Шлях Перемоги

ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОБОТИ - ДЛЯ БЛАГА ТИХ, ХТО ПОТРЕБУЄ ДОПОМОГИ

Інтерв'ю з президентом Карітасу України Андрієм ВАСЬКОВИЧЕМ

Інтерв'ю з президентом Карітасу України Андрієм ВАСЬКОВИЧЕМ

- Пане Андрію! Як нам відомо, ви були одним із перших закордонних українців, які на початку 90-х років переселилися в Україну і повністю занурилися в українські справи. Які були ваші перші враження від зустрічі з не знаною до того Україною?

- Уперше я приїхав в Україну у жовтні 1990 року - ще за Совєтського Союзу. Тоді я приїхав як редактор «Шляху Перемоги» на другий з'їзд РУХу до Києва. Це були перші мої відвідини України. Мене дуже зворушило перше побачення зі своєю історичною батьківщиною. І враження були двоякими. З одного боку, я бачив, наскільки Україна, і Київ зокрема, були знедолені, недоплекані, люди страшенно бідували, був великий дефіцит усього. З іншого - в Україні тоді було видно суттєве піднесення, яке свідчило про те, що в Україні в найближчому часі будуть великі зміни.

- Нині, 15 років потому, які - на вашу думку - найістотніші зміни відбулися в житті нашої держави: зокрема, в політиці, економіці, в соціумі, в інформаційній сфері, у Церкві?

- Змінилося дуже багато чого. Якщо зараз можна часто почути, що Україна не дуже стрімко розвивається, то для всіх, що бачили Україну 15 років тому і можуть свіжими очима подивитися на неї сьогодні, то - це є просто інша країна. Спостерігається дуже великий розвиток у Києві, розвиток самого міста. Там вже вимальовується прошарок середнього класу, видно, що місто багатіє. Але з іншого боку, на цьому тлі інші реґіони недорозвиваються. Однак, якщо брати країну в цілому і порівняти з тим, що було 15 років тому - то це є надзвичайний розвиток. Ми живемо в іншій країні. Яка змінилася і в психологічному плані, і в політичному, і в економічному. Ми повільно, але стабільно розвиваємося.

Очевидно, що великий поштовх дала і Помаранчева революція, яка змінила психологію людей. Я дотримуюся тієї думки, що Помаранчева революція не так ініціювала зміну, а закріпила той стан свідомості, який проявився у людей в тому, що вони сказали: «Ми так далі жити не хочемо, як жили у період режиму Кучми». У цьому відношенні, на мою думку, люди ідуть попереду політичного класу, політичного істеблішменту.

- Сьогодні ви очолюєте благодійну міжнародну організацію Карітас України. З якого часу ця організація існує та діє в Україні? У чому полягають ваші обов'язки як голови цієї установи? Кому ви ієрархічно підпорядковується?

- Карітас України появився понад 13 років тому на основі малих осередків при парафіях, де священики і миряни перебрали ідею Карітасу з-за кордону і намагалися адаптувати її в Україні. Зі самого початку Карітас намагався допомагати найбільш потребуючим верствам населення. Біля парафій створювалися «кухні для бідних», організувалася роздача гуманітарної допомоги, роздавалися ліки. Після цієї спонтанної початкової фази Карітас в Україні почав структуруватися, було створено Карітас України як організацію з національним офісом у Львові, який об'єднав ті ланки, які вже існували і почав створювати реґіональні організації Карітасу на основі єпархій та екзархатів Греко-Католицької Церкви. Карітас України - це є власне офіційна допомогова організація Української Греко-Католицької Церкви. На сьогодні в Україні існує 11 реґіональних організацій Карітасу, які діють здебільшого у Західній Україні, де більше поширена УГКЦ, але є також осередки у центральній Україні, на Півдні та на Сході України.

