Сергій ВЕРЕСЕНЬ

Олег Медуниця: Літо для нас — не пора відпочинку

Розмова з лідером Молодіжного Націоналістичного Конгресу

— Друже Олеже, тра­диційно літо, це час відпус­ток і відпочинку. А чим займаються влітку молоді націоналісти?

— Для Молодіжного На­ціоналістичного Конгресу літо — пора таборів та вишколів. Цей час наше член­ство використовує для то­го, щоби зміцнити свої си­ли, загартуватися фізично та ідейно. Протягом цього літа МНК уже провів шість таборів обласного значен­ня та два всеукраїнські. 24 липня закінчився всеук­раїнський молодіжний та­бір «Лисоня-2003». Прикметно, що половина його цьогорічних учасників була представниками східних регіонів України і біль­шість таборовиків запро­шені з інших молодіжних організацій.

Ми будемо мати ще один всеукраїнській табір для провідного членства МНК на Сумщині, під час прове­дення якого підготуємо концепції роботи з молод­дю після початку навчаль­ного року та обговоримо ситуацію, що склалася в мо­лодіжному громадському житті і в регіонах, і на все­українському рівні. Ми гли­боко вдячні Злученому Українсько-Американсько­му допомоговому комітету та українцям Канади за до­помогу в організації літніх таборів.

— Тобто МНК влітку пере­буває у таборах?

— Ні, не тільки таборо­вим життям живе наша ор­ганізація. Протягом літа члени МНК взяли участь в низці семінарів для пред­ставників громадських ор­ганізацій та активістів ви­борчих штабів. Більше то­го, голова Івано-Франків­ської обласної організації Юрій Міндюк виступав на цих семінарах як модератор, що свідчить про виз­нання високого фахового рівня провідних членів МНК. Слід також згадати коаліцію молоді «Наша Ук­раїна», в акціях якої МНК бере найактивнішу участь. Члени Молодіжного Кон­гресу очолюють обласні відділення коаліцій молоді у Сумській, Івано-Франків­ській, Волинській та Він­ницькій областях. У Сумах 24 липня відбувся круглий стіл, на якому обговорено громадську ініціативу «Ук­раїнська освіта», що ініці­йована коаліцією молоді «Наша Україна».

— Великого розголосу набу­ли події, пов'язані з вашим таборуванням на Волині. Кажуть, що ваше затри­мання органами МВС ледве не викликало народного збу­рення. Що там сталося?

— Волинська організація Української народної пар­тії виступила з ініціативою проведення молодіжного мандрівного табору «Прощаниця», метою якого був збір інформації про ук­раїнсько-польській конф­лікт із вуст безпосередніх очевидців подій в районі с.Павлівка, де президенти Польщі та України відкри­вали 11 липня монумент жертвам протистояння. Кі­лька десятків членів МНК з різних регіонів України ра­зом зі мною відбули на цей табір. Бунчужним, до речі, на ньому був голова Во­линської МНК, депутат Луцької міської ради Ігор Гузь. На жаль, працівники правоохоронних органів чинили всілякі перешкоди для нашої роботи.

Зранку 11 липня в селі Переславичі Іваничівського району спецпідрозділи «Беркуту», застосувавши силу, затримали 82 учас­ників таборування, не зва­жаючи на те, що серед нас були неповнолітні та дівча­та. Приводом до затримання була «оперативна інфор­мація» про те, що ми нібито вкрали два відра картоплі. Огидно було дивитись, як українські міліціонери, офіцери в полковницьких погонах брехали мені про­сто в очі, виконуючи неза­конні вказівки типів з Адміністрації Президента. Всі учасники табору вдячні народним депутатам Васи­леві Червонію, Борисові Загреві, Сергієві Олексіюку, які зуміли вирвати нас з ціпкої міліцейської опіки вже через три години після затримання. Коли нас випускали, навіть ніхто не вибачився. Для членів на­шої організації таке спілку­вання з правоохоронцями виявилося доброю наукою, і тепер нам напевно відомо, що вірити людям, які но­сять міліцейські погони, можуть лише дуже наївні.

— І після цього ви вирішили перевірити поляків на міцність на їхній землі.

— Не на їхній, а етно­графічно на нашій, і не по­ляків, а українців.

— Ну і як?

— 18 — 20 липня 2003 року в с.Ждиня в Польщі відбу­лася 21 «Лемківська ватра», делегація Молодіжного Націоналістично Конгресу відвідала цей захід. Тра­диційно сюди з'їжджається більшість активних укра­їнців, що мешкають в Поль­щі. Ми навели дуже добрі контакти з молодими ук­раїнцями і сподіваюсь, що ми побачимо їх на наших таборах, зокрема на «Пов­станській ватрі», яку ми традиційно проводимо на Волині в кінці вересня. Я не сподівався побачити там та­ку велику кількість молоді, яка щиро прагне своєї адап­тації в українське громадсь­ке життя. Здивування і вод­ночас гордість у мене вик­ликала інформація про те, що тамтешні українці ску­повують земельні ділянки на своїй прадавній землі І навіть не дискутується пи­тання, хто на ній згодом стане господарями.

— Приємно. Ну а які плани на майбутнє?

— Про наші плани можна говорити в різних площи­нах: в площині внутрішньорганізаційної роботи ми плануємо до кінця року закінчити перереєстрацію членства і закінчити про­цес реєстрації МНК як юридичної особи. Значну увагу приділяємо видав­ничій справі. Хочемо пере­видати кілька маловідомих творів Д.Донцова, М.Сціборського. Однак зазначу, що ви­давнича діяльність нашої організації потребує знач­них матеріальних ресурсів, тож хочу звернутися до чи­тачів газети з проханням підтримати наші видав­ничі проекти, спрямовані насамперед на виховання молоді в дусі українського патріотизму.

До кінця року плануємо закінчити акцію «Свій до свого по своє», в рамках якої ми розповсюдимо ти­сячі примірників патріо­тичної літератури, пере­важно на сході України. І, користуючись нагодою, хо­чу запросити партнерські організації, які зацікави­лись цією програмою, до співпраці. Традиційно во­сени пройде низка облас­них та всеукраїнських та­борових вишколів, з них я би виділив мандрівний табір у Холодному Яру та вже згадану мною «Пов­станську ватру»...

— Будемо сподіватися, що все, що задумано, — здійсни­ться. Щиро цього бажаю.

Published on 11 August 2003