Одеські історики пропонують запровадити «Хрест партизанської слави»

22 вересня в прес-центрі «Альтернатива» (Південний філіал Українського центру соціальної аналітики) відбувся Міжнародний науковий круглий стіл з нагоди відзначення Дня Партизанської Слави під назвою «Партизанський рух в Україні: значення для нащадків». На науковому форумі зібрались історики, політологи, юристи з України, Фінляндії, а також віртуальну участь взяв історик з Польщі Дарек Вежгось та навіть виступив з докладом через конферанс-зв'язок. Також у круглому столі взяла участь нащадок легендарного холодноярського повстанського отамана 1920-х Василя Чучупаки Людмила Мадіс (Чучупака) – активістка екологічного руху на Одещині.

Учасники обговорювали як використовувати терміни «партизани», «партизанська війна» в сучасній Україні, як не забути про досвід підпільної боротьби з окупаційною владою, як відзначити пам'ять героїв, що поклали своє життя на вівтар Вітчизни.

Зокрема одеський історик Володимир Полторак зазначив, що сучасний широко вживаний термін «партизан» походить з французької мови – у 18 столітті.

«Так називали членів регулярних збройних формувань, що діяли в тилу ворога, а згодом – членів нерегулярних диверсійних загонів», - зазначив Полторак.

На думку дослідника, слід розрізняти партизан та партизанську тактику – останню можуть використовувати державні спеціально створені диверсійні загони регулярної армії. Як зазначили учасники круглого столу, традиції ведення партизанської війни в Україні сягають доби античності, коли скіфи та інші народи не могли у відкритому бою перемогти свого ворога, то вдавались до спротиву у вигляді диверсій, саботажу, дезінформації.

Пізніше, за словами Сергія Гуцалюка, в Україні партизанську тактику використовували козаки, гайдамаки, опришки. Дослідники періоду боротьби Української народної республіки за незалежність відзначили, що партизанські дії вели українці з нерегулярних збройних формувань та ізольованих від основних сил підрозділів регулярної армії.

«Найвідоміші українські партизани цієї доби – холодноярські повстанці, вояки загонів Нестора Махно, Ничипора Григор’єва. Бойові дії українських партизан тривали до середини 1920-х років, коли більшовицькі каральні органи тимчасово ліквідували спротив. Особливо часто партизан пов’язують з діями радянських диверсантів та підпільників в тилу німецької та союзних їй армій у 1941-1945 роках. Натомість, сучасні історики часто партизанами називають учасників альтернативних радянським збройним формуванням в тилу німецької, а згодом і радянської армій. Це вояки загонів «лісових братів» в Прибалтиці, польської Армії Крайової, підрозділів Української Повстанської Армії тощо», - наголосив історик Сергій Гуцалюк.

Учасники круглого столу зазначили, що українська історія знала чимало прикладів використання партизанських методів боротьби. Можна навіть говорити про українців як партизанську націю – адже перебуваючи довгий час в складі інших держав, власних регулярних збройних сил Україна не мала. У зв’язку з цим слід було би вшанувати пам'ять партизанів усіх часів, що боролися за свободу та незалежність України і встановити нагороду партизанам, що боролися з окупантами української землі – «Хрест партизанської слави» І-ІІ ступенів.

Публіцист Сергій Дібров зазначив, що як показують події останніх п’ятдесяти років, партизанські дії стають особливо важливою частиною сучасної війни.

«Країна, окупована загарбником, має шанс відстояти свою свободу, створивши потужний партизанський рух. Проте в ситуації, коли влада знищує можливість населення до будь-якого спротиву, як це відбувається зараз, тільки самі українці можуть захистити себе та свою країну. В умовах сучасної України слід було би не забувати про досвід предків та готувати молодь до можливої сучасної війни – до захисту своєї Батьківщини від іноземних та внутрішніх загарбників в складі партизанських формувань. При цьому роль виховання «партизанського резерву» повинні відігравати осередки туристичних, спортивних, молодіжних товариств», - наголосив Сергій Дібров.

Представники одеської громадськості поклали квіти до вікового дуба, посадженого козаками ще в 1792 року.

Для довідки:

Президент України своїм Указом №1020/2001 від 30 жовтня 2001 року встановив 22 вересня як День партизанської. Слід зазначити, що Президент РФ Д. Мєдвєдєв аналогічний закон підписав тільки 11 квітня 2009 року, в Росії День партизан та підпільників відзначається 29 червня.

На думку білоруського художника Артура Клінова зараз в східноєвропейській культурі партизан – це людина, чия «фігура з непорівнянно меншими можливостями, аніж в опонента, може бути ефективна, якщо в неї є воля до спротиву та сильні ідейні установки». Фактично партизанський рух набуває в наш час мирних форм, сприймається населенням як активна, але прихована опозиція існуючій владі в країні.

Марина ГУБСЬКА

Published on 23 September 2010