Розмовляв Андрій ЧЕРНЯК

Ярослав Іляш: Ми дбаємо про перспективу

Сьогодні вся українська політична еліта обговорює наслідки економіч-ної та фінансової кризи. Висловлюються різні варіанти виходу з неї та перспективи подальшого розвитку держави. Справа, звичайно, важлива. Але, занурившись у цифри, звіти та прогнози, можн

Сьогодні вся українська політична еліта обговорює наслідки економіч-ної та фінансової кризи. Висловлюються різні варіанти виходу з неї та перспективи подальшого розвитку держави. Справа, звичайно, важлива. Але, занурившись у цифри, звіти та прогнози, можновла-дці забувають, що Україна - це не тільки економіка, виробництво та банківська система. Україна - це люди, які живуть в державі і називають її своєю Батьківщиною. Це молодь, яка вже через кіль-ка років буде цією державою керувати та всіляко намагатиметься зробити її найкращою в світі. Тож думати варто не тільки про те, наскільки заможно нам живеться сьогодні, а й про те, як виховати нове покоління молодих українців патріотами своєї держави, здат-ними віддавати їй свою любов та наснагу. Тож сьогодні ми говори-мо про молодіжну політику України, чи проводить її ефективно державна влада та хто реально займається патріотичним вихован-ням української молоді. Моїм співрозмовником є голова Молодіж-ного Націоналістичного Конгресу Ярослав ІЛЯШ.

Скажіть, а як молоді люди сприймають ті процеси, які сьогодні відбува-ються в Україні? І чи не стане в черговий раз молодіжне середо-вище інструментом деяких політиків для досягнення своєї мети?

Іляш: За моїми власними спостереженнями і відчуттями, є певний парадокс у молодіжній політиці, який полягає у тому, що, не дивлячись на кризу і економічну, і політичну в державі, молодь наперекір всім цим проце-сам стає більш дієвою, більш активною і більш ініціативною. Це дуже добрий сигнал, я сподіваюся, що вже цього разу молодь не буде вико-ристана політиками у досягненні своїх цілей і матиме вагомий вплив на майбутнє держави.

Тобто сучасна молодь не є інертною до подій, які навколо неї відбува-ються, вона жива і вона енергійна. Але щоб цю енергію спрямувати в потрібне русло, повинна вже працювати держава. А чи змінилося за останній час її ставлення до молодіжної політики і якщо так, то в якому напрямку?

Іляш: За останні роки звичайно змінилося. Тобто попри всі негаразди, недо-ліки саме в молодіжній політиці, на мою думку, є зрушення в позитив-ну сторону однозначно. Тому що дали можливість молоді втілювати свої ініціативи, за рахунок власної наполегливості, рівності умов серед суб’єктів молодіжної політики, як колись це було. Тобто якщо говори-ти про державну молодіжну політику, то я її оцінюю досить позитивно. Молодіжні організації мають більше можливостей і що найголовніше – більше шансів. У нас не такий великий досвід співпраці з державними органами влади, але приклад є очевидний, за останні роки принаймні до нашої організації, до наших партнерів ставлення помінялося. І голо-вне, що надалися можливості молодіжним організаціям контролювати державну молодіжну політику, зокрема, через створення державного молодіжного моніторингу державних програм, куди входять представ-ники молодіжних організацій.

Тобто молодіжні організації беруть участь у формуванні політики дер-жави в цій галузі. Але якою має бути ця політика, кого виховувати і які, на ваш погляд, якості повинен мати молодий патріот Украї-ни?

Іляш: Він має бути дієвим передусім і має мати ідеологічні напрямні. Тобто він чітко має розуміти своє призначення, свою участь і свою потріб-ність у справі утвердження України. У нього має бути бажання працю-вати і він має знати, що йому робити.

Власне, ці якості й мають прищеплюватися людині або державними, або недержавними молодіжними організаціями. Але наскільки ефек-тивною і спланованою є ця робота. От ви очолюєте організацію на-ціонально патріотичного спрямування. На мій погляд, саме таким структурам держава мусить приділяти найбільшу увагу, адже ви-ховання молодих патріотів України - один з головних її обов’язків. Але й самі вони мають якось консолідуватися між собою, співпра-цювати, зрештою, товаришувати. Мені здається, такої співпраці практично не існувало. Чи змінилося щось сьогодні і які завдання ставлять перед собою такі організації?