Як президент Карітасу України я виконую організаційно-координаційні функції з метою рівномірного розвитку усіх реґіональних організацій Карітасу в Україні. Крім того, до завдань національного офісу, яке я очолюю, належить розвиток співпраці з нашими партнерами за кордоном, розробка нових концепцій соціальної праці, впровадження в життя нових соціальних програм та проектів. Третій напрям моєї діяльності пов'язаний з роботою у «Карітасі Європи», міжнародній мережі 48 національних Карітасів у 44 країнах Європи. З 2005 року я є президентом соціально-політичної комісії «Карітас Європи». Це комісія, яка скеровує свою діяльність на узгодження в рамках мережі соціально-політичних позицій та лобіювання їх серед національних урядів, міждержавних структур та міжнародних організацій, спираючись на основні принципи соціального вчення Церкви - принципу гідності людської особи та принципів суспільного добробуту, субсидіарності та солідарності. Ми видаємо документи про соціальні проблеми. Наприклад, останній документ, який ми видали, був документом про міграцію і бідність, який ми презентували, зокрема і в Євросоюзі, за участю членів директорату із соціальних питань ЄС. У цьому документі висвітлена позиція «Карітас Європи» щодо питань міграції та подолання бідності у цьому контексті. З українського погляду для мене важливою була теза, яку ми розробили, що багато негативних явищ, пов'язаних із заробітчанством, як наприклад експлуатація робочої сили, торгівля людьми, недотримання людських прав та неповага до людської гідності по відношенню до великого числа заробітчан, є наслідком нерегулярного (нелегального) статусу тих заробітчан. Виходячи з цієї тези, «Карітас Європи» висунув вимогу-рекомендацію до Євросоюзу і до національних урядів - сприяти створенню відкритих шляхів для легальної міграції, легального заробітчанства. Це проблема, яка стосується мільйонів українських людей.

Юридично Карітас України є самостійною благодійною організацією. Але засновниками Карітасу є церковні структури УГКЦ. До того ж, нещодавно відбулася статутна реорганізація нашої організації, яка передбачає входження кожної єпархії та кожного екзархату УГКЦ у Загальні збори Карітасу України. Це робиться для того, щоб зв'язок з Церквою був видимим і церковні структури брали ще активнішу участь у роботі Карітасу, бо Карітас діє від імені Церкви.

- Які соціальні програми здійснює ваша організація в Україні? Які плани на майбутнє, які взагалі перспективи розвитку Карітасу України в умовах ще великої убогості населення?

- Карітас України кілька років тому визначив три пріоритетні поля своєї діяльності - це сфера здоров'я та опіки, сфера допомоги дітям у тяжких життєвих обставинах та сфера соціальних проблем, пов'язаних з міграцією. У сфері здоров'я Карітас України виконує вже понад шість років програму домашньої опіки - допомоги літнім людям чи людям з особливими потребами удома. Домашня опіка Карітасу України скерована на поліпшення життя літніх, одиноких та хворих людей, отже тих, хто вже не в силі самим виконувати звичайні дії щоденного життя. Без сторонньої допомоги ці люди були б засуджені на госпіталізацію або на перебування у старечих будинках.

У рамках програми «Домашня опіка Карітасу України» потребуючі отримують весь комплекс медичних і соціальних послуг, а також духовну опіку. Домашню опіку виконують спеціально вишколені медичні та соціальні працівники, капелани та волонтери. Саме фаховій підготовці працівників в рамках програми приділяється велика увага. Регулярно проводяться тренінги, семінари та «круглі столи».

На сьогодні уже існує 14 центрів домашньої опіки Карітасу у різних містах України. У рамках цієї програми наші медсестри, опікуни та соціальні працівники приходять щоденно до тих людей, хто потребує допомоги, та надають їм відповідно до їх потреб різного роду послуги, наприклад, медичні послуги згідно з призначенням лікаря чи побутові послуги такі, як купання, омивання, догляд за гігієною тіла, а також приготовляють гарячі страви або доставляють готові обіди, перуть та прасують білизну, прибирають квартири, супроводжують літніх людей до лікаря або допомагають в оформленні документів.

Спираючись на набутий досвід у домашній опіці, Карітас України з кінця минулого року почав працювати й у сфері допомоги ВІЛ-позитивним людям та людям хворим на СНІД. За оцінками експертів, в Україні вже понад півмільйона людей є ВІЛ-позитивними і темпи поширення хвороби стрімко зростають. Тож потрібне зусилля усього суспільства у протидії поширенню та наслідкам хвороби. Як пілотний проект ми створили три станції домашньої опіки, які зокрема допомагають ВІЛ-позитивним людям та людям, які хворіють на СНІД та їхнім сім'ям. Крім того, уже кілька років Карітас у Донецьку опікується немовлятами, які народилися ВІЛ-інфікованими. Тут ми співпрацюємо з місцевою дитячою лікарнею - надаємо допомогу дітям та їх сім'ям, забезпечуючи їх ліками, вітамінами та додатковим харчовими пайками. В Україні зараз така ситуація, що держава, зокрема, опікується ВІЛ-позитивними сиротами, а ВІЛ-позитивна дитина, яка має батьків, залишається здебільшого поза увагою держави. А проблемою є те, що батьки ВІЛ-інфікованої дитини дуже часто нарко- або алкозалежні люди, які не в стані забезпечити потреби дитини. Цим сім'ям потрібна психологічна, моральна та матеріальна допомога.

