Вийшла книга про полтавських повстанців 1917-1923 років

За сприяння Центру національного відродження в Полтаві вийшла друком книга кандидата історичних наук Віктора Ревегука „За волю України. Нариси історії повстансько – партизанської боротьби на Полтавщині в 1917-1923 роках”.

„За радянських часів тема українського повстанського руху з відомих причин була закритою. Офіційна історіографія однозначно трактувала повстанську боротьбу в Україні як вияв „українського буржуазного націоналізму”, „куркульський бандитизм” тощо. Це і не дивно, адже будь який окупант прагнення поневолених до свободи називав „бандитизмом”. Лише за умов державної незалежності України широкому загалу повертаються вирвані сторінки нашої історії, історії трагічної і водночас героїчної”, - підкреслює автор у вступному слові.

Основний масив використаного матеріалу взято з архівних документів, котрі неспростовно засвідчують масовість, революційність і тяглість в часі та просторі українського національно-визвольного руху на території історичної Полтавщини. Дослідження охоплює всі регіони колишньої Полтавської губернії, а отже буде цікавим не лише для мешканців сучасної Полтавської області.

Окремі розділи присвячено Нестору Махну, зокрема його діяльності на Полтавщині, отаманам Андрію Левченку, Володимиру Гресю (Гонті), Левку Христовому, Максиму Мандику, в документальному додатку поміщено листівки, універсали, відозви, звернення повстанців до населення.

Віктор Ревегук досліджує і аналізує причини і початок повстанського руху, детально розглядаючи його особливості на початках більшовицької окупації, в боротьбі з денікінцями, в умовах НЕПу. Виокремлено розділ „Червоний терор”, уривок з якого пропоную увазі читачів: „З неймовірною жорстокістю розправлялися комунари з повсталими селянами. Наприклад, під час штурму червоними військами села Старовірівки Костянтиноградського повіту було вбито 152 селянина, поранено 75 і розстріляно трьох, а також спалено понад 100 селянських господарств. Уцілілі мешканці села були обкладені контрибуцією (продуктами харчування і теплим одягом) на користь радянської влади. „Радянська влада відновлена”, - гордо рапортували карателі після вчиненої розправи”.

Вражає своєю жорстокістю і цинізмом більшовицька система заручників і відповідальників. Виїзні сесії „ревтрибуналів” керувалися в своїх рішеннях згідно інструкції „велінням революційної совісті”. Документи більшовиків рясно пересипані такими специфічними термінами як „концтабори”, „реквізиція”, „контрибуція”, „заручники”, „розстріли”, „ув’язнення”, „виселення”, „спалення”, „конфіскація”. Вже пізніше в комуністичній пропаганді все це було названо милозвучним словом „визволення”.

„Протягом 1917 – 1923 років тисячі полтавців полягли в боротьбі за свободу рідного краю або стали жертвами червоного терору. Проте збройна боротьба не пропала марно. Вона піднесла національну свідомість українського народу, його прагнення мати власну державу і бути господарем на своїй землі. Незважаючи на поразку повстанського руху, пасивний опір комуністичному режимові тривав і далі. Лише в результаті „розкуркулення”, суцільної колективізації і штучно створеного голодомору 1932 -1933 років було остаточно „втихомирене” українське село, а його хлібороби перетворені на безпаспортних кріпаків колгоспно-радгоспної феодальної системи”, - підсумовує дослідник.

Книга, написана науковцем, документальна, проте читається легко і залишає незабутні враження, спонукаючи читача до конкретних дій в ім’я світлої пам’яті полеглих та перспективи живих. Придбати працю „За волю України” можна, звернувшись за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 9, пом.4. тлф. (044) 234-70-20.

Сергій Вересень

Published on 25 July 2007