Віктор РОГ

ОЛЕГ КОРНІЄНКО: "Вшановуючи Звитяжців, Готуймо Послідовників"

Наступного року українці відзначатимуть дві знакові дати в історії боротьби за незалежність, ці дати пов’язані з українським козацтвом і його спробами вирватися з-під московського гніту. Йдеться про відзначення переможної битви під Конотопом, і програного

Наступного року українці відзначатимуть дві знакові дати в історії боротьби за незалежність, ці дати пов’язані з українським козацтвом і його спробами вирватися з-під московського гніту. Йдеться про відзначення переможної битви під Конотопом, і програного бою під Полтавою.

Вже сьогодні зловорожі язики сичать, "обурюючись" з приводу того, що українці самі хочуть визначати своїх героїв, відзначати свої перемоги і вказувати на своїх ворогів. Тому великий резонанс отримало рішення на найвищому державному рівні відзначити українську перемогу козаків Івана Виговського над московськими військами під Конотопом у 1659 році. Не вщухають запеклі дискусії і щодо форми та змісту такого відзначення. Проте, собака гавкає, а караван іде…

Про підготовку до відзначення перемоги під Конотопом, наше історичне минуле та сучасний стан козацьких організацій говоримо з сумським істориком-краєзнавцем, керівником Сумської молодіжної козацької організації "Молода Січ" ОЛЕГОМ КОРНІЄНКОМ:

- У 1991 році ми вперше відзначали битву під Конотопом. Найперше, що привернуло увагу - це шароварно-бутафорський характер відзначень, пиятика та через кожне слово у виступах чиновників - перепросини і вибачення, мовляв, ну так вже сталося, що козаки перемогли царські війська, то вшануймо, випиймо, поспіваймо, не розпалюймо і не закликаймо… Пізніше це отримало назву Всеукраїнський фестиваль "Козацький родослав", проте все пішло "по накатаній": панахида, млявий мітинг, концерт, забави, вареники, шаровари, горілка… Що ж сьогодні робиться, щоби не звести ювілейне відзначення до банальщини і профанації?

- Необхідно відзначити, що з моменту виходу Указу Віктора Ющенка про святкування 350-річчя Конотопської битви (Указ Президента України від 11.03.08 № 207/2008) органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування проведено значний обсяг робіт. 2-3 липня в м. Конотопі на високому рівні пройшла Всеукраїнська науково-практична конференція, яка в багатьох питаннях розставила крапки над „і" та в певній мірі визначила завдання на майбутнє. 12 липня відбувся фестиваль "Козацький родослав". Проте залишається ряд питань, які, на нашу думку, вимагають як поточного, так і перспективного вирішення.

- А саме?

- Так, наприклад, територія, на якій відбувалася битва 1659 р., залишається майже не вивченою. Необхідно (бодай з наступного року) підтримати науково-пошукову роботу фахівців-істориків і краєзнавців, а також здійснити комплексне археологічне дослідження. Вважаємо за доцільне залучити до проведення даних робіт студентів історичних факультетів найближчих ВНЗів: Сумського та Чернігівського педагогічних університетів, а також волонтерів з відповідним фаховим досвідом.

- Звичайно, все це правильно і доречно. Але хотілося б знати більш детально про те, що заплановано?

- Під час проведення конференції на суд громадськості були представлені чудові проекти музейного комплексу в м. Конотопі та меморіалу в с. Шаповалівка, поблизу якого відбувалася битва. При всій їхній привабливості, дозволяємо собі висловити певні зауваження. Однією з вимог, що висувалися до пам'ятних знаків і споруд на честь Конотопської битви, було здійснення проектування в архітектурному стилі, притаманному XVII ст. Як сказав один з визначних письменників, „Все минає, і лише Україна пливе під шапкою бароко". Українське козацьке бароко ще називають „килимовим стилем" завдяки щедрому застосуванню ліпного декору та малих архітектурних деталей (в мурованих пам'ятках). Прикладом можуть слугувати Софія Київська, Михайлівський монастир, Успенський собор та надбрамна Всіхсвятська церква Києва. Представлені проекти двох храмів, що мають бути зведені в Конотопі, - скоріше сучасні споруди з бароковими елементами. Коли мова йдеться про гідне вшанування історичної пам'яті, заощаджувати на архітектурних деталях (тим більше ліпнині!) є недоречним. Дерев'яна церква, яку мають спорудити в Шаповалівці, на нашу думку, повинна мати вигляд, притаманний дерев'яним церквам Лівобережної України (Покровська в Ромнах, Троїцька в Пустовійтівці тощо). Це, в першу чергу, стосується форми церковних куполів (бань).

- І як це буде функціонувати?

