Розмовляв Андрій ЧЕРНЯК

У нас нема зерна неправди за собою

У 1991 році, з остаточним розвалом комуністичної імперії, безперервна боротьба патріотів України за незалежність отримала успіх. Здійснилися мрії наших предків: розпочався новий етап в історії розбудови української держави. Однак в країні так і не запанув

У 1991 році, з остаточним розвалом комуністичної імперії, безперервна боротьба патріотів України за незалежність отримала успіх. Здійснилися мрії наших предків: розпочався новий етап в історії розбудови української держави. Однак в країні так і не запанувала національна ідея і не всі українці розуміють, що ж таке націоналізм і які цілі ставлять перед собою організації націоналістичного спрямування.

Як показує досвід, об’єднання нації відбувається не за політичними чи економічними принципами. Основою такого об’єднання мусить бути ототожнення себе зі своїм народом, з країною, в якій живемо. Що таке «загальнонаціональна ідея» та на яких засадах вона може бути створена? Що взагалі є критерієм створення національної ідеї і визначення українського народу? Який принцип, нарешті, зможе стати наріжним каменем у консолідації української нації? Про це з нагоди ювілею постання ОУН ми говоримо з Головою Проводу Організації Українських Націоналістів Андрієм ГАЙДАМАХОЮ.

- Пане Андрію, 17 років Україна існує як незалежна держава, але здобути незалежність виявилося замало. Її треба вміти зберегти, а зберегти можна тільки об’єднавши українців навколо однієї мети. На Вашу думку, що потрібно для збереження державної незалежності?

Гайдамаха: Я згідний з вами, що утримувати нашу державу, до якої прагнули довгі роки і здобули такими величезними зусиллями має те, що ми традиційно називаємо єдністю і соборністю. Можна мати різні бачення, але єдність і соборність – незмінні складові.

Соборність – це об’єднання усіх територій України, де українці жили і творили своє життя. Маю на увазі всі етнічні українські землі. Навіть ті землі, які зараз поза межами нинішньої української держави не повинні залишатися без уваги України як держави, бо там залишилися кровні брати, сестри, на етнічних землях залишилися сліди культури, цивілізації, і вони є набутком українського генія і складовою частиною багатства культури тих держав, які зараз існують. Кожен громадянин України має усвідомлювати ці цінності і знати, що від Київської Русі до сьогодні є одна державницька лінія: чи то літератури, чи культури, чи естетики. Навіть церковно-релігійне питання, як роз'єднання церков – три православні, греко-католицька, не говорячи про окремі протестантські, які існують і які поширюються в Україні. Це все питання, над якими треба працювати і які треба розробляти, і уніфікувати, і створити становий хребет української нації.

Національна ідея має об’єднувати націю, мобілізувати людей на творення і слугувати мірилом оцінки розвитку нації. На чому вона має ґрунтуватися?

Гайдамаха: Національна ідея – це є дуже важлива і потрібна річ у консолідації і суспільства, і політичного життя в Україні. Від самого початку проголошення незалежності ця тему лише обговорюють. Один із попередніх президентів казав, що українці не мають національної ідеї або вона не спрацювала. А я думаю – це просто від незнання своєї історії, адже це є цементуючий елемент кожної національної держави.

Аналізуючи цінності та інтереси Європи і України, ми сміливо можемо говорити про їхню спорідненість. Європейські цінності близькі й Україні. Основним інтересом Європи є розвиток через стабільність. Отже, нам потрібно знати європейські цінності і їм відповідати. Це означає, що українцям треба привести законодавство, суспільну мораль, громадські програми у відповідність із цими цілями?

Гайдамаха: Беріть Великобританію, Францію, Італію чи Іспанію – у кожній з цих країн національна ідея є тим стрижнем, навколо якого організується суспільство і державне життя. Він має історичний вимір, який тягнеться із минулого, бо ми є спільнотою історичною і маємо спільне минуле, вся територія нашої держави повинна бути об’єднана навколо національної ідеї. Вона має елементи духовні, культурні, економічні і юридичні. Це є та ідея, задля якої українець живе і за допомогою якої він комфортно почувається і в своїй країні, і в світі.

