Михайло Плотніков

Інтерв'ю з лідером Білоруської Партії Свободи Сергієм Висоцьким

Нещодавно Україну відвідав і сам лідер БПС, один з керівників об’єднання „Беларускі Супраці” Сергій Висоцький.

Да барацьбы! Да перамогі!

Саме так вітаються сябри Білоруської Партії Свободи. Нещодавно Україну відвідав і сам лідер БПС, один з керівників об’єднання „Беларускі Супраціý” Сергій Висоцький. Ми скористалися цією нагодою для з’ясування реального стану речей в Білорусі, оскільки інформації в Україні обмаль і вона здебільшого суперечлива.

Розмову веде Михайло Плотніков

М.П. Пане Сергію, розкажіть, будь ласка, про стан білоруського політикуму.

С.В. Фактично в Білорусі зараз існує дві опозиції – „офіційна” і реальна. До „офіційної” опозиції входять 5 партій: комуністи, Білоруський Народний Фронт (колись аналог українського Руху), соціал-демократи Шушкевича, Об’єднана Громадянська Партія (ліберальна структура, яка вважає себе центром білоруської політичної думки). Згадані організації створили блок. Проте, їх головна мета – усунення від влади Лукашенка, хоч би разом з Москвою. Але аж ніяк не відродження Білорусі. По суті, ці сили не є національними. Окрім того, ліберали сподіваються на Західну допомогу, в першу чергу фінансову. В той же час вони є контрольованими владою і недієздатні. І це влаштовує і їх, і владу.

На фоні такої деградації колишньої опозиції починається кристалізація і поширення впливів коаліції патріотичних сил „Білоруський Спротив”, до складу якої входять БПС і Молодий Фронт (колишня молодіжна організація БНФ), а також дрібніші регіональні утворення та структури інших партій. Підтвердженням дієвості нашої коаліції стала акція в „День Дяды” – день пам’яті предків, яка відбулась 1-2 листопада в Мінську. Молоді білоруські патріоти стали ланцюгом пам’яті російського геноциду білорусів. Ця акція багато кого з наших ворогів налякала. Метою ж коаліції є не лише усунення Лукашенка, але і знищення самої окупаційної системи та здобуття Білоруссю дійсної незалежності.

Окрім того, під наглядом і з дозволу КГБ-ФСБ діють російські фашистські угрупування, як то Русскоє національноє єдінство (РНЄ), Націонал-більшовицька партія Росії, проросійські скінхеди.

З впевненістю можна стверджувати, що зараз БПС є не просто патріотичною організацією, але є і центром всього патріотичного руху. Особливо після розвалу інших національно-патріотичних організацій. „Правий реванш”, Білий Легіон, „Край” не подають ознак життя. Окрім того, керівники „Краю” втекли за кордон і там покаялися в тому, що співпрацювали з КГБ і створювали „Край” для того, щоб залучити і скерувати організованих і дієздатних патріотів у потрібне спецслужбам русло. Розвалились також і різнокаліберні структури, створені під той чи інший проект чи гранд. Найвідомішою з таких структур був ЗУБР.

М.П. Пане Сергію, до нас доходять різноманітні відомості про економічний стан в Білорусі. Від стверджень про „рай на землі”, до чи не військового комунізму. Який же насправді стан справ?

С.В. Економічна ситуація підходить до граничної точки. Всі можливі ресурси вичерпані. Розпочався етап соціалістичного всезагального зубожіння. Якщо раніше ціни були досить помірні і ситуація нагадувала середину 80-х років в СССР, то зараз ціни зростають. В суспільстві росте невдоволення владою саме з соціальних мотивів. Рівень прибутків білорусів трохи нижчий ніж в українців чи такий самий, але ціни в Україні і навіть Польщі нижчі.

Добрий заробіток мають лише силовики – міліція, армійські офіцери, КГБісти. Їхня зарплатня еквівалентна приблизно 300 доларам, хоча для пересічного білоруса заробіток у 100 доларів вважається дуже високим.

Приватний бізнес існує тільки на умовах повного підпорядкування владі. 30-40% бізнесу контролюється російським тіньовим капіталом, тобто російськими бандитами.

М.П. Якою є ситуація в інформаційному просторі?

С.В. Майже всі ЗМІ повністю провладні. Ті, що не потрапляють в категорію „майже”, тобто є опозиційними, так чи інакше узгоджують свої матеріали з режимом. Тобто, як такої опозиційної преси нема. До того ж, структури „офіційної” опозицій блокують будь-яку інформацію про нашу діяльність.

Наведу приклад. 8 вересня ц.р., в день Білоруської військової слави, БПС проводила пікетування російського посольства з вимогами припинити геноцид в Чечні. Пікет простояв рівно дві (!) хвилини. Переодягнені працівники ОМОНу пікет “згорнули”. Я отримав 10 діб арешту, а в камері оголосив голодування з вимогами виводу російських військ з Чечні і виходу Білорусі зі складу Росії. Такі акції і арешти трапляються в Білорусі не кожен день. Однак лише одна опозиційна газета обмовилася про цей факт. Коли ж арештували проросійського профспілкового діяча, то всі ЗМІ „стояли на вухах” кожного дня. Тобто, ми діємо в умовах повної інформаційної блокади як з боку влади, так і з боку „офіційної” опозиції.

