РIЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ архиєпископа Харківського і Полтавського ІГОРЯ всечесному священству й побожним мирянам УАПЦ

Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!

У цю святу різдвяну ніч багато хто з нас шукав на небі першу зірку. Ту, про яку співається в колядці: «Над вертепом звізда ясна увесь світ осіяла». Знаючи, що на вифлеємському небосхилі сяяла дві тисячі років тому зовсім інша зоря, ми все ж прагнемо відчути її присутність ось тут, тепер, у своєму житті. І ми спо-діваємося, що святкові різдвяні переживання допоможуть нам подолати час і простір, опинитися перед яслами разом із трьома поважними мудрецями зі Сходу та юрмою схвильованих пастушків. Бо знаємо: непідвладний часові, Спаситель приходить до кожного з нас. Адже Він приймає наше, людське ті-ло, візьме на рамена хрест наших гріхів і кожного з нас кликатиме: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт. 11:28)...

Христос приходить у світ не для суду. Воплочення Божого Сина відкриває людині її справжнє єство, її покликання. Покликання до Неба, до вічного життя. Сенс біблійних слів «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив» (Бут. 1:27) уприявнюється в Ісусі.

Сила і мудрість світу схилилися перед Ним в особах трьох мудреців. Схили-лися, чекаючи чуда. Відкривають же мудреці чудо наївної чистоти в немічно-му Дитяті. Те, чого, напевне, бракувало самим вельможним мислителям, які так вагалися, слухаючи голос серця: шукали дослідного підтвердження віри, сприймали зорю не як чудо, а як астрономічне явище, що вимагає доказів зі стародавніх книг. У пошуках наукового підтвердження Божого знаку вони вдаються навіть до юдейської столиці, мимоволі привертаючи до народжено-го Месії хижу увагу Ірода.

Та схоже, що зірка зникла з очей мудреців на тривожний час відвідин Єруса-лиму. Євангеліє передає їхні неспокій і розгубленість: «…Мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому» (Мт. 2:1-2). Надія на царя, на досвід світ-ської цивілізації, на власну прозірливість позбавили мудреців духовного зору, що відкрив появу зірки. Лише залишивши царський палац, вони знову знай-шли попереду провідну зорю.

Так буває і з нами. Завжди існує небезпека розгубитися перед примарами сві-ту, переоцінити мудрість філософів, всемогутність новітніх технологій, розум і спритність людини. І тоді ми одержуємо гіркі розчарування. Рабська залеж-ність від технологічного проґресу поневолює людину, перетворює її на паси-вне знаряддя споживання. Озирнімося довкола. Спричинений діяльністю лю-дини парниковий ефект змінює клімат планети за життя одного покоління. На наших очах вичерпуються природні ресурси землі. Грізне попередження Чорнобиля лишилося непочутим, що засвідчили і ядерні випробування в Пі-внічній Кореї, і безплідні дискусії в ООН довкола іранських реакторів.

Ідеологізація суспільної свідомости, сліпа віра в здатність політиків змінити світ на краще силою соціяльних проєктів без внутрішніх змін у духовному житті людини мають фатальні наслідки. Торішні розчарування українців – неминуча розплата за легковажну віру в порожні обіцянки, за невміння збері-гати відповідальність господаря своєї країни, за втечу від реального світу в мі-фологізований заповідник політичних ідей. Право і обов’язок громадянина – спитати з найнятих ним чиновників і обраних ним депутатів: чому замість обіцяного росту добробуту він одержує зливи демагогічних промов і непри-стойних чвар? Чому увагу народу відвертають від реальних проблем росту злочинности й масової корупції оманливими кампаніями по боротьбі як не з НАТО, то з УПА?

Свята різдвяна ніч повертає нас із ілюзорних просторів політичних ігор у ре-альний світ, Творець якого через посланого в цей світ Сина закликає людину бути самою собою, вірною слову й принциповою, зберігати здоровою свою гідність. А отже, плекати в собі присутність Божого образу, жити у свідомому зв’язку з Творцем, у осяйному відчутті спасительного Слова.

Галасливий світ, в інформаційних потоках якого так легко згубитися духовно слабкій істоті, вельми заважає чути звернений до нас Божий голос і відповіда-ти йому. Відновлення таланту молитви – ось справді фундаментальна потреба наших днів. Тиша, самота, зосереджений спокій, звільнення від вкрадливих голосів телекоментаторів і павутиння віртуальних світів необхідні нам не для втечі від дійсності, ні! Молитва стає нашим шляхом до Вифлеєму, а отже до пізнання свого справжнього єства, невіддільного від Господньої промислите-льної присутности.

Божий Син іде до нас, щоб повернути надію на вищу мудрість - мудрість Бо-жого Провидіння, почесне місце в якому належить кожному з нас. Тому й Різ-дво Христове є глибоко особистим святом. Святом відкриття себе самого, сво-го потужного потенціялу, що може виявитися тільки в разі нашої особистої зустрічі з Христом. Як немічне дитятко, Ісус довірливо постає перед нами в слові Євангелія, в Святих Тайнах, у нашому ближньому, зустріч із яким про-віщає зустріч із Самим Ісусом.

Хай же різдвяні свята відкриють нам щедру повноту повсякчасної присутнос-ти Христа в нашому житті, захистять від богоборчих оман і перетворять на теплий вифлеємський вертеп кожен наш храм, кожну оселю. Хай ясна зоря з-над вертепу щедро осяє життєву дорогу кожного з нас світлом правди. Христос народжується! – Славімо Його!

о. Ігор
архиєпископ Харківський і Полтавський
м.Харків
Різдво Христове 2006 / 2007 року

НП

Published on 21 December 2006