Пане Андрію, ви є головою Проводу ОУН, яка весь час свого існування боролася за здобуття Україною соборності і незалежності. Так було до 1991 року, і це можна характеризувати як визвольний націоналізм. Ситуація змінилася: Україна отримала незалежність. Чим сьогодні живе ОУН?

Гайдамаха: Від того часу, як було проголошено незалежність України, виник наступний етап – консолідувати українську націю в рамках держави. Це вимагає й іншого підходу і великої копіткої праці, і тут ми чуємось покликаними, щоб забезпечити ті ідеали, і ті постанови, які наші попередники сформулювали, щоб втілити у життя для добра теперішнього і наступних поколінь українців. Це є і збереження української незалежності, тяжко здобутої і змагати до збагачення, до добробуту і до духовного розвитку всього потенціалу українського генія.

А яким чином ви впроваджуєте свої ідеї, свої проекти в життя?

Гайдамаха: Щодо діяльності Організації Українських Націоналістів, то ми її проводимо у різних площинах і за допомогою різних організацій та структур. Наша Організація є глобального засягу, ми існуємо і в Україні, і в діаспорі. Ставимо собі за завдання структуризувати сучасне життя, підтримуємо молодіжні організації, такі як Спілка Української Молоді, МНК, Пласт. Пласт - заслужена організація, з якої вийшло дуже багато видатних діячів визвольної боротьби і командирів Української Повстанської Армії. Є Братство ОУН-УПА – потужна і впливова громадська організація, яка веде головне змагання, щоб добитися визнання на державному рівні боротьби ОУН-УПА боротьбою за волю, за свободу і незалежність України. Є інші громадські структури, як Товариство ім. Григорія Ващенка, яке займається національною педагогікою, благодійна організація „Соборність”, яка допомагає в Україні дітям із серцевими вадами. Так що і в тому напрямку працюємо і робимо позитивні, добрі справи.

Пане Андрію, а хто є членами ОУН і які ідеали вони сьогодні сповідують?

Гайдамаха: Існуючи 80 років, наша Організація охоплює кілька поколінь людей. Очевидно, найбільше в нас представників зі старшого покоління активних учасників національно-визвольної боротьби перед, в час Другої світової війни і після. Вони були учасниками збройного підпілля, згодом запізнали систему ГУЛАГу, після звільнення включилися в нормальне життя. Зараз вони розкидані по всій Україні, не тільки по Західній, дуже багато є в Центральній і Південній, Східній Україні, оскільки їм не дозволялося повернутися до своїх рідних сторін, бо влада боялася, що вони знову можуть стати зародками нового масового руху. Є і молодше покоління, яке вже народилося після війни. Я є представник покоління, народженого після війни, і ми виконуємо ті заповіти, ті завдання, які перед нами поставило попередники, почавши від батьків-засновників нашої Організації.

Організація існує не тільки в Україні. Рятуючись від смерті, її члени змушені були виїжджати до інших держав. Де сьогодні діють осередки ОУН?

Гайдамаха: Вони діють всюди, там, де є українська громада. За Польщі члени Організації, яких викрили, переслідували, таємно виводилися із України і їм давали можливість навчатися в Чехії, Німеччині, Франції чи в інших країнах. Після Другої світової війни велика хвиля післявоєнної міграції потекла в країни Заходу, за океан, в Америку, Канаду. Там вони створили свою Україну, яку винесли в своїх душах і в своїх уявленнях з поневоленої батьківщини. І там створили громадське життя: молодіжне, освітнє, культурне і церковне. Це є, так би сказати, ті 5 невід'ємних, невідлучних елементів, які були потрібні, щоб чутися комфортно. З часом вони своїми руками, своїм розумом і своєю працьовитістю здобули статки.

Думаю, що немає країни, яка би показувала пальцем на українців як на нездар, на лінюхів або таких, що цураються роботи. Навпаки, їх ставили у приклад, бо вони були не лише законослухняними, порядними громадянами країн свого поселення, а ще додатково утримували свою громаду. Умовно кажучи, платили два податки – державний, з якого держава утримує і освіту, і армію, і чиновників, і, крім того, для своїх духовних потреб створювали свої умови. Для нинішнього покоління українців в Україні має бути зразок, який варто наслідувати.

