<font color="#CC0000">Звернення до ініціаторів видання збірки творів Д. Донцова</color></font>

Біжучий 2008 р. багатий на пам'ятні дати. Наприкінці цього літа українці – не ті, що “тоже”, відзначатимуть 125 років від дня народження Дмитра Донцова. Після Визвольних змагань 1917—1921 років, коли Україну було роздерто вже не між двома – між чотирма окупантами, творчість Донцова була чи не єдиним променем серед зневіри і розпуки. Редагований ним “Літературно-Науковий вісник” став джерелом, з якого черпали наснагу ті, хто не заломився під тягарем поразки. Довкола “Вісника” згуртувались молоді сили українства - Євген Маланюк, Юрій Клен, Олег Ольжич, чимало інших літераторів та науковців націоналістичного світогляду.

Гострота та безкопромісовість і творча, і життєва Д.Донцова – не молодечий максималізм, а життєва настанова. Вже на еміграції, промовляючи на Академії в пам’ять процесу Спілки Визволення України і СУМ-у в Харкові (Монтреаль 10.ІХ.1950), Д. Донцов сказав: “Не будьте розпачливі, що залізна долоня Божа немилосердно товче вас, як товче і цілу Україну вашу і батьків ваших! Не знаємо задумів Провидіння. Та коли його удари сиплються на нашу країну ось вже 33 роки, немилосердні, не зломивши її духа, ні завзяття, – то чи не є наша нація з того шляхетного металу, що з нього куються леза мечів?” Теоретик українського націоналізму Степан Ленкавський у статті “ФІЛЬОСОФІЧНІ ПІДСТАВИ “НАЦІОНАЛІЗМУ” ДОНЦОВА” зазначив: “Ідеольоґія націоналізму в праці Донцова, як світогляд, приймає чинник нематеріяльний — волю — за основу буття, як етика, вважає за добро те, що зміцнює силу нації, як історичний світогляд, признає ідеям уплив на життя, а як наслідок ділання на психіку її визнавців, примушує здійснити візію вимріяної майбутности.”

Менші праці, статті Донцова в Україні почали з'являтись друком після тривалої перерви вже наприкінці 1980-х років, у самвидавних виданнях, зокрема, у “Націоналісті”, пізніше – брошурками. Аж на початку 2000- х Ініціативна група у складі: Орест Гриневко – продюсер Громадського об'єднання “Вірменська 35”, м. Львів; Сергій Квіт – завідувач кафедри журналістики Києво-Могилянської Академії, м. Київ; Олег Баган – старший викладач кафедри української літератури Дрогобицького університету ім. І. Франка, м. Дрогобич; Маркіян Іващишин – директор Мистецького об'єднання “Дзига”, м. Львів; –започаткувала видання збірки творів Д. Донцова. Проект підтримали поважні наукові інституції. Редакційна комісія на чолі із визначним істориком Ярославом Дашкевичем доклала праці, щоб відібрати та підготувати до видання найвизначніше із того, що залишив по собі ВЕЛИКИЙ УКРАЇНЕЦЬ Дмитро Донцов. Судячи з переднього слова “Ініціативної групи” до 1-го тому ”Зібрання творів” всього планувалось видати п’ятитомник творів Д. Донцова. Безперечно, видання хоча б важливішого із величезної творчої спадщини Д. Донцова є не лише актом пошанування його пам'яті. Популяризація цих творів, їх вивчення, поширення у суспільстві ідей, що в них містяться, прискорить процеси державо- і націотворення, які, на жаль, уповільнились, щоб не казати – зупинились, у сучасній нам Україні. А проте після виходу у далекому вже 2001 р. у видавництві “Кальварія” 1-го тому “Геополітичні праці” вже протягом семи років ця важлива праця – повернення Нації спадщини одного з визначніших її синів, фундатора ідеологічних засад українського націоналізму, – якщо й не завмерла зовсім, то, принаймні, ледве жевріє.

Звертаючись до Ініціативної групи, до Редакційної колегії прошу сприйняти мої зауваги не як дріб'язкові причіпки, а як вияв зацікавленої стурбованості перервою у виданні. Шануючи Ваші шляхетні наміри та важливу працю для започаткування видання творів Д. Донцова , прошу повідомити: у якому стані перебуває справа видання, коли українці можуть очікувати виходу у світ подальших томів, чи хоча б наступного?

О. Ворона

Published on 28 August 2008