Спілкувався Сергій Багряний, УІС

ІГОР ЛОСЄВ: «На Сході теж можна перемагати»

Попри те, що Схід, Південь і особливо Крим в свідомості громадян часто видаються територією, де панують антиукраїнські настрої і перемагають антиукраїнські сили, насправді є регіонами, де за останній час поступ патріотичних сил значно посилився.

Попри те, що Схід, Південь і особливо Крим в свідомості громадян часто видаються територією, де панують антиукраїнські настрої і перемагають антиукраїнські сили, насправді є регіонами, де за останній час поступ патріотичних сил значно посилився. Доказом цьому є і результати парламентських виборів на території Криму та Севастополя. Про суспільно-політичні тенденції, які панують на півострові, про загрози національній безпеці та можливі зміни зовнішньополітичного курсу України розповідає відомий політолог, кримчанин в шостому поколінні ІГОР ЛОСЄВ.

- Пане Ігоре, скажіть, будь ласка, які зараз тенденції панують в українському суспільстві?

- Тенденції невизначеності і розгубленості. Влада не досягла того, чого прагнула – не змогла створити конституційну більшість в 300 голосів, а опозиція також не змогла скористатися дуже вигідною ситуацією. У порівнянні зі стартовими можливостями, опозиція практично ці вибори програла, не скористалася з настрою мас. В цей же час ситуація в країні погіршується через катастрофічний стан економіки, підсилений світовою економічною кризою, ситуацією довкола девальвації гривні й поліцейських методів утримання її курсу, запропонованих Національним банком, забороною неконтрольованого обміну валюти і законом (поки що відкладеним) про 15%-й податок при обмінних операціях. Все це може призвести до непередбачуваних наслідків. Фактично, ситуація наразі передвибухова, передреволюційна. Однак, чим все закінчиться – поки сказати важко.

- Що засвідчили цьогорічні вибори в Криму: підсилення проросійських настроїв, чи навпаки – збільшення патріотичних, посилення тенденції до підтримки українських сил?

- Проросійські настрої в Криму – це певна константа. Вони зумовлені не лише кремлівською пропагандою, але й певною млявістю опозиції на півострові. Деякі опозиційні сили махнули рукою на Крим, на Південь і гадають, що тут вже нічого не можна змінити. Але це не твереза оцінка ситуації, а прояв типового малоросійського капітулянтства. Ці вибори показали в Криму, що УДАР, Батьківщина і «Свобода» разом взяли 21%, чого раніше ніколи не було! Це при тому, що опозиція не проявляла тут особливої активності. Кримські аналітики взагалі вважають, що опозиція на півострові ці вибори здала без бою! Сенсаційне явище для Севастополя: якщо на дострокових виборах 2007 року ВО «Свобода» тут не здобула практично жодного голосу, то тепер за неї проголосувало 4230 осіб! Для міста, де проросійська пропаганда працює цілодобово і де все українське ототожнюється ледь не з нацистським, це дуже непоганий результат. Це зайвий раз говорить про те, що Схід і Південь зовсім не є тим, якими їх намагаються нам показати. На Сході можна працювати і можна перемагати! Тільки ледарство нашої опозиції призводить до того, що Схід і Південь стають таким собі «політичним заповідником» проросійських, прокомуністичних сил.

- А як повело себе на виборах кримсько-татарське населення?

- Кримсько-татарське населення підтримало українські сили. Але на цей раз кримських татар прийшло на вибори менше, ніж зазвичай. У них теж починається певне розчарування, тому що поклавши свої сподівання на розв’язання власних питань на українські сили, татари так в результаті нічого і не отримали. Фактично, Київ нічого для них не робить.

- Україна вже два роки має статус позаблокової країни. Як Ви гадаєте, цей статус виправдовує себе? Чи має країна від нього практичну користь?

- Цей статус себе повністю не виправдав! Україна опинилася в такій собі «сірій зоні» безпеки між НАТО і Росією. Це призвело лише до того, що посилився російський тиск на Україну. Ми практично втратили європейську і євроатлантичну перспективу. Ми фактично отримали геополітичне роззброєння України і значне погіршення ситуації в плані національної безпеки.

- Якщо країна має позаблоковий статус, то на потреби оборони вона повинна витрачати значно більше, ніж це робить український уряд. Як Ви гадаєте, чи здатна Україна забезпечувати потреби свого війська хоча би в розмірі 2% ВВП?

- Можна забезпечити і 3% ВВП. Знов таки, все залежить від влади. Якщо влада розуміє цінність національної безпеки, вона буде робити все для зміцнення обороноздатності держави. Нинішня влада цим не переймається, тому фінансувати ЗСУ належним чином вона не хоче і не буде. Бо фактично ця влада не є українською і вона ставиться вороже до національних інтересів держави.

- Зробіть прогноз, як буде розвиватися зовнішня політика України після виборів, в якій бік влада буде тяжіти більше – в бік Європи, чи в бік Російської Федерації?

- Зараз Україну посилено затягують у так званий Митний союз. А це є такий собі варіант модернізованого Радянського Союзу. Поки що українська влада мляво пручається. А що буде далі – подивимось. Цілком можливо, що так, як вони свого часу протягнули у Верховній Раді Харківські угоди, закон про мови, то в подібний спосіб знову повернуть Україну в «московську стайню».

- До речі, як в Севастополі реагують на продовження терміну оренди Чорноморських флотом РФ севастопольських морських баз?

- Знаєте, дуже по-різному. Проросійські кола вітають це, українські сили реагують зі скорботою і розчаруванням. А звичайне населення реагує пасивно, не вбачаючи в цьому якогось особистого інтересу.

- Як Ви гадаєте, українські військові-кримчани готові будуть захищати Україну на випадок ескалації певних конфліктів на півострові або появу інших внутрішньо і зовнішньополітичних загроз?

- Військові люди підкоряються військовій дисципліні і не можуть виступати з політичними заявами. Вони взагалі погано розуміються в українській політиці, всі ці постійні кульбіти, повороти нашої політики в різні боки дуже деморалізують військових, позбавляють розуміння перспективи. Але вони в будь якому випадку виконають наказ. Але не відомо, яким цей наказ буде.

Published on 26 November 2012