Жертв репресій пом’янули мітингом

Цього року минає 20 років від організації першого походу і мітингу на Микулинецькому цвинтарі, приурочених світлій пам׳яті невинно убієнних на початку липня 1941 року у Тернопільській тюрмі. Ось як описав трагедію, що відбулась, у газеті «Шлях перемоги» від 13 березня 1960 року, яка тоді видавалася за кордоном, наш краянин із Австралії (підписався ініціалами Є.Л.): «Коли я увійшов до тюрми, де сподівався знайти свого швагра… мене огорнув жах, трупи помордованих були жахливо понівечені, мали відрубані чи викручені руки чи ноги, повипалювані очі. У жінок, яких я побачив у камерах, були повідрізувані груди і були повикручувані руки і ноги та порозбивані голови. У кожній камері було по 60 і більше трупів. В одній з них я побачив трупи двох дівчат, зв’язаних докупи колючим дротом. В однієї був розпорений живіт і в нього вложено кота, у другої була здерта з рук шкіра від долонь по лікті, на рани насипано ячмінних остюків. У камері на першому поверсі я побачив прибитий до стіни цвяхами труп молодого, може 30-літнього чоловіка… Видобування трупів і поховання їх тривало цілий тиждень. У тернопільській тюрмі знайшли приблизно 3000 московських жертв».

Можна сперечатись відносно кількості жертв, замордованих більшовицькими сатрапами наших краян, останки яких покояться на Микулинецькому кладовищі. Страшним залишається факт більшовицького вампіризму, зокрема і в другій половині 1941 року.

5 липня 2009 року обласне товариство «Меморіал» імені В.Стуса, Спілка політв’язнів і репресованих спільно з міською радою та українськими християнськими церквами провели траурний мітинг і поминальну панахиду. Про жахливу правду злодіяння комуністичних душогубів на Тернопіллі розповів голова обласного товариства «Меморіал» імені В.Стуса, директор державного архіву Тернопільської області Богдан Хаварівський, який процитував кілька документів із щойно виданої книги «Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга 1». Ігор Олещук – науковий працівник Тернопільського музею політв’язнів та репресованих, підкреслив, що в пам׳яті народу навічно залишаться ті, хто життям заплатив за нашу волю і незалежність.

60 років минуло відтоді. Уже виросло не одне молоде покоління краян, але не згасне наш біль і пам'ять, не зітреться ніколи по безневинно загиблих земляках, адже кривавий шабаш комуністичні упирі не тільки в Тернополі, а й у тюрмах Чорткова, Кременця, Бережан, Заліщиків та в сотнях інших міст, містечок і великих сіл нашого краю, як і в усій Західній Україні.

Юрій ЗАРУЦЬКИЙ

Published on 8 July 2009