Тріфонов Олександр

Олег Медуниця: „Ми працювали в контексті упередження провокацій псевдо-націоналістичних структур, на кшталт УНА-УНСО Коваленка, ОУН в Україні Козака...”

До вашої уваги інтерв’ю російського журналіста електронної газети „Утро” та порталу „Новая політіка” Тріфонова Олександра, з Головою МНК Олегом Медуницею

До вашої уваги інтерв’ю російського журналіста електронної газети „Утро” та порталу „Новая політіка” Тріфонова Олександра, з Головою МНК Олегом Медуницею:

- Чого ви чекаєте від президента Ющенка?

- Ми сподіваємось, що нам не будуть заважати працювати. Це перша перспектива. Бо за колишньої тоталітарної влади наші можливості в роботі були дуже обмежені.

- Ви маєте на увазі Кучму?

- Кучму та уряд Януковича. Фактично ми як громадська організація не мали доступу до державного бюджету та місцевих бюджетів.

- А за законодавством ви маєте на це право?

- Звичайно. В нас громадська організація. Пріорітет державної молодіжної політики – це співпраця з громадськими організаціями. Саме шляхом передачі частини ресурсів державного бюджету громадські організації й реалізують державну молодіжну політику в тій чи іншій сфері. Приміром, у сфері патріотичного виховання молоді, загальні принципи якого були проголошені в Україні ще з миті вступу в силу закону „Про дитячі та молодіжні громадські організації” 1999 року.

- Тобто він існує вже 6 років?

- Існує закон, існують коаліції дитячих та молодіжних громадських організацій.

- А ви власне займаєтесь патріотичним вихованням молоді?

- Так. Наша діяльність – це патріотичне виховання української молоді, пропаганда ідей українського націоналізму.

- А що в собі несе ваше патріотичне виховання? Чим воно є конкретно?

- Є спеціальні форми і методи патріотичного виховання молоді. В цілому це відродження історичних, релігійних традицій. Наприклад, 19 грудня в Україні традиційно святкується День Святого Миколая – свято дітей. У цей день дітям дарували подарунки. Совєтською владою це свято було фактично заборонено. Образ Миколая підмінили „дідом морозом”. Адже до приходу більшовиків до влади завжди Святой Миколай приносив дітям подарунки.

- Тобто зараз ви сподіваєтесь на те, що передбачені законом ресурси бюджета будуть надходити до вас?

- Бюджет треба ще довести. А це складний механізм. І в результаті використання цього механізму раніше ми фактично були позбавлені якісної підтримки бюджету.

- Підтримки не було взагалі?

- Вона була, але геть замала. І дуже непостійна. Ми змушені були маскувати наші заходи, проводити їх за допомогою інших організацій.

- Які перспективи, на вашу думку, відкриваються для вашої організації?

- Перспеткива більш вагомої ніж за старої влади участі нашої організації в громадсько-політичному житті. Серед іншого й через представництво членів нашої організації в органах державної влади.

- Відтак, члени організації у вас мають право працювати в органах влади? Це пов’язано з тим, що ваша організація не партія?

- Звичайно мають. Ми справді не партія і в нас ширший спектр взаємодії з державною владою. Ми не презентуємо яку-небудь політичну групу і не ставимо собі за мету взяття влади. Відповідно ставимо за мету вплив на владу.

- З політичними партіями чи рухами ви співпрацюєте?

- Минула виборча кампанія видала новий формат співпраці нашої організації з політичними партіями, і фактично всі ці партії підтримували Віктора Ющенка під час виборчої кампанії. Ми, наприклад, рішенням Центрального Проводу призупинили діяльність нашої організації через те, що різні псевдо-націоналістичні структури та виборчий штаб Януковича спекулювали на ідеях українського націоналізму.

- Перепрошую, але не дуже зрозуміло, чому ви призупинили роботу організації?

- Ситуація була така, що внаслідок діяльності нашої влади у великої кількості мешканців і східної, й південної України сформувалась специфічна думка про українській націоналізм, причому в радикальному, екстрімістському світлі, і взагалі нав'язаному звідкісь із заходу. Мусувались ідеї співпраці націоналістів з гітлеревською Німеччиною.

