Андрій ЧЕРНЯК

Віктор Рог: з гангреною не дискутують

Спостерігаючи за подіями, що відбуваються на українському політич-ному Олімпі, більшість людей починає розуміти: економічна криза, яку нація відчуває з кожним днем все більше і більше, є не тільки наслідком світових економічних процесів, а й наслідком кри

Спостерігаючи за подіями, що відбуваються на українському політич-ному Олімпі, більшість людей починає розуміти: економічна криза, яку нація відчуває з кожним днем все більше і більше, є не тільки наслідком світових економічних процесів, а й наслідком кризи української політики. Замість того, щоб, об’єднавшись, приймати в цей момент необхідні для держави рішення, народні обранці продо-вжують свої, мабуть, тільки їм відомі та вигідні ігри. А можливо, не тільки їм? Можливо, якась могутня рука спрямовує частину наших політиків на прийняття не те що нерозумних, а навіть шкі-дливих для держави рішень? В такому разі виникає запитання, ко-му це вигідно? Хто зацікавлений в тому, щоб Україна в цей склад-ний час максимально ослабла і економічно, і політично? Відповіс-ти на ці запитання та проаналізувати ситуацію, що відбувається в українському політикумі ми запросили письменника, публіциста Віктора РОГА.

Україна перебуває не тільки під впливом загальносвітової економічної кризи, а й внутрішньодержавної політичної. Багато аналітиків стверджують, що сьогодні як ніколи національна безпека держави перебуває під загрозою. Але звідки, на Вашу думку, походить ця за-гроза і хто може допомогти українцям її подолати?

Рог: Нещодавно в ефірі „Радіо Свобода” видатний англійський політолог Джеймс Шерр, на запитання, що треба зробити Україні для того, щоб вона мала національну безпеку, чи це їй може допомогти НАТО, чи Європейський Союз, відповів дуже знаменну фразу, що якщо Україна не захоче собі сама допомогти і якщо сама не розбереться з внутрішні-ми проблемами, ніяке НАТО не захистить. За словами Шерра, для того, щоб отримати контроль над Україною, не потрібно військової агресії, достатньо її дестабілізувати зсередини, і над цим активно працюють російські спецслужби.

І в чому ця робота полягає? Ми ж повинні її якось відчувати?

Рог: Ми це відчуваємо сьогодні і по нашій політичній ситуації, і через нашу економічну складову. Ми відчуваємо, що Росія всіма силами намага-ється сьогодні зробити дестабілізацію в Україні.

В такому випадку, мають бути якісь механізми цієї роботи?

Рог: Це здійснюється кількома механізмами, один з цих механізмів - це на-магання розпалити сепаратистські варіанти, що ми, зокрема, нещодавно спостерігали в Закарпатті, той так званий "з’їзд русинів", який проголо-сив власну державність - Прикарпатську Русь. Фактично там білими нитками шита справа, навіть не треба бути там якимось великим дослі-дником, щоб помітити безпосередній вплив Росії. На це є відповідні документи, на це є відповідні свідчення, і навіть той факт, що понад 200 представників проросійського об’єднання „Родіна” приїхали під-тримати цей з’їзд, свідчить про те, що акція була профінансована, і, відповідно, вже після таких "гарячих точок", як Крим, Новоросія так звана, у нас з’явилося ще і Закарпаття. Це лише одна складова, інша складова - це ЗМІ. Так само сьогодні піднявся неадекватний галас з приводу того що, Національна рада з питань телебачення і радіомов-лення вирішила привести до чинного законодавства, до міжнародних норм трансляцію деяких російських телеканалів в Україні. Агенти впливу почали піднімати галас, що це нібито притискає російську мову, якої, виявляється, в нашому ефірі не почуєш навіть зі слуховим апара-том, і що нібито Україна веде антиросійську діяльність.

Отже, кожен крок нашої влади, спрямований на захист своїх національ-них інтересів, сприймається нашим північно-східним сусідом як за-гроза його національним інтересам, і відповідно проти цієї загрози Росія починає боротьбу. Але які складові цієї боротьби і які сили беруть в ній участь? Судячи з останніх подій, Кремль знаходить собі для цього помічників в самій Україні?

Рог: Коли говорити, розкладаючи на складові, можемо говорити і про полі-тичні сили, зокрема, цими політичним силами, на мою думку, є Партія регіонів, Комуністична, ПСПУ, що вони, зрештою, і не приховують. Зокрема, Партія регіонів напряму працює, і ви пам'ятаєте, була підпи-сана угода про співпрацю з владною партією „Єдина Росія”, ПСПУ працює напряму з Дугіним і його „Євразійським союзом”. Тобто ця по-літична складова „5-ї колони” намагається діяти в політичному аспекті, в плані вуличних акцій і т.д.