Ще в рамках програми здоров'я Карітас України утримує лікарню Андрея Шептицького у Львові. Вона діє як амбулаторна клініка, що надає малозабезпеченим людям діагностичні та терапевтичні послуги. Крім того, при лікарні діє відділення для важкохворих пацієнтів.

Друге поле діяльності, яке ми вважаємо пріоритетним, - це допомога дітям та молоді у тяжких життєвих обставинах.

Погіршення життєвих умов людей в Україні особливо сильно вдарило по життю дітей. Зокрема, це стосується дітей-сиріт. Постійно також зростає число так званих соціальних сиріт з проблемних родин з батьками з алкогольною та наркотичною залежністю. Діти таких батьків безпомічні, терплять насильство і погане поводження у сім'ї і втікають з дому. У багатьох випадках соціальна бідність спонукає одного або обох батьків покинути своїх дітей та віддати їх на тривалий час під «опіку» дідусів та бабусь або сусідів і шукати роботи за кордоном. Часто такі діти потрапляють під негативний вплив ««вулиці». Наслідками є вживання наркотиків і алкоголю, а також криміналізація дітей і підлітків.

Жебракуючі, без догляду, діти зустрічаються нам у великих містах України на кожному кроці, на вулицях, на вокзалах, у публічних місцях і магазинах. Вони погано одягнені, брудні, босі і голодні. У кожної дитини помітні ознаки хвороб або тілесного насильства. У деяких помітна схильність до вживання алкоголю, нікотину або наркотиків. Дуже поширеним серед вуличних дітей є вдихання випарів клею, що спричиняє тривалі тілесні та духовні ушкодження. Вони ночують на вокзалах, у брамах і підвалах, у каналізаційних шахтах або на будівельних майданчиках, на голому цементі. Їх перспектива на майбутнє жахає.

За офіційними даними, у 2002 році в Україні серед 10,7 мільйона дітей та молоді до 18 років було понад 100 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки. Лише у першому півріччі цього ж 2002 року органи міліції по всій Україні затримали 25 тисяч неповнолітніх дітей за жебракування, зловживання алкоголем та наркотиками. Тому Карітас України скеровує свої зусилля, зокрема на допомогу дітям вулиці. Спершу ми спробували створити стаціонарні соціальні центри для дітей вулиці. Але за деякий час побачили, що ці діти не ходять до таких центрів і переорієнтували нашу концепцію на мобільні станції для дітей вулиці. Ми переобладнали мікроавтобуси і виїжджаємо на них у ті місця, де діти вулиці перебувають. Привозимо їм тепле харчування і паралельно з цим наші соціальні працівники та психологи намагаються входити у контакт з цими дітьми. До речі, дослідження щодо дітей вулиці вказують на те, що зазвичай ці діти не потребують харчування. Теплі обіди, що ми привозимо дітям вулиці - це лише один з етапів отримати довір'я дітей.

І третій пріоритетний напрям - це міграційні проблеми. Тут Карітас України зосереджується зокрема на боротьбі з торгівлею жінками. Ми маємо консультативні центри для жінок, які виїжджають за кордон, проводимо просвітницькі кампанії щодо поїздок за кордон. Також допомагаємо людям, які потерпіли від торгівлі жінками і повернулися вже в Україну. Ми намагаємося їм допомогти заново інтегруватися в суспільство. З цією метою ми створили й утримуємо притулок, до якого приїжджають жінки, які не можуть, чи не хочуть повертатися до своїх домівок в Україні. Ми надаємо їм психологічну допомогу, організуємо медичну та юридичну допомогу, зв'язуємо їх із службами зайнятості, щоб вони могли проходити курси підвищення кваліфікації та знайти роботу в Україні.

