Спілкувався Сергій Пархоменко, УІС

Микола Посівнич: «Повстанський рух наводив страх на радянський режим»

Історик, президент Фонду «Літопис УПА» Микола ПОСІВНИЧ розповідає про маловідомі факти життя та діяльності Романа Шухевича та ділиться думками щодо дослідження таємниць визвольного руху.

Історик, президент Фонду «Літопис УПА» Микола ПОСІВНИЧ розповідає про маловідомі факти життя та діяльності Романа Шухевича та ділиться думками щодо дослідження таємниць визвольного руху.

- 5 березня ми відзначали чергову річницю загибелі Романа Шухевича. Всі знають, що він був непересічною постаттю, Головнокомандуючим УПА, що у нього була рекламна фірма… А наведіть ті факти про нього, які маловідомі нашому читачеві?

- Передусім, Шухевич був добрим спортсменом, який в змаганнях серед українців займав досить високі місця з бігу, метання ядра, фехтування. По-друге, мав добру музичну освіту, грав на фортепіано. Шухевич мав досить веселу, дотепну вдачу, хоч був малоговіркий, але його дотепність була вражаюча, він був досить товариський і любив танці.

- Відомо, що він поступив до школи старшин, звідки його виключили…

- Шухевич у 1926-ому році поступив як студент Політехніки на навчання в Польську школу старшин. Але поляки зметикували, що з другої половини 20-тих років УВО засилає на військове навчання молодих українців, переважно студентів, для того, щоб вони поглиблювали свої військові знання, і тим самим в подальшому використовувати їх проти окупаційних режимів.

- І скільки він часу провчився?

- Це були просто такі маневри польської армії, тобто військова підготовка протягом літнього періоду і коли не було навчання, це були такі курси, навчально-польові табори для тих майбутніх офіцерів запасу, які, навчаючись в університеті, мали стати кадровим резервом для польської армії у разі мобілізації на війну.

- І після закінчення цієї підготовки його відрахували?

- Його просто не брали на подальші курси, підстаршинські він пройшов, це рівень унтер-офіцера, капрала або сержанта…

- Відомо, що Шухевич брав участь у подіях Карпатської України і в результаті потрапив у полон. Як там далі з ним ситуація склалась? Як він втік?

- Шухевич мав фарт, починаючи з його підпільної діяльності з 1926 року. Щодо Карпатської України, то він потрапив в оточення і опинився в таборі для переміщених осіб. Він тоді з вигляду був трошки зарослий, рудоволосий, - скидався на ортодоксального єврея. Знаючи ідиш, він вдав з себе єврея, людину, яка в Карпатській Січі апріорі не могла служити. То його випустили, він ще через Відень опинився по завданню в ОУН на роботі у місті Данциг, де займався відправкою кур’єрів в Західну Україну…

- То скільки ж Шухевич знав іноземних мов?

- Він вільно володів польською, німецькою, добре знав розмовний ідиш. В підпіллі вчив англійську мову – міг читати, слухав передачі БіБіСі, вивчав російською мовою твори марксизму-ленінізму, але спілкуватись нею міг з акцентом. Також під час свого академічного навчання опановував грецьку і латину.

- Останні бій командира… Є версії, що він застрелився сам, є версії – що підірвався гранатою, і що його застрелили. Яка версія є найбільш близькою до істини?

- Шухевича було блоковано внутрішніми військами МГБ і була дана команда взяти живим, Коли його брали, він вбив майора Яровенка, і вибігши на наступного офіцера поранений, прострелив собі скроню, щоб тим самим не попадати живим у руки. Пізніше, щоб прикрити свою недолугість, таку некомпетентність і непрофесійність з боку спецслужб, була вигадана версія про те, що Шухевича вбив сержант Мухатмедінов.

- Невідомо до цих пір де знаходяться рештки головного командира?

- За традицією радянських спецслужб, починаючи з початку 19 століття в часи війни проти горців Кавказу, вони ніколи не залишали тіла безпосередніх своїх ворогів для поховань, щоб тим самим не робити культ і поклоніння наслідників, і так само з іншими провідниками і командирами, - тіла їхні вивозилися у невідомому напрямку, закопувалися, їх розчиняли у вапні або в інших таких засобах, які б могли утилізувати тіла повстанців.

- Чи можна казати, що у Сталіна та керівництва УРСР і СРСР був страх перед Бандерою, Шухевичем та українським визвольним рухом рухом?