Коли ми говоримо про ті стовпи, на яких стоїть кожна держава, то це є наці-ональна ідея, де є коріння і де є мета; це історія національно-визвольних змагань, тобто хто є герої цієї країни, на яких прикладах виховуються; це є релігійна складова; це є територіальна соборність і це є державна влада і національні символи. Те, що скріплює, зміцнює державу. Коли ми візьмемо ці складові, побачимо, що ведеться наступ саме на них. Отже, фактично на сьогодні, коли сформулювати, то, на мою думку, найбільшу загрозу українській безпеці, власне, навіть дер-жавності, складає саме ця „п’ята колона”, котра фінансується з Росії і всіляко намагається дестабілізувати нашу ситуацію.

Пане Вікторе, щойно вийшла Ваша нова книга. Мабуть, тут можна більш докладно прочитати про так звану „п’яту колону”, яка діє сьогодні в Україні?

Рог: Загроза дії „п’ятої колони” і антиукраїнського реваншу хвилювала мене давно. І ряд публікацій в засобах масової інформації саме на цю тему мною були здійснені. Фактично ці статті було вирішено об’єднати в одну збірку, яка називається „Українофобія. „П’ята колона” та її лялько води”, яка щойно побачила світ. В ній об’єднані різні персоналії, в ній об’єднані різі аспекти. І власне, доводиться, що немає більшої шкоди, більшого, скажемо так, злочину, ніж економія на поборюванні внутрі-шніх ворогів, а вони існують, і це в книжці дуже переконливо доведе-но.

Ця книга виникла як задум донести до аудиторії конденсований згусток цієї проблеми в різних її аспектах і фактично донести до тих, кому воно на-самперед потрібно. В анотації до книги пишеться, що вона рекомендо-вана працівникам Служби безпеки України, державним службовцям, політичним, громадським діячам, тим, хто покликаний службою боро-тися з цим таким ганебним явищем, як українофобія. Говорять багато в Україні про русофобію, юдофобію, ксенофобію як таку, але мало хто говорить про таке явище, як українофобія. Коли ми бачимо написи на парканах, скажімо, в Криму чи Одесі: „Хохлы – вон!», коли ми бачимо, знову ж таки в Одесі, молодики з пістолетами обстрілюють вивіски "Просвіти". Коли ми бачимо спаплюження українських пам’ятників, українських символів, як це було на Говерлі чи під Крутами, з цим усім треба боротися.

Хто нам загрожує, в чому це виявляється, які механізми цієї загрози, хто є „п’ятою колоною” і хто є її ляльководами, йдеться саме в цій невелич-кій за обсягом, але насиченій за змістом книзі. Фактично я цією книгою зробив те, що наразі міг, для того, щоб потім нам ніхто не сказав: а ми про це нічого не знали, нас не попереджали. Це є книга-попередження, це є книга-звинувачення, це є книга-пересторога і це є книга-мобілізація. Резонанс, який вже викликала нова збірка, підтвердив, що постріл влучив "в десятку".

Пане Вікторе, слухаючи Вас, стає не просто сумно, стає страшно. Части-на української влади, яка утримується за рахунок державних гро-шей, працює проти цієї ж держави. Але якось треба це лікувати. Невже виходу немає?

Рог: Знаєте, як лікар не дискутує з гангреною, як господар не дискутує з ко-лорадським жуком, так і нам немає чого дискутувати з тими, хто засад-ничо вважає Україну "непорозумінням, явищем тимчасовим", і всі си-ли, всю енергію він буде вкладати в боротьбу проти цієї держави. Сьо-годнішня державна влада, якщо вона хоче бути владою незалежної України, вона повинна діяти з тими, хто виступає проти української державності, радикальнішими методами. Скільки не лунає закликів до розколу України, скільки не лунає закликів до від'єднання певних тери-торій, адекватної реакції нема. Скільки ми бачили випадків паплюжен-ня українських національних символів, також за це ніхто не несе відпо-відальності. Безкарність породжує зло. Безкарність провокує на нове зло, а якщо ця безкарність ще й підкріплена відповідними фінансовими великими вливаннями, заохоченнями, то це набирає ознаки пошесті.

То як же з цим боротися? І хто це має робити?

