Сергій Сахацький, Світлана Арідова

Через терни - до об’єднання

До цієї людини не можна бути байдужим. Одні ним захоплюються, йому поклоняються, інші його ненавидять, прагнуть знищити. Це людина, яка власноруч переклала на українську мову святе писання.

Друкується зі скороченнями

До цієї людини не можна бути байдужим. Одні ним захоплюються, йому поклоняються, інші його ненавидять, прагнуть знищити. Це людина, яка власноруч переклала на українську мову святе писання. Людина, яка десять років поспіль очолює найбільшу Українську Церкву. Людина, в житті якої завжди, поряд із служінням Богу, стїть служіння Україні. Мова йде про святішого владику, Патріарха Української Православної Церкви Київського Патріархату Філарета. Ми побували в гостях у Патріарха.

- 21 жовтня відбулося святкування 10-ліття Вашої патріаршої діяльності. Що було, а чого не було досягнуто впродовж десяти років?

- Так, 10 років тому мене обрали Патріархом Київським і Всієї Руси-України.

За цей час Українська православна церква Київського Патріархату(КП) збільшилась втричі. Якщо в 1995 році УПЦ КП мала 1200 парафій, то сьогодні – біля 4 тисяч. Якщо в 1995 році було 12 єпархій, то сьогодні – 32, з яких – 29 в Україні і 3 – за кордоном. Кількість архієреїв УПЦ КП збільшилась від 15 до 40.

Збільшилась кількість духовних навчальних закладів. Церква має чотири вищі духовні навчальні заклади: академії в Києві та Львові, богословський факультет при Чернівецькому університеті і богословський інститут в Івано-Франківську.

За кількістю віруючих Українська Православна Церква КП – найбільша церква в Україні. Соціологічні дослідження свідчать, що за кількістю віруючих УПЦ КП має 10 мільйонів віруючих дорослого населення. Для порівняння, УПЦ Московського Патріархату(МП) – лише 6 мільйонів. На сьогоднішній день це дві найпотужніші церкви в Україні.

Всі 10 років ми змушені були працювати при повному несприянні влади. Колишній президент завжди підтримував УПЦ МП і про це відкрито написав у книзі «Україна не Росія». Якщо, навіть в умовах відсутності державної політики щодо УПЦ КП, наша церква зростала, то сьогодні, маючи в Україні народного Президента, тенденція до подальшого зміцніння чітко прослідковується.

Чого ми не досягли? Ми не змогли об’єднати православних віруючих в одну церкву і до сьогодні не є визнаними світовому православ’ї. Але визнання, як свідчить історія, приходить із часом.

Російську православну церкву, приміром, визнали лише через 440 років після її створення.

Тому нема нічого дивного в тому, що КП поки що не є визнаною церквою. Ми впевнені, що визнання відбудеться.

- Які умови повинна виконати УПЦ КП для її визнання?

- Нами було проведено ряд переговорів із Вселенським Патріархом про визнання нашої церкви. Головною умовою Вселенського Патріарха є те, щоб українське православ’я об’єдналось в одну церкву. Тоді процес визнання буде швидким, а до того часу, поки православ’я не об’єдналось, питання визнання гальмується. Зараз ми намагаємося об’єднатися із Українською Автокефальною Православною Церквою – це може стати головною передумовою для визнання. Інших можливостей для об’єднання ми не маємо, оскільки УПЦ МП ніколи на це не піде. Саме тому Президент України Віктор Ющенко звертався до Вселенського Патріарха Варфоломія з листом, в якому просив визнати УПЦ КП. До Константинополя їздила делегація від Президента. Представники делегації мали зустріч із Вселенським Патріархом і обговорювали ці питання. Після того Патріарх Варфоломій направив делегацію до Києва для ознайомлення із ситуацією в Україні. Під час зустрічі в Києві, представники делегації заявили, що Вселенський Патріарх не визнає Україну канонічною територією Московського Патріархату. Він підтвердив, що Україна – це канонічна територія Константинополя, і лише Вселенському Патріарху Варфоломію належить виключне право на надання Українській Православній Церкві КП томасу - документу про автокефалію. Отже, Московський Патріархат не має законних прав на Україну.

Сьогодні процес переговорів продовжується.

- Чи йде Вам назустріч Українська Автокефальна Православна Церква у питанні об‘єднання?

- Українська Автокефальна Православна Церква хоче об’єднатись. В основному, цього прагнуть миряни і духовенство, а от єпархія не поспішає з об’єднанням.

Ми постійно ведемо переговори із представниками УАПЦ про об’єднання, із яких видно, що переважна більшість священиків виступають за об’єднання. На жаль, єпархія УАПЦ ставить умови, які не дають можливість провести Об’єднавчий Собор.