Іляш: Тут не все так однозначно. Я не можу сказати, що не було ніякої спів-праці, але основне - не було спільних мети і завдань, які перед ними б стояли. Тільки тоді можна було б говорити, наскільки продуктивно ма-ла відбутися співпраця. Ми вирішили діяти наступним чином: брати участь у тих спільних заходах, нарадах чи оргкомітетах, де були впев-нені у наших можливостях і ресурсах, тим самим брали відповідаль-ність за проведений захід і за умови, що його буде проведено на належ-ному рівні. Зокрема, за останніх 8 років ми розробили ряд всеукраїнсь-ких масштабних молодіжних заходів. Це і „Гурби - Антонівці”, і моло-діжний вишкільно-патріотичний табір „Відвага” імені Івана Гавдиди, мережа міжрегіональних таборувань „Повстанська ватра”. Це великі молодіжні заходи, які втілюються на основі наших вишкільних методик та українських історичних традицій.

Я знаю, що нещодавно відбувся черговий Всеукраїнський Збір МНК. Бе-зумовно, що ви підбивали підсумки своєї роботи, але ж напевне і створювали якісь плани на майбутнє. Що для вас є головним за-вданням?

Іляш: Передусім для нас було актуальним формування нового покоління МНКівців, яке пройшло нашу школу і щоб вони змогли забезпечити тя-глість зміни поколінь в організації. Ми навчили їх мислити і діяти в за-лежності від умов діяльності і потрібного результату, навчили колекти-вної роботи, відповідальності, розпізнавати людські цінності і чесноти. І найголовніше – це сформувало наше організаційне завдання, з яким ми йдемо по життю. Це в нас основний пріоритет діяльності – наповни-ти всі сфери суспільного життя українським патріотичним змістом. І я думаю, що нове покоління керівників МНК чітко розуміє пріоритети для себе: як, чому, навіщо і що треба зробити для того, щоб держава наша стала величною.

Пане Ярославе, от Ви кажете, що основним завданням вашої організації є наповнення всіх сфер суспільного життя українським патріотич-ним змістом, це завдання довгострокові і стратегічні, але що ви плануєте робити найближчим часом?

Іляш: Ближчим завданням нашої організації є участь у відзначенні 70-річного ювілею проголошення Карпатської України. Але це не тільки участь в урочистостях, відкриттях меморіальних дошок і презентаціях, це і дослідження того шару історичної спадщини, яка була проігноро-вана. Ми знайшли людей, старих оунівців, бійців Карпатської Січі, які збираються, проводять свої засідання, конференції і до яких, здебіль-шого, байдужа влада. Декілька років тому я дізнався, що в Мукачеві був концентраційний табір у 1942-43 роках, в якому було засуджено до різних термінів ув’язнення і смертної кари 24 члени ОУН за антидер-жавний заколот в Мадярщині, яка була окупантом Карпатської Украї-ни. Ще поки живі свідки і активні учасники Карпатської Січі, і наше завдання не тільки віддати цим людям належну шану, а й отримати від них спогади і свідчення, бо це потрібно і нам, і наступним поколінням української молоді. Тільки такі приклади героїчної боротьби реальних людей здатні надихнути молодь на нові звершення.

Я так думаю, що це потрібно не тільки для відкриття ще однієї правди-вої сторінки в історії боротьби за українську державність. Найго-ловніше, це потрібно для сьогодення і для вирішення тих питань, які зараз існують на Закарпатті?

Іляш: Особливу увагу ми приділяємо в цей ювілей боротьбі з сепаратистсь-кими впливами на Закарпатті. Тобто для нас це і так була проблема, і ми готові протистояти цим тенденціям. Турбує те, що ніби і держава й українська, ніби й патріотична, але ви бачили, що за останні два роки в цій царині майже нічого не робиться, за винятком кількох криміналь-них справ, порушених СБУ проти сепаратистів на Закарпатті.

То хай би Служба безпеки України і продовжувала цим займатися.

Іляш: Ця справа розділення України продовжує проростати. Зрізається тіль-ки вершина айсберга, а основна частина знаходиться під водою, ми її не знаємо насправді, але чуємо від тих людей, які живуть там. Для нас дуже важливим є зробити відповідні пропагандивні акції, здебільшого щоб привернути увагу, тому що треба боротися з першопричинами, але не з її наслідками. Ми хочемо упередити всі негативні моменти, які є в нашій державі, зокрема, сепаратистські, для того щоб унеможливити у майбутньому соціальні і громадські міжнаціональні конфлікти. Але За-карпаття – проблема є приспана, на жаль. Зараз ми беремо участь в за-ходах по відзначенню 70-ліття Карпатської України, ми хочемо цю те-му підняти, щоб це не присипалася, щоб ми не повторили тих помилок, які мали минулі покоління українців.

Тобто ви плануєте якісь конкретні дії?

