Не звичне літо тересвянської молоді

Цього року молоді тересвянці дуже не звично, як для сучасної молоді, провели свої літні канікули. Адже на фоні засилля танцювальних, комп’ютерних та більярдних клубів та інших так званих центрів дозвілля та відпочинку, закарпатський осередок Молодіжного Націоналістичного Конгресу з ініціативи депутата районної ради Бенчака Віталія Васильовича, відновив давнє юнацьке заняття — теренову гру. Суть гри полягає в тому, що учасники діляться на дві команди — сотні. Потім дані команди виходять на незнайому місцевість в ліс чи до річки, й змагаються між собою за прапори одна одної та за кількість «вбитих» гравців суперника, оскільки кожен учасник — стрілець має пов’язку на лівій руці, котру потрібно зірвати. Перемогу отримує та команда — сотня, яка захоплює прапор противника і при цьому відстоює свій.

Кожна з команд суворо дотримується правил чесної гри, прояви негідної поведінки під час її проведення можуть каратися дискваліфікацією гравця, що проштрафився. Це особливо відчули деякі учасники, які як, і більшість сучасної молоді, не слідкували за власною мовою, використовуючи не цензурну лайку. Але після виконання ефективних й важких фізичних вправ, з вигукуванням гасла: «Матюки перетворюють мене на тварину», швидко усвідомили дане гасло й більше не використовували не нормативну лексику.

Також необхідною умовою проведення теренової гри було присвоєння кожному учасникові псевдоніму, наприклад назви тварини, рослини, птаха або риби. Адже в Карпатській Січі та Українській Повстанській Армії з метою конспірації не було жодних імен та прізвищ, цим самим в разі потрапляння в полон, вояк ніколи не розкаже ніякої цінної інформації про свої побратимів, лише те, що він в сотні «Лева» чи «Орлана» чи «Медвідя», і його побратими є друзі — «Карась», «Тур, «Бук», «Беркут», «Дуб» й так далі. Саме це одразу ж заводило учасників до активної гри.

При цьому, як зазначив ініціатор та головний виконавець, депутат районної ради Віталій Бенчак, що за допомогою даної гри окрім спортивного змагання, можна ефективно виконати й такі завдання:

– Патріотичне виховання молоді, популяризація оздоровчого туризму, екологічне виховання, ознайомлення з історією краю;

– Виховання у дітей, юнацтва та молоді національної свідомості, історичної пам’яті, громадянської позиції, патріотизму;

– Посилити інтерес та інформованість молоді в темі національно-визвольної боротьби 1939 — середини 1950-х років, а саме подій Карпатської України, Української Повстанської Армії.

Перша теренова гра відбулась 27 червня, після успішного складання іспитів в школі, адже до учасників були поставленні вимоги спочатку навчання, а вже потім дозвілля. В цілому в теренових іграх, яких було проведено 8 разів протягом літа, взяли участь більше 60 юнаків віком від 14 до 20 років.

Всі теренові ігри, розпочинались з легендарного українського привітання: «Слава Україні!» — «Героям Слава!», яке на довго будуть пам’ятати всі учасники ігор. Адже з цими словами наші діди та прадіди віддавали своє життя за волю України.

В останній грі учасники–стрільці, окрім боротьби між собою, боролись з страхом орієнтування в незнайомому лісі на крутих схилах, переносячи важкі фізичні навантаження. Але не зважаючи на це, учасники гри з гордістю та повагою до славних тересвянців, учасників Карпатської України та вояків Української Повстанської Армії (УПА), легко переносили будь-який страх та втому, міцно тримаючи в руках державний прапор України та прапор УПА.

Звичайно, як і в будь-якій грі, є переможець та переможений, але радість перемоги та гіркота поразки сотні «Орлана» та сотні «Медвідя» відповідно, одразу ж пропала, як запалало повстанське багаття від чудові звуки трембіти у виконанні здібного стрільця «Беркута» Івана Лемена. А вже потім смачно наминаючи бутерброди та тістечка з чаєм, стрільці ділились враженням з нетерпінням очікуючи наступної теренової гри — гри не для слабкодухих, а для справжніх українців.

Наприкінці гри Петро Петрович Дідух виконав чудову повстанську пісню «Ой там у лузі, при дорозі…», цим самим запалив молоді серця учасників та наповнив їх серця любов’ю до рідної Батьківщини, адже Україна у нас одна.

Прес-служба ЗОО МНК

Published on 1 September 2010