Молоді націоналісти Сумщини вшановували останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського

17 жовтня Сумська обласна організація Молодіжного націоналістичного конгресу організувала екскурсійну поїздку до с.Пустовійтівка, що присвячувалася Дню українського козацтва. Це місце для екскурсії було обране невипадково. Досить цікава та історично-цінна місцевість вже багато років вабить істориків та пересічних громадян своєю таємничістю та унікальністю. Чого тільки варті тисячі скіфських курганів на берегах Сули, садиба відомого козака, останнього кошового отамана Запорізької Січі.

Селище Пустовійтівка Сумської області відоме з 1252 року. І ніби як його назва, принаймні нинішня, походить від прізвища козака Пустовійта. Також село відоме тим, що тут близько 1690 року народився Петро Калнишевський – останній кошовий отаман Запорізької Січі.

Був військовим осавулом, потім суддею Війська Запорозького низового, 1762 року обраний кошовим, але того ж року після зустрічі в Москві з царицею Катериною II усунутий з посади. У січні 1765 року всупереч царській волі старшина знову обрала його кошовим.

За певних обставин отамана було заарештовано, а організатором арешту став російський граф Потьомкін. Калнишевського спершу тримають у Москві, а після затвердження вироку перевозять на Соловки. У 1776 році його, як державного злочинця приймають в тамтешньому монастирі. Лише тричі на рік - на Паску, Преображення Господнє і Різдво - його виводили з келії для участі в церковних святах і для обіду в трапезній.

Свободу Калнишевський отримав 2 квітня 1801 року після дарованої новим царем Олександром І загальної амністії. Однак Калнишевський мав на той час вже сто десять років і повністю осліп. Він свідомо відмовився від повернення в Україну і зостався доживати віку при Соловецькому монастирі. У 1803-му році він помер у віці 112 років й був похований на головному подвір'ї Соловецького монастиря перед Преображенським собором.

Могила не збереглася, але на паперті Спасо-Преображенського собору Соловецького монастиря досі збережено могильну плиту з текстом: «Здесь погребено тело в Бозе почившего кошевого бывшей некогда Запорожской грозной Сечи казаков атамана Петра Кальнишевского, сосланного в сию обитель по Высочайшему повелению в 1776 году на смирение. Он в 1801 году по Высочайшему повелению снова был освобожден, но уже сам не пожелал оставить обитель, в коей обрел душевное спокойствие смиренного христианина, искренно познавшего свои вины. Скончался 1803 года, октября 31 дня, в субботу 112 лет от роду смертию благочестивою, доброю».

Помісний Собор 2008 року Української Православної Церкви - Київський Патріархат у зв'язку з 1020-літтям Хрещення Київської Руси-України, благословив приєднати праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) до лику святих для загального церковного шанування і занести його ім’я у православний церковний календар. Чесні останки праведного Петра вважати святими мощами віддавати їх на волю Божу. Благословити будівництво храмів на честь праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського). Пам’ять праведного Петра Багатостраждального святкувати 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, Покровительки козацтва.

У Пустовійтівці створено цілий меморіальний комплекс Калнишевського, який є складовою утвореного в 2007-му році державного історико-культурного заповідника “Посулля” (так звуться ці землі навколо річки Сули). Окрім музею, комплекс включає відбудовану Свято-Троїцьку церкву і пам’ятник, встановлений в 1991-му році. Монумент є центром проведення урочистостей вже щорічної Калнишевої ради. Це козацьке свято з молебеном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами. Під час Калнишевої ради хлопчиків приймають у козачата.

Церкву Святої Трійці будували свого часу за кошти Калнишевського. “В духовну протопопію роменську управу доповідь. Війська запорозького низового пан кошовий отаман Петро Іванович Калниш, в селі відомства протопопи роменської Пустовійтівці, в якому він, пан кошовий, народився, від свого кошту власного знову дерев’яну, в ім’я пресвятої Трійці церкву на місті вольному збудували”.

Після Другої Світової війни церкву перебудували на клуб. В останні роки споруда була зовсім понівечена. Поступово почалася її реконструкція.

Будівельники зводили її за старовинним способом, без єдиного цвяха. На Покрову 2006-го року Патріархом Філаретом церкву освятили.

Ще в Пустовійтівці є місцевий музей, який містить історія місцевості з часів Калнишевського до сьогодення. А розповісти дійсно є про що.

Поїздка до с.Пустовійтівка стала досить корисним практичним уроком для студентів-учасників екскурсії, бо сухої теоретичної інформації замало для відтворення яскравої історичної картини. Наша Батьківщина багата на унікальні пам’ятки історії, які несуть в собі прадавню велич, і не є великою проблемою їх побачити, потрібно лише поглянути довкола себе.

Прес-служба СОО МНК

Published on 22 October 2009