Щодо міграційних питань, то ми бачимо сьогодні потребу розширити нашу діяльність у цій сфері стосовно біженців-мігрантів, які приїжджають в Україну транзитом на шляху в Західну Європу, але затримуються в Україні. Їм доводиться жити в дуже тяжких, часто нелюдських умовах, не маючи ні юридичної, ні матеріальної допомоги. Тож ми хочемо в перспективі розвинути нашу діяльність і в цьому напрямі.

І ще одним дуже важливим аспектом праці у міграційні сфері є допомога нашим заробітчанам, які виїжджають з України. Цю проблему треба вирішувати на міжнародному рівні, адже люди, виїжджаючи за кордон, дуже часто потребують допомоги. Завдяки своїй міжнародній мережі Карітас може допомагати цим людям, наприклад, скерувати їх до міграційних служб за кордоном, куди вони можуть звернутися, якщо потрапляють за кордоном у біду.

Водночас із згаданими програмами та проектами кожна єпархіальна та парафіальна організація Карітасу України має окремі свої проекти, наприклад, утримує кухню для бідних, роздає гуманітарну допомогу чи організовує центри для молоді. А національний офіс Карітасу України зосереджує свої сили та ресурси, зокрема на розвиток цих трьох пріоритетних напрямів діяльності, які я назвав.

Подальший розвиток нашої організації я бачу у поглибленні нашої діяльності у тих ділянках, у яких ми працюємо нині, а також у розширенні пріоритетних напрямів ще кількома іншими, наприклад, допомогою людям з обмеженими можливостями і допомогою залежним від алкоголю чи наркотиків людям. І в цих напрямах у нас вже є певні напрацювання на реґіональному рівні. Думаю, що ці напрями треба буде розвивати і теоретично, і практично на національному рівні.

Основною проблемою для нас сьогодні є те, що більшість наших програм виконується завдяки фінансовій підтримці донорських організацій та жертводавців з-за кордону та за рахунок міжнародних програм. Зазвичай, це короткотривалі програми і нема твердих гарантій на їхнє продовження. Тому дуже важливим питанням є знаходження шляхів фінансування і підтримки соціальної роботи Карітасу в самій Україні. З цією метою ми проводимо лобістську робота, політичну роботу, скеровану на те, щоб розбудити розуміння в українському суспільстві, зокрема серед політиків та державних діячів, що є потреба підтримки недержавних організацій, які працюють у сфері надання соціальних послуг населенню. Це один із шляхів впровадження «європейських стандартів» у соціальній політиці й тим самим практично сприяє євроінтеграції України. За умов впровадження та дотримання такого курсу соціальної політики України я бачу дуже великі можливості для розвитку Карітасу в Україні як однієї з благодійних організацій, які вже сьогодні втілюють перевірені практикою діючі моделі надавання соціальних послуг. Тим паче, що ми базуємося на досвіді наших колег з інших країн. Прикладом може служити розвиток Карітасу в Польщі. Зрозуміло, що Польща - це майже монолітно-католицька держава. Але маємо інший приклад - розвиток Карітасу у Чехії. А чехи аж ніяк не є монолітно-католицька держава, зрештою Церква там взагалі не відіграє і близько такої ролі для людей, як у Польщі. Але Карітас з ідеєю, яку він пропонує, надаючи соціальні послуги, дуже сильно там розвинувся. Тому що є певні моделі, які запозичилися в інших країнах і адаптувалися на чеському ґрунті. І головним тут є адаптувати цей досвід, а не сліпо наслідувати досвід інших країн, адже в кожній країні своя специфіка, своя ситуація.

- З яких джерел фінансуєте ваші структури і вашу діяльність в Україні?

- Як я уже сказав, більшість пріоритетних програм Карітасу України фінансуються із-за кордону. Ми отримуємо кошти від наших партнерських організацій таких, як, наприклад, Карітас Німеччини, Франції, Іспанії чи німецька католицька допомогова організація «Реновабіс». Ці організації всіляко сприяють розвиткові Карітасу України та підтримують нашу щоденну працю, ділячись своїми знаннями та своїм досвідом. З партнерськими організаціями з-за кордону, зокрема з країн ЄС, ми подаємося також на ґранти до міжнародних інституцій, наприклад по лінії Євросоюзу, звідки ми отримуємо кошти на виконання конкретних соціальних чи розвиткових проектів на чітко визначений час. Однак таку форму фінансування соціальної роботи можна уважати лише перехідним періодом. Стійкі перспективи для соціальної роботи неурядових організацій відкриються лише за умов фінансування їх з джерел в самій Україні. Ми бачимо три джерела цих ресурсів: це є державне фінансування соціальних служб і послуг, які надає Карітас в Україні, фінансування через донорські організації та жертводавців і надання коштів для роботи Карітасу з боку Церкви, від імені якої ми працюємо. Це диверсифікований підхід до фінансування роботи Карітасу, за якого дотримуються організації Карітасу в усьому світі.