Плануємо запустити сайт БПС з метою хоч якось інформувати громадськість про нашу позицію, діяльність. Але коли стоїть питання фізичного виживання, проблеми веб-дизайну відступають на другий план.

М.П. А як із питанням національним?

С.В. Найскладніша ситуація саме в національній сфері. В Гродно, Могильові, Вітебську, Гомелі, Бресті немає жодної білоруської школи. Лише в Мінську є кілька білоруських класів. Останній білоруський ліцей в Мінську закрито. Білоруське телебачення переведено на російську мову. Ви навряд чи повірите, але тих, хто принципово розмовляє білоруською мовою, звільняють навіть з приватних фірм, бо власники бояться звинувачень в націоналізмі. Не кажучи вже про державні установи. Станцію метро „Площа Незалежності” перейменували в „Площу Леніна”. В Мінську можна побачити на вулицях портрети Леніна. Але є одна „неув’язка” – за незалежність Білорусі виступає 90% білорусів. Проте народ не готовий до організованого спротиву. І нема за що зневажати білорусів. У нас ситуація складніша за українську. Проти 16 мільйонів білорусів на початку ХХ століття, зараз в Білорусі проживає лише 8 мільйонів. Ми більше 200 років зазнавали геноциду від поляків, а особливо від росіян. При всій повазі зауважу, що ні прибалти, ні українці таким репресіям у відсотковому відношенні не піддавалися.

На фронті національного відродження БПС має суттєву перемогу. Ми спільно з Молодим Фронтом виграли боротьбу з владою за Куропати. Біля Куропат поховано близько 300 тис. білорусів, знищених російськими окупантами. Влада хотіла прокласти по цьому місцю шосе. Справжня мета – знищити не тільки пам’ятні хрести, а і саму пам’ять про Куропати.

Це була перша суттєва перемога опозиції за 4 роки. Білоруси захоплюються захисниками Куропат, але, знову ж таки, наші дії повністю було ігноровано ЗМІ. Тим не менше, нам вдалося й інше – показати всім, що сила організації не в формальній кількості, але в Ідеї і мобільності.

М.П. Чи чинить влада якісь переслідування білоруських націоналістів?

С.В. Під час захисту Куропат у нас була війна зі спецслужбами. Шантаж, підкуп, побиття, залякування, плітки – ось неповний арсенал засобів, які застосовувалися проти нас. Окрім того, було підпалено табір захисників Куропат, двоє хлопців з опіками потрапили до реанімації.

Застосовується тактика клонування. Періодично з’являються різноманітні групи під фашистськими або ідіотськими гаслами з метою дискредитації націоналістів в цілому і БПС зокрема.

М.П. Розкажіть про цілі та діяльність БПС, ваші проблеми та організацію?

С.В. Основною метою нашої діяльності є побудова міцної незалежної Білорусі. Діємо як політична партія, беремо участь у виборах, займаємося пропагандою. В Білорусі повністю мажоритарні вибори в парламент, що є ознакою тоталітарних держав з видимістю демократії. Відповідно виграти у адміністративного ресурсу в умовах фальсифікацій майже неможливо, але ми не здаємося.

В Білорусі нема ніяких можливостей для існування політичних партій. Зареєструвати опозиційну партію в Білорусі неможливо. Ми не можемо мати фінансової підтримки від бізнесу, бо він лукашенківський. Нас не підтримує Захід, бо ми націоналісти. Не може нам допомогти білоруська еміграція, бо її просто не існує.

Лукашенко зараз як ніколи слабкий. Росія хоче поміняти його на більш спокійного губернатора. Ми тиснемо знизу. Захід його теж не сприймає. В цій ситуації ми повинні радикально змінити владу. До влади в Білорусі мають прийти білоруські патріоти. Ті ж ознаки державності, які ще зберігаються в Білорусі, є не заслугою Лукашенка, але заслугою тих хлопців, які за Білорусь борються і сидять по лукашенківських буцегарнях.

Окрім публічної політики, БПС сприяє громадському руху „Самооборона” (САБ), працює зі спортивно-патріотичними клубами. Ми охороняємо акції опозиції як від провокаторів з боку КГБ, так і від вуличного російського фашизму.

За віковим складом БПС є молодою партією. Проте останнім часом відчутний приток членства середнього віку з інших структур через зневіру в їх дієвості.

З українських організацій співпрацюємо з Молодіжним Націоналістичним Конгресом та Центром Національного Відродження ім.С.Бандери.

М.П. Дякую за цікаву розмову. Жыве Беларусь!

С.В. Слава Україні!

Published on 17 December 2003