Нез'ясованим для козацтва залишається питання використання названих храмів. Ми вважаємо, що на цій святій для всіх українських патріотів землі, храми мають стати своєрідними центрами духовності. А тому, зважаючи на реалії сьогодення, пропонуємо передати храми Українській православній церкві Київського патріархату на основі якої, віримо, невдовзі буде створено єдину помісну Українську Церкву. Тим більше, ми добре пам'ятаємо, як тижня за два до своєї несподіваної смерті, патріарх Володимир (Романюк) в с. Шаповалівка заклав камінь під будівництво Покровського храму.

Поле Конотопської битви має бути збережене для нащадків, як пам'ять про перемогу української зброї. Тим більше, що за кількістю учасників ця битва була однією з наймасштабніших в тогочасній Європі. Сподіваємось, що в найближчому майбутньому тут буде створено державний історико-культурний заповідник.

- Чи може маєте конкретні пропозиції? Розуміючи, що за 1-2 роки всього обсягу робіт виконати неможливо, пропонуємо доручити відповідним структурам включити до перспективного плану наступне.

1. Вивести землі Конотопської битви з сільгоспкористування і припинити будь-які меліоративні та ін. гідрологічні роботи (в т.ч. стосовно річки Куколка), що призводять до руйнування унікального археологічного шару і поховань XVII ст.

2. Поблизу села Соснівки Конотопського р-ну посеред з'єднання кількох балок розташована могила українських козаків - учасників битви 1659 р. В 2005 р. козацтвом на ній було встановлено дубовий хрест. Зусиллями Конотопської райдержадміністрації та райради в 2007 р. хрест було піднято на мурований постамент, прикрашений пам'ятною гранітною плитою з написом і кольоровим малюнком. Однак, в 1-й половині 1990-х рр. сільгосптовариство села Соснівки влаштувало дамбу, в результаті чого могила-курган виявилася майже зусібіч оточеною водою ставка. Це суперечить християнським традиціям, ускладнює доступ до кургану та руйнує його основу. Пропонуємо повернути природний стан балки та кургану шляхом ліквідації (спуску) ставка. Калиновий гай, як традиційно поховальне насадження, має добре приживитися на вологому ґрунті після спуску водойми.

3. Необхідно передбачити спорудження пам'ятних знаків на місцях, пов'язаних з етапами битви: с. Вирівка, с. Попівка, с. Підлипне, урочище Пуста Торговиця (фортеця „Городок"), с. Соснівка.

4. З огляду на перспективність розвитку туризму, варто здійснити асфальтування (або відсипку гравієм) ґрунтової дороги на відтинку с. Соснівка - с. Вольне - урочище Пуста Торговиця (фортеця „Городок") - с. Шевченкове (Гирявка). Таким чином буде поєднане місце основного бою 1659 р. (сс. Шаповалівка, Соснівка), місце розташування (засідки) татарської кінноти (урочище Пуста Торговиця, фортеця „Городок") та с. Шевченкове (кол. Гирявка).

5. Включити до комплексу поля Конотопської битви с. Шевченкове Конотопського району, де необхідно впорядкувати могилу видатного українського історика козаччини О.М.Лазаревського.

- Пригадую Капулівку 1990 року, коли велелюдно відзначалося 500 річчя козацтва. То були справді незабутні враження і дійсно всенародний здвиг. Здавалося, що відродилася Січ і ось-ось над Україною "зблисне булава". Пройшло майже двадцять років… Як і чим живе сучасне козацтво? Чи може, козацтва?..

- Козацькі організації радо сприйняли законопроект Президента щодо засад діяльності українського козацтва, взявши активну участь в його обговоренні. З сумом відзначаємо, що за останні 10 років колись єдине Українське козацтво зазнало численних розколів. Легкість і формальність реєстрації статутів громадських об'єднань спричинила до появи все нових і нових квазікозацтв навіть міжнародного рівня, реальна діяльність яких носить інколи антидержавний і антиукраїнський характер.

На сьогодні спостерігається перетворення козацького руху з об'єднання громадян, покликаного реальними справами сприяти розбудові Української Державності, на кланові театрально-бутафорні утворення, призначені лобіювати в органах державної влади приватні інтереси осіб, що безпосередньо фінансують верхню й середню ланку їх управлінського апарату. Звідси виходить, що основним видом діяльності псевдокозацтв, яка носить несистематичний характер, стало лише декларування штучної активності, а не державотворча робота.

- Картина мало оптимістична. Правда, виглядає, що сьогодні "козаком" стати легше, ніж, скажімо, фуражиром, написав заяву, випив чарку і… ніякої відповідальності. А вже "генералів"… Що далі?

- Слід наводити лад. Вважаємо, що Українське козацтво має бути єдиною спільнотою, чиє призначення - служити Україні та українському народу! Розуміємо, наскільки складно провести відповідний законопроект у Верховній Раді, чия робота радше нагадує гризню поганих баб на базарі. Натомість, до прийняття цього вкрай важливого закону, пропонуємо призначити за узгодженням з козацькими громадами та обласними державними адміністраціями представників Секретаря Ради Українського козацтва при Президенті України, які б здійснювали координуючі функції на місцях.

Published on 9 September 2008