Стефан Романів: Місія Бандери

Сторіччя з дня народження Провідника Організації Українських Націоналістів Степана Бандери, яке відзначаємо в цьому році, є не просто круглою датою одного з багатьох політичних діячів. Резонанс і не стихаючі суперечки навколо цієї постаті є цьому яскравим підтвердженням. Давайте задумаємось. Чому ім’я Степана Бандери не залишає нікого байдужим? Чому він і сьогодні є мобілізуючим і пориваючим до Чину?

Віруючі християни знають, що кожна людина на Землі має своє призначення і зміст. Яке ж було тоді і є тепер призначення людини, народженої «на скресі двох епох, на грані двох світів», 1 січня під прізвищем Бандера, що перекладається як «прапор»?

Напевно, найпершим, хто усвідомив цю місію, був сам Степан Бандера. І не лише усвідомив, але й гідно її виконав. І місія Бандери полягала в тому, щоб з поневоленого народу «попув і хлопуф» викристалізувати націю борців і звитяжців. Місія Бандери полягала в тому, щоби показати нації шлях до звільнення і окреслити образи омріяного ідеалу – Української соборної держави «без холопа і без пана».

Бандера не лише вказав шлях – він одним із перших став в лавах ОУН на дорогу боротьби за національне визволення і соціальну справедливість. І не схибив. Не зрадив. Не здався. І то серед, здавалось би, серед безвиглядних обставин, і то – всупереч їм.

Як і кожна людина – Бандера мав до вибору – жити забезпечено, чи жити небезпечно. Він свій вибір зробив. Зробив усвідомлений вибір як український націоналіст, і його аналітичний розум, відданість ідеї нації, харизматичний вплив та адекватна оцінка ситуації стали потужним поштовхом ідеї та боротьби.

Організаторський та лідерський талант Бандери не потребує довгої і детальної аргументації. Згадаймо хоча би кількох його найближчих соратників: Ленкавський, Шухевич, Стецько, Кук, Мирон, Климів… Ціле покоління українців увійшло в історію під назвою «бандерівці».

Теоретична спадщина Бандери й сьогодні не втратила своєї актуальності. Перечитаймо його «Перспективи української революції», чи не є вони керівництвом до дії й сьогодні?

Бандера був земною людиною, мав родину, дітей… Які рефлексії у нас виникають, коли ми споглядаємо світлину, на якій Бандера в полі відпочиває з родиною; син, доньки, дружина, прекрасний пейзаж, земна ідилія… «Тату, купіть нам олівці, коли будете вертатися додому», - пише Наталка в одному з листів… Яке все це зрозуміле кожному… Але вибір зроблено: «Де общеєє добро в упадку, забудь отця, забудь і матку, лети повинность ісправлять».

Через сто років після народження і півстоліття після смерті, у 2009 році, Бандера живий, реальний, він впливає, мобілізує, організовує, унапрямлює і кличе. Будьмо готові відгукнутися на його поклик.

Published on 14 October 2009