Ні забуття, ні прощення

23 червня у Луцьку відбулась скорботна хода від Театрального майдану до Замкової площі, панахида і мітинг пам’яті на місці, де були розстріляні сталінським комуністичним режимом в’язні Луцької тюрми. Цього року виповнилось 69 років з дня цієї трагедії всього українського народу, адже знищений був цвіт нації Волинського краю – українська свідома інтелігенція.

Наприкінці 80-их років, ще до проголошення незалежності України, у Луцьку відбувались перші панахиди та громадські акції вшанування жертв у Луцькій тюрмі. З того часу, щороку у цей день, відбуваються заходи з вшанування пам’яті в’язнів. Відступаючи перед наступом німців, радянська влада знищила десятки тисяч українських політв’язнів, боячись щоб з приходом німців вони не стали на боротьбу з комуністичним сталінським режимом, радянською владою та не поширювали в народі ідей Української Самостійної Соборної Держави. Такі диявольські розправи – масові розстріли безневинних ув’язнених, були проведені організовано і планомірно по всій Західній Україні, зокрема у Львові, Дубно, Володимирі, Чорткові, Рівному, Тернополі та інших містах. За даними очевидців та істориків у Луцькій тюрмі було розстріляно від 2000 до 4000 української інтелігенції з понад сорока міст і сіл Волині - членів ОУН, українських вчителів, лікарів, священників, членів ПЛАСТу, учнів та викладачів Луцької Української гімназії (ЛУГ), діячів “Просвіти”, “Сільського господаря”, українських кооперативів та інших національно свідомих українців.

23 червня 1941 року німці були за 25 кілометрів від Луцька. Енкаведисти наказали розстрілювати ув’язнених. Всю ніч і до самого ранку 23 червня, поки німці не увійшли в місто, в Луцькій тюрмі розстрілювали арештантів, поспіхом прибирали їхні тіла. Усі розстріляні були политі керосином та спалені, а місце розправи посипали вапном, за іншими свідченнями тіла розстріляних були вивезені вантажівками у невідоме місце для приховання злочину. Земля і стіни тюрми були просякнуті кров’ю. Офіційний похорон замучених і розстріляних в’язнів Луцької тюрми відбувся лише у серпні. У процесії тоді взяли участь 78 священиків та десятки тисяч людей.

Панахиду до дня пам’яті біля стін колишньої Луцької тюрми очолив архієпископ Луцький та Волинський УПЦ КП Михаїл, який разом зі священниками Київського патріархату, ченцями місцевого Святоархангельського чоловічого монастиря, що знаходиться на території колишньої Луцької тюрми, єпископом-ординарієм Луцької дієцезії Римо-католицької церкви Маркіяном Трофим’яомк, родичами розстріляних в’язнів, представниками політичних партій та громадських організації міста, патріотичною громадськістю Луцька молились за вічну пам’ять закатованих московським окупаційним кривавим режимом. Звернулись з промовою до лучан зокрема міський голова Богдан Шиба, голова Братства ветеранів ОУН-УПА Волинського краю Василь Кушнір, місцева письменниця Тетяна Барбелюк. Особливо зворушливими були слова архієпископа Михаїла, який нагадав євангельську притчу про 10 зцілених Ісусом Христом, 9 з яких пішли і не подякували Господу, лише один чоловік повернувся і подякував Ісусу за зцілення і дійсно видужав. Владика запитав: “А де ж зараз ці 9?” І справді, у Луцьку проживає близько 200 000 осіб, а прийшли пом’янути безневинних жертв комуністичного режиму лише кілька сотень лучан. Архієпископ звернувся до українців з проханням не бути байдужими, адже Бог може попустити повторення такої біди для відновлення людської пам’яті, бо не може бути забутою нащадками кров безневинних. І повторення таке, у випадку байдужості до минулого як і до теперішнього, може наступити навіть швидше ніж хтось думає, оскільки історія повторюється. Якщо хто думає, що помоляться і пом’януть і без мене, - сказав владика, - то він через свою байдужість може накликати гнів Бога, і Бог попустить, що прийдуть і знищать навіть тих, хто сидить і ховається по хатах, думаючи, що його це не стосується, обмине. Також він закликав до дії, щодень робити добрі справи для України щоб нас не спіткало таке лихо знову.

Віта Лошак, прес-служба ВОО МНК

Published on 24 June 2010