Євген Захаров оприлюднив програму своїх дій як Омбудсмена

Сьогодні, 10 січня, відбулась прес-конференція присвячена 35-й річниці Дня українського політв`язня та призначеному на 11 січня голосуванню за Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Однак, як стало відомо сьогодні, Верховна Рада України завтра не розглядатиме питання про призначення Омбудсмена.

У прес-конференції взяли участь відомі громадські діячі, в`язні сумління, Євген Сверстюк та Зиновій Антонюк, а також кандидат в Омбудсмени, голова Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Захаров. Вів прес-конференцію координатор Альянсу “Майдан” Віктор Гарбар.

Євген Сверстюк та Зиновій Антонюк згадали події 12 січня 1972 року і поділилися з присутніми своїми враженнями про те, що змінилося в Україні за 35 років в плані забезпечення прав людини та громадянських свобод.

Віктор Гарбар розповів про кампанію громадського лобіювання “Захаров має стати Омбудсменом!”, ініційовану ГМ “ОПОРА” й Альянсом “Майдан” та підтриману Молодіжним Націоналістичним Конгресом та Центром Національного Відродження м. Києва, а також про низку прес-конференцій та круглих столів, які відбулись у 17-ти містах України 9 січня на підтримку Євгена Захарова .

Голова УГСПЛ, правонаступниці Української Гельсінкської Групи, Євген Захаров виклав
основні тези своєї програми діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, спрямованої на розширення кола свободи:
організація співпраці Омбудсмена і неурядових правозахисних організацій;
створення мережі регіонального представництва Омбудсмена;
створення інституту спеціалізованих Омбудсменів – з прав дитини, прав меншин та доступу до інформації й захисту персональних даних;
покращення комунікації Омбудсмена з суспільством шляхом щоденного оновлення сайту Омбудсмена, видання бюлетеню з описом порушень прав людини і успішних випадків захисту, створення телепрограми на одному з національних телеканалів;
моніторинг дотримання прав людини та основоположних свобод;
створення національних превентивних механізмів запобігання катуванням.

Учасники прес-конференції відповіли на питання журналістів.

Довідка: День українського політв`язня почали відзначати 12 січня в таборах з 1975 року з ініціативи В`ячеслава Чорновола. Саме 12 січня 1972 року Україною прокотилася друга хвиля масових арештів дисидентів. В Києві були заарештовані Зиновій Антонюк, Микола Плахотнюк, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Василь Стус, Зеновія Франко та інші, трохи пізніше, 15 січня – Леонід Плющ, у Львові – Іван Гель, Михайло Осадчий, Ірина Стасів-Калинець, В’ячеслав Чорновіл, Стефанія Шабатура. Загалом у січні заарештували близько 20 дисидентів, а впродовж півтора року – близько ста.

Суспільна атмосфера стала гнітючою. Усіх, хто виказував симпатію до арештованих, відмовлявся давати покази на них, чекали адміністративні репресії: їх звільняли з роботи, виключали з вузів, їм закривалися будь-які можливості службової кар’єри та публічної творчої реалізації (припинялися публікації, виставки тощо). Були проведені тисячі обшуків, десятки тисяч людей були стероризовані допитами як свідки. Майже всі провідні шістдесятники дістали максимальний реченець – 7 років ув’язнення та 5 років заслання. Їхні “злочини” полягали в бажанні вільно висловлювати свої думки рідною – українською – мовою. Це бажання було визнане націоналізмом і підлягало покаранню.

НП

Published on 10 January 2007