Сергій Багряний, УІС

Валерій Бобрович: «В Грузії населення ніколи не допустить ведення проросійської політики»

Є люди, які не так часто потрапляють на сторінки видань, хоча заслуговують того набагато більше, ніж більшість українських політиків. Серед таких людей – і Валерій Бобрович

Є люди, які не так часто потрапляють на сторінки видань, хоча заслуговують того набагато більше, ніж більшість українських політиків. Серед таких людей – і Валерій Бобрович, командир легендарного куреня «Арго», який, будучи складений з бійців УНА-УНСО, воював в Грузії проти абхазьких сепаратистів та їх російських союзників. Нам вдалося поспілкуватися з паном Валерієм під час презентації третього перевидання його книги «Щоденник сотника Устима». Валерій Бобрович розповів УІС про те, чи бачить себе в політиці, що буде з Грузією після поновлення діалогу з Росією і настільки сучасний націоналізм – це «галицьке» явище.

- Пане Валерію, якщо подивитися на членство УНА-УНСО, то одразу відпадуть питання щодо того, що сучасний український націоналізм представляють лише вихідці з Галичини…

- У нас більшість складали наддніпрянці. До речі, в бою вони були найсміливішими і найзатятішими. У нас було в складі 70% наддніпрянців. Після 1933 року вважалося (так хотілося радянській владі), що Наддніпрянська гілка українців припинила своє існування. Але ми вижили. Доречі, і на Волині, і на Галичині у визвольних змаганнях офіцерами були переважно наддніпрянці.

- Де Ви себе бачите в майбутньому? В політиці, у військовій справі, в громадській справ?

- Мені це депутатство не треба! Я краще буду інспектором в Коломиї, щоб там порядок навести. Але цього мені за нинішніх обставин не дадуть зробити. Бо коли мене вигнали з флоту за націоналізм, я пішов до міліції. А там сидить дядько, який питає: «Для чого ідете працювати в міліцію, у Вас нема квартири, коштів?» «Ні, кажу, є, я йду, бо хочу працювати, хочу навести порядок». І він відповідає: «Краще не йдіть, бо у вас нічого не вийде!». А посаду дільничного інспектора треба ліквідувати! Це рудимент радянської епохи. Що таке дільничий інспектор сьогодні? Це ж хабарник, корупціонер! Треба, щоб люди самі обирали собі дільничного, щоб це був не дільничний інспектор, а шериф.

- Питання української мови в самій Україні – питання болюче. Як, на Вашу думку, правильно проводити мовну політику в нашій державі?

- Щодо використання мови. Хай люди говорять тією мовою, якою їм зручно. Якщо ти шофер, то ти можеш розмовляти хоч татарською, але якщо ти державний службовець - будь добрим говорити виключно українською! Якщо ти державний діяч, якщо ти публічна особа – маєш говорити виключно державною мовою. Бо ти взірець, на тебе рівняються люди.

Пам’ятаю, коли воював в Чечні, ми якось захопили 24 чи 27 російських військовополонених. І нам сказали: «Якщо серед них є українці – забирайте!». Ми заходимо у підвал і питаємо українською мовою: «Хто тут українці? Виходьте!». Тільки один не зрозумів, про що мова і не підняв руки. Але я з принципу забрав і його і переконав, щоб його відправили додому. Він виявився узбеком. А у нас чиновники кажуть, що не розуміють мови і не хочуть її вчити.

- Як Ви гадаєте, чи повторить Грузія теперішній шлях України, беручи до уваги те, що зараз там до влади прийшли люди, скажімо так, більш проросійсько налаштовані, ніж команда Саакашвілі?

- Хто б в Грузії не прийшов до влади – з російською присутністю в цій країні будуть боротися завжди.

Published on 30 November 2012