- Але все ж таки, які наслідки того, що ви відмовилися від організаційної діяльності?

- По-перше, всі свої кадри ми віддали виборчій кампанії. Наші люди були і в кампанії „Пора”, і в „Чистій Україні”, і працювали в штабах, взагалі, хто де міг бути корисним. Також ми працювали в контексті упередження провокацій псевдо-націоналістичних структур, на кшталт УНА-УНСО Коваленка, ОУН в Україні Козака.

- Просто я хотів зрозуміти, з чим був пов’язаний такий рішучий крок – призупинити діяльність організації.

- Далеко йти не треба, наприклад, УНА-УНСО Коваленка: беруть фашистську символіку, під екстремістськими гаслами влаштовується похід. За нашими даними, у таких акціях в якості масовки брали участь курсанти МВС. Підключати до таких акцій й студентів за 30-40 гривень. ЗМІ знімали їх походи по Києву, нібито на підтримку Віктора Ющенка й пускали репортажі на як українські так і російські телеканали.

- А як ви їх розганяли? Силою?

- Звичайно ненасильницькими методами. Приїжджали народні депутати, члени різних патріотичних організацій й морально впливали на тих людей, які збирались.

- І скільки таких акцій ви розігнали?

- Після першого проведеного в Києві маршу, ще два рази вони пробували організувати подібні походи, які ми не дали провести. Потім цей проект влада згорнула через явний провал.

- І, напевно, найтрадиційніше питання – ваше ставлення до Росії, до сучасної політики, що веде Росія?

- У нас немає упередженого ставлення до Росії, бо у нас до всіх сусідів ставлення однакове. Але є один ньюанс, пов’язаний з історією, це непрості взаємини з нашими сусідами – Польщею та Росією, і цей ньюанс залишив свій відбиток. Як казав Ющенко, у нас немає вічних союзників, у нас є вічні інтереси, і це визначає наші дії. Ми чітко розрізняємо поняття „російський народ” та „російський політик”. І на цьому етапі нашої нової історії, етапі взаємодії між Росією та Україною, інтереси російського народу не зовсім правильно виражались російськими політиками. Приміром, інформаційна кампанія, що була розв’язана під час виборів.

По-друге, є ще одна претензія: стан української національної меншини, що мешкає у Росії. І завдяки діям російських політиків склалась ситуація, яка дуже нас насторожує...

- Мова йде про якесь населення, яке вже давно мешкає на території Росії?

- Йдеться про як українську діаспору, так і про автохтонне населення українців.

- Тобто це десь на прикордонних територіях?

- Так на прикордонних територіях, а також Хабаровський край. На Далекий Схід люди були завезені й заселені разом із росіянами. Їх можна вважати автохтонами і не мона вважати діаспорою, бо діаспорою можна вважати людей, які приїхали 70-80 років тому.

- А які проблеми ви бачите в них?

- Проблеми є двох видів. Це проблема перепон до розвитку. Російське законодавство дуже суворо ставиться до формальних процедур реєстрації національно-культурної автономії. У Воронежі, де ми були, дуже складно зареєструватися організації „Перевесла”. Різного рівня чиновники чинять перешкоди цій організації для того, щоб вона не могла діяти легально. Взяти ситуацію в підмосковному Ногінську, пов’язану з фактичним розгромом приходу Київського патріархату.

Другий вид проблем – це підміна понять громадянсьго суспільства у відношенні до українських організацій. Ми вважаємо, що російська влада втручається у діяльність українських громадських організацій, тим самим намагаючись підмінити думку українців своєю точкою зору. Таким чином фактично створюються „буферні”, лояльні до влади, громадські організації україців в Росії. Відповідно будується політика співпраці з цими організаціями, що дуже сильно проявилось під час виборчої кампанії.

- До речі в Москві були біг-борди „Українці Росії за Януковича”...

- Нам відомі факти, коли невідомі організації й люди розсилали заклики до українських громадян, що мешкають в Росії, про те, щоб вони голосували за Януковича.

- Дякую за інтерв’ю.

Published on 26 January 2005