитала вірш “Пам’яті героїв Холодного Яру”, який написала в дорозі до Холодного Яру. Декламував вірш “Нескорені” письменник із Галичини Володимир Бохонко.

Заспівав пісню про Василя Чучупака кобзар Тарас Силенко. Співав і Володимир Гонський, який від імені народного депутата України від партії “Батьківщина” передав кошти на поминальний обід.

Промовляв і народний депутат України Тарас Стецьків, який разом зі своїми товаришами фінансово допоміг завершити роботи, пов’язані з перевезенням та монтуванням пам’ятника.

Цього дня відбувся й автопробіг у Холодний Яр. Його організатором виступив рух “Українська альтернатива” (керівник Володимир Кухар) за сприяння мистецької агенції “Наш формат” (Владислав Кириченко і Сергій Куцан). В автопробігу взяли участь лідер гурту “Тартак” Сашко Положинський, журналіст “5-го” телевізійного каналу Роман Чайка, поет Павло Вольвач, лідер рок-ватаги “ДельТора” Євген Янкевич, інші діячі української культури. Гаслом автопробігу – “Воля України, або смерть!”. Цим митці, журналісти, громадські діячі, не пов’язані з політичними партіями, хотіли задекларувати свою рішучу незгоду зі спробами колоніальної влади ліквідувати Українську державність.

“Воля України, або смерть!” – таке гасло сяяло на чорному прапорі полку гайдамаків Холодного Яру. Таке гасло мусять виписати українські патріоти на своїх прапорах сьогодні.

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”

Published on 11 October 2010