Отаман Орлик повернувся

Останні два номери чудової за змістом, але невеличкої за форматом газети „Незборима нація” повідомляли українство гарною новиною.

Ідеться про вихід нової книги Романа Коваля „Отаман Орлик”. В ній розповідається про збройну боротьбу проти російських окупантів на Київщині в буремних 1920-1922 роках. боротьбу жертовну, безкомпромісну, жорстоку, не на життя, а на смерть, без усякої надії на чиюсь допомогу, лише на власні сили.

Адже в ті часи Армія УНР під натиском червоних змушена відступити на територію Польщі, де воїни були інтерновані, тобто роззброєні і сиділи в таборах. Для нас, патріотів Приірпіння, нова книга Романа Коваля особливо цікава. Адже славний отаман Орлик – Федір Артеменко наш земляк, уродженець Гостомеля, пізніше з матір’ю переїхав до Бучі, збудував хату, з початком Першої світової війни добровольцем пішов на фронт. Закінчив Київську школу прапорщиків, на фронті відзначився, мав чин поручника і нагороди.

З початком формування українського війська записався до нього, брав участь у боях проти червоних. Підвищений до чину полковника. Був начальником штабу Фастівського і Козятинського гарнізонів. Як і багато інших вояків у ті часи, захворів на тиф, доки лікувався, війська армії УНР відступили далеко на захід. Довелося доліковуватися вже у домі матері в Бучі. Одужавши, влаштувався працювати на торфорозробку.

В середині грудня 1919 року після денікінців до Києва прийшли червоні. Відчувши, що його ось-ось заарештують як петлюрівського офіцера, Федір Артеменко зібрав гурт сміливців і подався до лісу козакувати. Взяв псевдо отаман Орлик. Успішно діяв на Київщині в районі Фастова, Ірпеня, Бородянки, Макарова, Радомишля, Іванкова, Димера, Чорнобиля.

Був невловимий для червоних ворогів. Як пише Роман Коваль, дав доброго жару і напустив холоду окупантам та їх прислужникам. Ця книжка про святих і страшних, про месників нашої розтерзаної Батьківщини.

Читайте, хвилюйтесь, стискайте кулаки, розправляйте хребти!

І плачте, що таких хлопців сьогодні нема!

Книга висвітлює також боротьбу інших отаманів, чи по сучасному польових командирів.

Повертаються з небуття їхні безсмерті імена. І в цьому велика заслуга Романа Коваля. Маю надію, що ми влаштуємо незабаром презентацію цікавої книги, запросимо і самого автора, кожен зможе придбати і саму книгу.

Користуючись нагодою, нагадую шановним патріотам і небайдужим, що проводиться збір коштів на пам’ятник славному отаману Орлику.

Гроші акумулюються на рахунку Ірпінського міського об’єднання осередків «Просвіта» рахунок №26002443117301 код 20579344 у ПАТ АКБ «Київ», що у м.Буча. У повідомленні зазначати «На пам’ятник отаману Орлику».

Всі жертводавці будуть занесені до Книги Подяки, яка довічно зберігатиметься в місцевому музеї та оприлюднені в газеті.

Спільними зусиллями спорудимо пам’ятник славному отаману. Вносьте патріоти, хто скільки може, свою частку на святу справу.

Нещодавно мешканець Бучі Олексюк В. П. вніс 500 грн., а мешканка Києва Осадча В. І. учасник війни, майор медичної служби внесла 2600 грн. Вона, уродженка Гостомеля, з розповідей батьків пам’ятає славного отамана, навіть видала власну книгу „Літав Орлик, літав мужній”.

Микола Лабунський, член Київського Крайового Братства ОУН-УПА

Published on 23 February 2010