Ми сподіваємось, що єпископи зрозуміють необхідність об’єднання. Якщо ж цього не станеться, то ми будемо закликати парафії, духовенство переходити в УПЦ КП і, таким чином, створювати одну Українську Помісну Православну Церкву.

- Чи є на сьогоднішній день перешкоди до об’єднання з боку УПЦ Московського Патріархату?

- Перешкоди є і великі. УПЦ МП виступає категорично проти визнання УПЦ КП як Автокефальної Церкви. Московська Патріархія хоче, щоб УАПЦ та УПЦ КП покаялись, визнали над собою московську юрисдикцію і повернулись до Москви, підпорядкувавшись Московському Патріарху.

Вони постійно ведуть агресивну агітацію, звинувачуючи УПЦ КП в неблагодатності, розкольництві, неканонічності, тобто, говорять про речі, яких самі не розуміють. Цього не розуміють і віруючі. На жаль, віруючі не знають, що таке канонічна і що таке неканонічна церква. З точки зору православного віровчення, неканонічних церков не буває. Є церква визнана і невизнана, але, у будь-якому випадку – це церква. Ми знаємо, що ніяких перешкод з церковної точки зору для утворення Української Помісної Церкви нема, а от політичні мотиви – є.

Росія активно використовує УПЦ МП для політичного впливу на Україну і на український народ. Ви, напевне, добре пам’ятаєте, як під час президентських виборів 2004 року УПЦ МП займала відкрито агресивну позицію по відношенню до Ющенка, як кандидата в Президенти, порушивши при цьому як українське законодавство, так і церковні канони.

Отже, вони скрізь говорять про канонічність своєї церкви, але, попри це, перші ж порушують церковні канони.

Таким чином, Москва робить все можливе і неможливе для того, щоб не допустити визнання Української Православної Церкви КП як автокефальної.

- Припустимо, що об’єднання відбулося. Які процеси будуть відбуватися в Україні після об’єднання? Що це дасть українцю і Україні?

- Якщо ми об’єднаємося з УАПЦ, це прискорить визнання і надання томасу.

Звісно, в процедурах церковного служіння нічого не зміниться. Ми служитимемо так, як і служили. Проте, лише після визнання ми увійдемо в молитовне єднання з іншими церквами. Для спасіння, для віруючих немає ніякого значення: визнані ми чи не визнані, ввійшли ми в молитовне єднання, чи не ввійшли.

Головне, що ми маємо віру в Бога, Святу Трійцю, Христа Спасителя, виконуємо всі церковні таїнства, звершуємо літургію, причащаємо. Тобто робимо все для спасіння віруючої людини.

- Які перспективи має УПЦ Московського Патріархату після об’єднання церков?

- Якщо буде визнана Українська Церква як автокефальна, то досить швидко, за рік, за два Московський Патріархат буде змушений приєднається до Української Церкви.

Тому Москва дуже боїться цього визнання. Після визнання вони втрачають фактичний вплив на Україну. Звісно, певна частина єпархій і парафій МП в Україні залишиться у підпорядкуванні Москви, але це буде невелика частина, яка не буде мати суттєвого впливу ні на політику, ні на економіку, ні на духовність України.

- Ваш прогноз: як скоро може відбутися об’єднання і визнання УПЦ?

- По-перше, ми відкидаємо Московський Патріархат як можливий суб’єкт переговорів щодо об’єднання і як суб’єкт, від якого залежить визнання. Відповідно об’єднання православ’я на українських теренах можливе лише із УАПЦ – це перший крок.

Другий крок – звернення до Вселенського патріарха з проханням визнання УПЦ. Щодо прогнозів - лише Господь знає коли це буде. Все залежить від Вселенського Патріарха.

Що ж до самого Вселенського Патріарха Варфоломія, він сьогодні теж знаходиться в складному становищі. Справа в тім, що Московська Церква на чолі із Алексієм ІІ, в разі визнання Української Православної Церкви, погрожує розділити все православ’я на дві частини – тих, хто буде підтримувати Москву і тих, хто буде підтримувати Вселенського Патріарха.

Відповідно, між цими двома частинами православ’я не буде молитовного єднання.

Саме цього боїться Вселенський Патріарх.

На жаль, Москва, це така сила, яка, заради своїх інтересів, може піти на будь-які кроки, розумні, чи не розумні. І тому, знаючи, що Москва на все здатна, Вселенський Патріарх побоюється розколу. Тим більше, що Московський Патріарх уже заявив, що якщо буде визнаний УПЦ КП, то відбудеться розкол Світового Православ’я.

- Але ж це злочин?

- А хіба Чечня не злочин?

Робочий графік Патріарха дуже напружений – в приймальні його поради чи благословення чекали і священники, і миряни.

Джерело: КУН

Published on 3 November 2005