Пане Андрію, заслужена, легендарна і трагічна історія ОУН говорить про те, що організація повинна посісти „золоте місце” в історії України 20 століття. Разом з тим, правду про діяльність ОУН здебільшого знають лише історики або люди, які цікавляться цією темою. Чому українська громадськість так мало знає про ОУН?

Гайдамаха: Українська громадськість ще замало знає про Організацію, про її діяльність, про її членство тому, що були сили, які діяли проти, власне, вони є і зараз. Це ясно, це зрозуміло, але ми вважаємо, що правда таки повинна тріумфувати, бо це допоможе нашому суспільству віднайти нову гармонію.

Об’єднання України і українців як спільноти, як політичної української нації відбудеться через знання своєї власної історії, невід'ємною частиною якої є Організація Українських Націоналістів. Її існування, дії і декларації становлять так само дуже важливу частку сучасної національної ідеї.

ОУН була створена для порятунку України від окупаційних режимів. Своє основне завдання організація виконала: ми маємо самостійну незалежну державу. Які загрози Ви бачите для української нації і як організація намагається їм протидіяти?

Гайдамаха: Є загрози практичного рівня, наприклад, демографічні. Ми хочемо, щоб українці трималися разом, одружувалися з українцями, засновували багатодітні родини. Загрози є, я думаю, територіальні – безпека. Ми наголошуємо на тому, що треба мати свою армію, заохочуємо молодь іти до армії, бо вже були випадки в історії, коли держава не дбала або нехтувала таким важливим фактором, як армія, і треба було самому створювати армію. І ми створювали, організували самооборону, пізніше – Українську Повстанську Армію, щоб повстати проти окупантських режимів, які тоді були на українській території.

Інша загроза є культурна, інформаційна. Ми наполягаємо на тому, щоб український інформаційний простір був наповнений інформаційним матеріалом, українською мовою, розвивалась культура. Якщо брати лише друковане українське слово, в порівнянні з іншою літературою, головно російськомовною, ми відстаємо, катастрофічно і трагічно, що це мене особисто дуже журить, дуже болить. Тому також докладаємо максимум зусиль, наскільки можемо, залучаємо кошти і авторів, щоби надрукувати максимум корисних українських книжок і періодичних видань.

Всі бачать, що місцевий чинник, а місцевий – то означає національний і регіональний, є дуже важливий. Кажуть, думай глобально, але дій локально, тобто національно. Ми залучаємо однодумців і хочемо, щоб загальна українська національна спільнота про це думала в напрямку збереження і розвитку української нації.

Ви вже говорили, що за час свого існування ОУН створила цілий ряд організацій і інституцій. Але що це за організації і чим вони займаються?

Гайдамаха: По-перше, це громадські інституції, тому що людина є, за визначенням, громадсько-суспільною істотою, і не може ні жити, ні вижити індивідуально, а мусить співжити у спільноті. Громадський фактор має відтінок політичного, але не партійно-політичного.

Партії – то дуже специфічна річ. І ми також беремо участь у партійних будівництвах, скажімо так, націонал-державницього напрямку. Є партії чисто націоналістичні. Тому що через одну політичну партію не можна охопити більшу кількість електорату, ми підтримуємо ідею, що треба об’єднати політичні сили, які ідуть в національно-демократичному, державницькому напрямку. Це є другий такий сегмент діяльності. А третій – поширювати знання про національно-визвольну боротьбу, бо дуже багато з того є дискредитовано офіційною пропагандою, яка існувала 50 років на цій території.

Ми усвідомили, що треба створити інституцію, яка займеться на професійному рівні цим дуже специфічним питанням. Так виник Центр досліджень визвольного руху у Львові. Центр згуртовує молодих істориків з усіх регіонів України. Вони собі поставили за завдання створити об’єднаний основний архів діяльності національно-визвольного руху в 20 столітті із наголосом на діяльність Організації Українських Націоналістів, Української Повстанської Армії, Української Головної Визвольної Ради – тих трьох інституцій, які були створені нашим рухом, так би сказати, в минулому столітті. Займатися публікаціями, щоб і в науковий обіг, і в освітню систему внести ясність і створити, написати, так би сказати, канонічний курс історії України 20 століття із присутністю національно-визвольного руху як невід’ємного елементу.