Рог: Я вважаю, що державна влада має з цим радикальніше боротися, з цим має радикальніше боротися наше суспільство. Я би охарактеризував ситуацію визначенням Маланюка - "чину недокровність".

Нація, національна ідея, національна держава – це щоденний плебісцит. Не-має такого моменту, що ніби ми ось здобули державу, все, крапка. За місце в цьому світі, під цим сонцем треба боротися. І якщо нація не ви-являє життєздатності, нація не виявляє сили до спротиву, волі до спро-тиву, то відповідно на її місце приходить інша національна ідея, інша національна влада, інший національний інтерес. Щоб мати право жити, треба мати силу жити. І до цього ми маємо націю мобілізувати і органі-зовувати.

Велику роль в цьому мають відіграти і українські журналісти. Державницькі засоби масової інформації і патріотичні засоби масової інформації в цьому плані значно не допрацьовують. Фактично маємо пояснити лю-дям про те, що багато з того, що відбувається сьогодні в Україні, інспі-роване зовнішніми силами і несе безпосередню загрозу нашій держав-ності, не лише державності, а самому існуванню українців як нації.

Тобто при бажанні всіх українських патріотичних сил вихід із політичної і з економічної кризи можна знайти?

Рог: При бажанні і волі вихід є. Він полягає в кількох аспектах: припинити внутрішнью політичну дискусію, знайти можливості об’єднання патрі-отичних сил в безпосередній дії на захист української незалежності, на захист української економіки, особливо в умовах цієї економічної кри-зи і політичної нестабільності. І змушувати політиків здійснювати від-повідні кроки.

Антиукраїнські чинники слід нейтралізувати. Знаєте, як Чингізхан взяв "не-приступний" Хорезм? Він просто перекрив усі канали доступу води. Коли перекрити зовнішні канали фінансування агентам впливу, вони відійдуть. І звичайно має діяти Кримінальний Кодекс.

Ми маємо сьогодні вже нову молоду генерацію, саме ту молоду генерацію, яка, на відміну від вище згадуваних, не вилізла з комсомольських шта-нців і не має на собі того тягаря комуністичного минулого, котра сьо-годні бачить, власне, українське національне майбутнє. І таких сьогодні вже є критична маса.

Безумовно, якщо всіх українців об’єднає спільна мета, то всі негаразди можна подолати, а загрозам активно протидіяти. Ви кажете, в Україні підростає нове покоління патріотів, але якщо всередині країни стільки противників української державності, як з цього покоління виховати справжню національну політичну і патріотич-ну еліту? І як добитися появи в Україні справді української влади?

Рог: Немає такого якогось механізму, щоб була якась селекція еліти чи були якісь інкубатори еліти. Механізм лише один – безпосередньою бороть-бю політичною, в безпосередній конкуренції, в безпосередній інформа-ційній роботі досягати висот, здобутків і здійснювати вплив. Як сказав Сковорода "Не вчіть яблуню родити яблука, лише відженіть від неї свиней." Як про наш час сказано.

Мені здається, сьогодні наші політичні сили, громадські організації занадто багато часу приділяють внутрішнім торгам, штовханню ліктями, а віді-рвалися від народу. Я дуже часто люблю повторяти таку фразу. На мою думку, вона дуже і дуже є актуальною: Не біда, якщо народ не з нами. Біда, якщо ми не з народом. Тобто фактично сьогодні знову треба звер-нутися до людей безпосередньо, безпосередньо їм пояснити ситуацію, вислухати їх деколи гіркі, як правило, справедливі звинувачення і заки-ди, взяти це все до уваги і працювати. Слова Івана Франка „Лупаймо сю скалу” сьогодні є дуже актуальними. І якщо ми будемо далі сидіти, склавши руки, то, звичайно, ми тоді не маємо шансів і прав, тому що, знову ж таки, право виборюється в безпосередньому змаганні, в безпо-середній боротьбі. Святе місце порожнім не буває, і якщо його не зай-мемо ми, то його обов’язково займе хтось інший.

Споконвіків святу для нашої нації українську землю намагалися загар-бати окупанти, а народ або знищити, або розвіяти по світах. Але українська сила й полягає в тому, що живемо ми на своїй рідній землі, за яку боролися та гинули в свій час наші герої. Вони зроби-ли для своїх нащадків безцінний подарунок, давши українцям мо-жливість народитися і жити в Україні. І можливо, сьогодні вже на-став той час, коли кожен своєю працею може довести, що є нащад-ком славетних українських лицарів і що свої життя за нас і нашу землю вони віддали не даремно.

Published on 19 November 2008