Іляш: Так, попри участь у загальних заходах ми вже ініціювали і хочемо до-вести до пуття встановлення меморіального знаку чільним діячам Ор-ганізації Українських Націоналістів Михайлу Колодзінському - шефу штабу Карпатської Січі, і відомому теоретику ОУН Зенону Коссаку в Солотвині на Тячівщині. Про цих людей намагаються не згадувати, або згадувати, говорячи напівправду чи не до кінця, ми хочемо поставити всі крапки над «і»: хто був реальним захисником, хто проливав кров і хто є гідним прикладом для сучасної української молоді. Тобто не мо-жна будувати державу напівправдою, зупиняючись на півдорозі, чи йти по узбіччю, - треба йти твердо, впевнено, називати все своїми іменами. Ми зберемося, систематизуємо інформацію, яка стосується русинсько-го сепаратистського руху, тому що він пасивно підтримується предста-вниками влади на місці і представниками іноземних спецслужб. Це є очевидний факт. Адже немає ні соціальних, ні історичних передумов для існування сепаратистського руху на Закарпатті. Це є звичайна про-вокація. Тобто це знову розігруються політичні інтриги: хтось створює проблему штучно, потім намагається її розв’язати, стає суб’єктом дер-жавної політики, йде гра в пінг-понг, але це гра не для України і за чу-жими правилами. На мою думку, не слід піддаватися на ці правила, слід мати чітку і жорстку позицію до антиукраїнських проявів.

Тобто під час роботи у вашій організації у молодої людини з’являється така основа патріотичного світобачення, яка в подальшому, коли ця людина обіймає вже якусь високу посаду, не дозволяє їй при-ймати рішення, які б зашкодили українцям чи Україні?

Іляш: Після того, як молода людина була у лавах нашої організації, це для неї не зникає безслідно, вона залишається переконаним і стійким патрі-отом не тільки почуттями, чи враженнями, чи якимсь своїм ставленням. У неї вже вихований стійкий обов’язок і відповідальність перед держа-вою, в якій вона живе. І звичайно, коли вона досягає певних кар’єрних вершин і здобутків чи творчих, чи будь-яких інших, вона позитивно впливає на нашу державу і на наше суспільство.

Але для того, щоб людина була не лише патріотом України, а й могла реально впливати на процеси, що відбуваються в суспільстві, її треба відповідно цьому навчити. Як ви це робите?

Іляш: Передусім це фаховий вишкіл в двох основних напрямах – це, забез-печити людині можливості і дати відповідні знання, щоб вона могла досягнути певних вершин в суспільному і політичному житті. І другий, - вишколити молодь в професійному і моральному розумінні, щоб вони могли утримати нашу організацію максимально незалежною, максима-льно самодостатньою, максимально ефективною і конкурентноздат-ною. Адже Молодіжний Націоналістичний Конгрес – це не тільки вира-зник інтересів і поглядів сучасної української молоді, а і механізм утвердження національних цінностей та державотворчих ідей. Ми про-водимо спеціалізовані вишкільні табори, тематикою яких є самовижи-вання, спортивний гарт, ідеологічні напрямні, фахові та лідерські здіб-ності тощо. Ці заходи є різнопрофільні - і вузькоспеціалізовані і масові, що дозволяє здійснювати індивідуальний підхід до розвитку і вихован-ня молодих українців.

Пане Ярославе. Прийшовши до вашої чи ще до якоїсь молодіжної орга-нізації патріотичного спрямування, молода людина може набути якостей, необхідних патріотові України. Але наскільки я розумію, осередки таких організацій існують в Києві та у великих містах, а як бути сільській молоді? Звідки вона може брати інформацію про молодіжне життя і як вона може реалізувати своє право бути в цьому житті присутньою?

Іляш: Як правило, є одна загальна тенденція - молодь, яка живе в селі, має досить вузький період юнацького романтизму і пошуку, який обмеже-ний шкільним періодом (надалі вони працюють, або ж навчаються у мі-стах). Тому моя порада є досить проста і зрозуміла: завжди у сільській бібліотеці є книги, де людина може знайти для себе те, що вона шукає. Ми за час акції „Свій до свого по своє” у 2003-2007 роках розповсюди-ли майже 3 млн. примірників книг. Можливо, ми не до кожної бібліоте-ки дійшли, але тотального дефіциту цих книг немає. Для того, щоб сільська молодь могла нас знайти або проявити себе в молодіжно-патріотичному русі, вона повинна також звернутися за порадою до сво-їх вчителів або ж до священників, які є близькими їй по духу. Той, хто шукає, той обов’язково знайде і обере те, що потрібно. І тоді вже ми знайдемо можливість долучити їх до нашої діяльності.

Наскільки ефективною є політика молодіжних організацій щодо націо-нально-патріотичного виховання молодих патріотів України, по-каже час. Важливо вже те, що більшість людей, які є членами цих організацій, справді є патріотами України і готові боротися заради її майбутнього.

Published on 17 February 2009