Як ви знаєте, Президентом Ющенком був створений Український інститут національної пам’яті, який має подібне завдання – відновити історичну пам’ять українців і України. І не тільки визвольних змагань, а й політичних репресій, Голодомору тощо. Співпраця ЦДВР і УІНП вже почалась, і це стане допоміжною ланкою у тій загальній національній конструкції, яка задумана як Український інститут національної пам’яті.

Думаю, Ви погодитеся з тим, що найкраща пам’ять - та, яка передається від батьків дітям. Давайте поговоримо про такий аспект вашої діяльності, як робота з молоддю. Я знаю, Організація вихованню молодих патріотів України, прищепленню їм любові до свого народу, своєї батьківщини приділяє чи не найбільшу увагу.

Гайдамаха: Наша Організація постала, так би сказати, як молодіжна організація. Створили її ветерани діючої, воюючої армії УНР і ЗУНР, і вони спершу створили Українську Військову Організацію. Разом із студентськими осередками, які тоді виникли у Львові, Празі, Відні, у Польщі виник цей український націоналістичний рух, який оформився в Організацію Українських Націоналістів. Отже, це був молодіжний рух, тому він був таким динамічним, новим, свіжим, і мав такі великі результати в 30,40,50-х роках Після війни те покоління, яке вийшло із цієї гарячої боротьби і опинилося за заході в таборах, відновило молодіжні організації. У Львові під час окупації вихідці із Східної України, які виявилися націоналістами, були залучені до керівництва Організації Українських Націоналістів.

Після війни виникла потреба створити ще одну молодіжну організацію, яка об’єднала б молодих українців. Це була Спілка Української Молоді, яка виникла у 1924 році тут, у Києві, у Петлюрівській гімназії, де вчилися Матусевич, Сергій Єфремов, Павлушков, Чехівський. То було таке націоналістичне патріотичне середовище, і вони створили таку нелегальну за радянської влади молодіжну організацію – Спілку Української Молоді. Тоді як Україна відновила свою незалежність у 91 році, і Пласт, і СУМ перенесли свої структури, свої програмні документи в Україну.

Існують інші молодіжні структури, на які, я думаю, варто звернути увагу, бо вони відіграють у формуванні молодої людини важливу роль, і вихідці цієї структури стають по тому активістами в громадському, політичному житті. На початку 90-х років українське студентство відіграло також дуже важливу роль, і хотілося б, щоб тепер те нове покоління, яке у 21 столітті в студентському житті себе більше проявляло, давало задатки, щоб там виявилися нові обличчя, які можуть по тому прикрасити іконостас політикуму України.

Пане Андрію, як Голова Проводу ОУН, про що Ви мрієте і як бачите розвиток Організації в майбутньому?

Гайдамаха: Я знаю те, що через 20 років будуть відзначати століття Організації Українських Націоналістів. Це є ознака, що вона необхідна, що вона має ґрунт під собою. Хочемо, щоб заповіти попередників все ж таки дійшли до душі і до розуму кожного нового покоління, яке сьогодні і завтра виросте, і щоб вони почули той поклик в своєму серці. Щоб на державному рівні визнали боротьбу Організації Українських Націоналістів і Української Повстанської Армії, щоб воно було вже юридичною складовою частиною історії, держави.

Пане Андрію, давайте коротко підсумуємо найголовніше: що зробила ОУН для розвитку української нації?

Гайдамаха: За весь час свого існування і донині ОУН високо тримала прапор самостійництва. І це не було завжди легко: і за Польщі так було, за німців так було, за більшовиків так було, і нині. Були часи дуже тяжкі, коли треба було життям своїм підкріпити слова та ідеї, щоб інші могли або поруч з тобою, або за тобою, жити повним духовним, національним життям. Ветерани ОУН можуть з чистим сумлінням сказати «У нас нема зерна неправди за собою»

Published on 5 February 2009