- Для них головним було, передусім, знищити символи, які можна було використовувати у цій боротьбі: символом був і Шухевич як головний командир УПА, так само, як Степан Бандера – провідник ОУН, і тим самим вони хотіли показати безперспективність цієї боротьби.

Однозначно, український визвольний рух був головним ворогом радянського режиму після війни. Тому колективізація, радянізація і голод не спрацювали на Західній Україні і тому окупаційна система мала діяти іншою тактикою, більш м’яко.

- Як Шухевичу вдавалося довгий час обводити ворогів довкола пальця?

- Шухевич як талановитий конспіратор оригінально обирав місце для криївок і конспіративних квартир. З іншого боку, він не боявся діяти відкрито. Тому він обирав місця схову і лікування такі, до яких було легко дістатися його зв’язковим. Його поїздка в Одесу була яскравим прикладом того, як можна під носом у ворога відпочивати і оздоровлюватися за його рахунок. При чому він не ховався, а представлявся, що він є зі Львова. Тоді досить важко було перевірити, що людини, по документам якої він поїхав на відпочинок, не існує, тоді не було таких засобів зв’язку. А потім спецслужби отримували суворе покарання, за те, що під їх носом Шухевич спокійно функціонував і лікувався.

- Як зараз функціонує Фонд «Літопис УПА»? Які проблеми виникають в його діяльності, зокрема, в роботі з архівами?

- Цього року ми відзначаємо 40-річчя від заснування. За цей період ветерани УПА допомогли видати понад 100 томів, є плани видати ще пару десятків томів. Останні томи були присвячені діяльності ОУН і УПА на Сході України, листуванню чільних діячів ОУН-УПА на Волині, там представлено цілий пласт документів про таких діячів як Ярослав Старух, як Осип Дяків-Горновий, а також досліджено документи, абсолютно невідомі навіть для дослідників, про діяльність ОУН на Буковині. Плануємо зробити ряд досліджень по Івано-Франківщині, Львівщині. Зараз наш фонд і видавництво проводять акцію передачі книг сільським та шкільним бібліотекам Львівщини та Тернопільщини. Ми вже розповсюдили понад 42 тисячі книг літопису УПА.

- По діяльності ОУН на Сході, про які регіони можна сказати, де було сильне підпілля?

- Було створено міцні осередки в Дніпропетровській, Запорізькій області, там було багато вихідців, які потім ставали командирами УПА. Багато згадок в радянських документах спецслужб про «бандформування» говорять про те, скільки було прихильників в українського збройного підпілля.

- Щодо діяльності іноземців в УПА, яких, як відомо було чимало, що можна в цьому плані згадати?

- Були відділи іноземців на Волині, в першу чергу вихідців з Середньої Азії, Кавказу, які свого часу були відправлені на придушення УПА. Було багато євреїв в допоміжних службах. Ці представники після приходу радянських військ виходили з підпілля, вважаючи, що боротьбу вже програно. Лише одиниці продовжували боротьбу і були нагороджені відзнаками УПА.

- Чи правда, що регулярні війська РСЧА не годилися для акцій проти УПА, бо піддавалися пропаганді повстанців?

- Проблема полягала в тактиці партизанської боротьби. Проти УПА кидали фронтові частини, які поверталися з війни і не хотіли воювати, лише імітуючи військові дії. Тому радянське керівництво відмовилося від їх використання і кидало проти УПА тільки каральні загони НКВС та учасників партизанських з’єднань, які розумілися на особливостях повстанської боротьби.

- Очевидно, Ви досліджували і великий пласт документів із закордонних архівів…

- Досить багато є інформації в білоруських і російських архівах, яка була б важлива нам для дослідження. Є непогано відкритими архіви Польщі. Є досліджений пласт німецьких документів – документів Гестапо та Абверу. Відкривається багато цікавих документів чеських та словацьких архівів, які подають інформацію про Великий рейд УПА теренами Чехословаччини до Баварії. На Заході є відносно легкий доступ, просто пишеш прохання на ознайомлення того, що ти хочеш вивчати, і їдеш. Проблема в тому, що переважно треба їздити за власний кошт. Раніше можна було отримати грант на дослідження цих документів, але зараз це мало реально. А в російські, білоруські архіви доступ поки закрито. В Україні ж останнім часом відбувається засекречення і обмеження доступу до архівів, зокрема – спецслужб і МВС, матеріалів, які мають резонансний зміст.

Published on 7 March 2013