Йому був тридцять один: пам‘ятай своїх героїв

24 лютого виповнилося 62 роки від дня смерті українського військового діяча, полковника Української Повстанської Армії, командира воєнної округи УПА «Чорний ліс» Василя Андрусяка – «Грегота–Різуна».

Уродженець Снятинщини Василь Андрусяк у 1932 році вступив до лав ОУН. За виготовлення антипольських плакатів гімназиста Андрусяка було ув’язнено. Вийшовши на волю, юнак продовжував діяльність в ОУН як повітовий провідник. З приходом радянських військ активіста ОУН Василя Андрусяка чекали нові арешти. Йому вдалося втекти до Відня, де вступив до українського легіону.

У 1941 році Василь Андрусяк повернувся в Україну і за наказом Крайового Проводу ОУН почав формувати загони УПА в Чорному лісі. З того часу він став відомим як «Грегіт-Різун». Був одружений з Євгенією Гуцуляк.

Ось, що написав про Василя Андрусяка історик Руслан Забілий у "Нарисах історії куреня "Скажені": Скупі, лаконічні рядки упівської хроніки, окремі документи, коротенькі спогади - це все, що свідчить нині про діяльність одного з найкращих на Прикарпатті куренів УПА, про талант, неперевершеність легендарного командира Василя Андрусяка - "Грегота"-"Різуна", що у боях пройшов зі своїм куренем важкий шлях військовика від звичайного стрільця УНС до полковника УПА. Перший відділ УНС організував він на Снятинщині у липні 1943 року. Це була боївка із 17 осіб, яка відразу почала активно діяти. Цього ж місяця вона напала й розігнала шуцполіцію в м.Городенці. У серпні боївка розбила німецький гарнізон у Тисьмениці, а у вересні знищила мадярський каральний загін і отаборилася в Чорному лісі. За два місяці боївка виросла до 46 стрільців і у вересні 1943 року стала чотою. На листопад 1943 року відділ сягав чисельності сотні”.

Не один бій очолював славний командир «Різун-Грегіт», не одну перемогу вдалося йому здобути. Проте 24 лютого 1946 року між селами Грабівка та Глибоке, що в Богородчанському районі зав’язався нерівний бій між повстанцями та радянськими військами. Тоді в оточенні загинули командир тактичного відтинку ч.22 «Різун-Грегіт» та політвиховник цього відтинку поручник «Боян». Їхні тіла два тижні возили селами, аж поки люди їх не опізнали... А ще через тиждень його дружина Євгенія народила сина, якого назвала іменем батька. Оцінюючи заслуги Василя Андрусяка перед українською нацією, УГВР посмертно нагородила його найвищою повстанською нагородою - Золотим хрестом бойової заслуги першого класу й підвищила до звання полковника.

Сьогодні про відважного Василя Андрусяка пам”ятають та вшановують його пам”ять. Цього року виповнюється 62 роки з дня його мужньої загибелі. Всього лиш 31 рік відміряла доля Василеві Андрусяку, та цього виявилося достатньо, щоб залишитись у пам'яті прийдешніх поколінь.

Наталя ЧИЖ

Published on 25 February 2008