Русскій "Вечір..." українського кіно

Іще не пройшло і сорока днів від смерті Юрія Іллєнка, а вже на Першому Національному каналі показали фільм "Вечір на Івана Купала". Ввечері. На Івана. Купала. У прайм-тайм.

Здавалося б, треба лише вітати таку увагу керівників каналу до творчості батька, аби не одна суттєва деталь – один з кращих фільмів українського кіно на Першому національному каналі українського телебачення показали... російською мовою.

Він не вірив у випадковості в таких речах. І я не вірю. Не вірю в те, що не знайшли копію з оригінальним українським дубляжем, не вірю, що не переглянули перед показом, не вірю, що це помилка якогось пересічного відеоінженера...

Бо таких "збігів обставин" було в його житті аж занадто багато. Саме так "Вечір...", маючи запрошення, "випадково" не поїхав на фестиваль у Венеції, саме так на прем’єрі в Москві був на плакаті "випадково" анонсований як "нова комедія студії Довженка", так само "випадково" був покладений на полицю на 20 років, і так само "випадково" "Білий птах..." в Середній Азії демонстрували українською мовою, а у Львові – російською. Саме так "випадково" знищується українське кіно, яке батько творив все своє життя. Творив не випадково і не за збігом обставин. Творив всупереч усьому.

Автори збігів обставин були завжди відомі. Відомі вони і цей раз, лише ступінь витонченості їхнього знущання зростає так само швидко, як і опанування ними технологічними засобами донесення цієї наруги до кінцевого споживача.

На фоні активних дискусій щодо дублювання іноземних фільмів російською мовою постає сувора реальність сьогодення - на наших екранах вже демонструються російською мовою й українські фільми.

А я продовжую не вірити у випадковості. Можливо це спадково.

Пилип Іллєнко

Published on 7 July 2010