- Як складаються ваші стосунки з органами влади? Чи влада зараз сприяє вашій добродійності, яка йде на користь бідним громадянам держави?

- У цьому відношенні ми бачимо певний розвиток, який закріплюється й на законодавчому ґрунті. Новий закон про соціальні послуги дає уже законну можливість неурядовим організаціям отримувати кошти з місцевих та державних бюджетів за надання соціальних послуг, які держава гарантує своїм громадянам. Однак і в минулому за час діяльності Карітасу в Україні були приклади доброї співпраці з органами влади, зокрема на місцевому рівні. Райони чи міста допомагали нам у нашій роботі, зокрема надавали приміщення для нашої діяльності чи якусь іншу допомогу. Одне слово, ми завжди відчували зацікавлення у тій роботі, що ми робимо і це для нас було завжди моральною підтримкою.

- Карітас України є католицькою, конфесійною організацією і тому входить до структур УГКЦ. Як це позначається на вашій діяльності? Чи ви співпрацюєте з аналогічними структурами в Україні, тобто реалізуєте спільні проекти з іншими організаціями?

- Карітас є допомоговою, харитативною організацією Церкви, але ми допомагаємо не лише вірним Греко-Католицької церкви, нашою місією є допомога всім, хто її потребує. І це також стосується співробітництва. У Карітасі не працюють тільки католики, а можуть працювати люди різних віросповідань, етносів і національностей. Основним є те, щоб люди, які працюють у Карітасі, розуміли якою є мета нашої роботи, а вона випливає із постулатів Святого письма та основана на соціальному вченні Церкви. І саме це повинно відрізняти нас від інших організацій.

Соціальні проблеми в Україні сьогодні настільки комплексні та тяжкі, що їх вирішення потребує узгодженого співробітництва усіх громадських сил та державних структур. Тому Карітас України у всіх ділянках своєї діяльності намагається розвивати конструктивну співпрацю з іншими організаціями і державними службами для досягнення спільної мети. У певних напрямах ми намагаємося працювати у мережах, а то й ініціюємо створення мереж в національному та міжнародному контексті. От, скажімо, у боротьбі проти торгівлі жінками, ми запрошуємо представників інших організацій на тренінги чи «круглі столи» в Україні чи за кордоном, узгоджуємо наші плани праці. Саме у сфері боротьби проти торгівлі жінками Карітас України з мандату Карітасу Європи є координатором міжнародної мережі християнських організацій, які борються проти цього лиха.

- Якщо хтось хоче звернутися до вас із проханням або пропозицією, то куди йому треба податися?

- Виконуючи наші програми, ми маємо дуже мало ресурсів для індивідуальної допомоги, яка виходить поза рамки конкретного проекту. Наприклад, якщо людині потрібно зробити операцію за кордоном, ми на такі потреби ресурсів, на жаль, не маємо. Ми отримуємо фінансування лише на конкретні програми, які ми виконуємо відповідно до заздалегідь укладеного проектного плану діяльності, за виконання якого ми зобов'язані чітко відзвітуватися, в томі числі й за дотримання бюджету проектних коштів. Якщо люди мають потреби, вони можуть звернутися до Карітасу на місцях. Через єпархії та парафії УГКЦ люди можуть довідатися, де діють організації Карітасу України, ознайомитися з їхніми програмами, дізнатися, хто займається харитативною діяльністю у тій чи іншій парафії та єпархії, яку допомогу можна буде отримати і яку допомогу може надати Карітас на місцях. Щодо пріоритетних напрямів діяльності Карітасу України можна й контактувати з національним офісом Карітасу України за адресою електронної пошти: caritas@caritas-ua-org

Шлях Перемоги, ч. 35 (2720), 30 серпня 2006 р.

Published on 30 August 2006