Світлана Арідова

Сашко Положинський: Я – УКРАЇНЕЦЬ!

В Українській державі має бути одна державна мова – українська. Кожен громадянин має досконало володіти державною мовою. Ні про яку російську як другу державну не повинна навіть йти мова.

Цього прохолодного суботнього дня в місті Яготині, на центральному майдані проходила друга громадська акція “Не будь байдужим!” “Ні – Малоросії, зробимо країну Україною!”.

Незвична за своїм спрямуванням та масштабністю, організована провідними українськими артистами, вона зібрала, всупереч поганій погоді тисячі глядачів з багатьох районів Київщини.

“Не будь байдужим!” – не політична і не рекламна акція, не фінансована жодною партією, фондом чи організацією. Її проведення – добра воля та ентузіазм небайдужих до долі України людей: артистів, однодумців, друзів. Серед них Ніна Матвієнко, Сашко Положинський, Сергій Присяжний, Володимир Кушпет, Сергій Захарець. Ведучим дійства був лідер групи “Тартак” Сашко Положинський.

Сашко Положинський і група “Тартак” стрімко увірвались в щільний простір української естради і відразу ж міцно закріпились на її олімпі.

Всім відомі слова їх пісні “Я не хочу бути героєм України. Не цінує героїв моя країна…” Чисті українські тексти плюс професійна музика, помножені на щирість музикантів забезпечили шалену популярність “Тартаку”.

З першої хвилини своєї появи на Яготинському майдані, Сашко в повній мірі зміг оцінити свою популярність серед молоді – співака миттєво оточило щільне кільце прихильників. Нам вдалося поговорити з артистом під час його спілкування із фанатами.

– Ви – один із найактивніших учасників цієї акції. Що спонукало до цього?

– Я – українець. Це моя країна і мій народ. Я хочу у безпосередньому контакті з людьми нагадати кожному українцю, що майбутнє його країни в його руках, і від кожного залежить, як і в якій країні ми житимемо згодом. Для проведення акції ми свідомо обираємо маленькі міста нашої країни, бо вважаємо, що саме звідси починається формування європейської України. У вересні у місті Костополі Рівненсьої області відбулася перша акція “Не будь байдужим!” Сьогодні ми в Яготині. Сподіваюся, що й надалі ми зможемо проводити подібні дійства, спілкуватися з людьми, дарувати їм свої пісні, співати і говорити з ними рідною мовою.

– Як ви ставитеся до таких популярних і, можливо, поважних звань як “Народний артист”, “Заслужений артист”?

– Мені поки що ніякого звання не присуджували. Але я думаю, що відмовився б. Адже звання – це, в першу чергу, народне визнання.

– Як Ви вважаєте, в Україні кожен повинен володіти українською мовою?

– Безумовно! В Українській державі має бути одна державна мова – українська. Кожен громадянин має досконало володіти державною мовою. Ні про яку російську як другу державну не повинна навіть йти мова. Ми говоримо «Ні – Малоросії!». За останні століття колоніального становищі часів російської імперії та СРСР багато українців утратили впевненість у собі, сьогодні вони нехтують рідною мовою, не визнають своєї справжньої історії, почуваються розгубленими і зневіреними. Втративши національну гідність, дехто з українців так і залишилися малоросами – незалежно від їхнього майнового чи соціального статусу – людьми, які соромляться бути українцями, а свою меншовартість сприймають як норму. Навіть більше: багато хто з них агресивно-зневажливо ставиться до всього українського, до тих, хто не боїться і не соромиться бути українцем. Через таку малоросійську свідомість значної частини суспільства українці – єдині серед європейських народів – досі так і не стали справжніми господарями у своїй країні. Ми повинні відкинути сумний і трагічний досвід минулих століть, позбутися малоросійства.

– Як Ви ставитеся до націоналізму і до націоналістів?

– Позитивно!

В мене залишалося ще багато питань до Сашка, та численні шанувальники просто не дали можливості продовжити розмову. З вигуками: «Сашко. Ти – найкращий!», «Ми любимо тебе, «Тартак!», фани буквально відтягли мене від артиста. Винувато посміхнувшись, Сашко почав роздавати автографи своїм шаленіючим прихильникам. А згодом сцена на Яготинському майдані вибухнула чудовими піснями і слова в них були – українські…

Джерело: "ЧАС Київський"

Published on 28 October 2005