Спілкувався Сергій Пархоменко

МАРЮС ЯНУКОНІС: «Закінчення Другої Світової війни стало для нас початком нової окупації»

Країни Балтії мають схожу з Україною історичну долю. Однією з таких держав є Литва, яка, однак, на відміну від України, відносно безболісно пройшла процес ринкових реформ, процес переходу до демократії і наразі є членом ЄС і НАТО.

Країни Балтії мають схожу з Україною історичну долю. Однією з таких держав є Литва, яка, однак, на відміну від України, відносно безболісно пройшла процес ринкових реформ, процес переходу до демократії і наразі є членом ЄС і НАТО. Як Україні використати литовський досвід, які реформи треба провадити, чого чекати від угоди про Асоціацію з ЄС і яка роль формування національної пам’яті в державотворенні – про це розповідає заступник посла Литовської республіки в Україні Марюс Януконіс.

Литва і Україна – молоді держави. Але Литва стала членом ЄС і НАТО, а Україна перебуває в перехідному стані від посттоталітарного суспільства до демократії. То в чому секрет успіху Вашої країни?

Із самого початку наша влада бачила чітку мету – вступ до ЄС і НАТО. І оця ось консолідована політична воля допомагала досягати потрібних реформ і йти до мети, яка спочатку також здавалася далекосяжною. Ми привели у відповідність з нормами ЄС все законодавство, в тому числі – й економічне регулювання. Ми йшли шляхом спрощення умов ведення бізнесу, допомоги підприємствам, лібералізації економіки. Всі зусилля були спрямовані на те, щоб зробити умови ведення економіки максимально привабливими для бізнесу та щоб стимулювати приток іноземних інвестицій. Наша стратегія була наступна – залишити в руках держави лише мінімально необхідну кількість підприємств. З нашого погляду держава – поганий бізнесмен.

Як впливав російський фактор на внутрішню і зовнішню політику Литви?

Росія висловлювалася досить негативно щодо членства Литви в НАТО. Росія була проти вступу країн Балтії в Північно-Атлантичний Альянс. Але ми намагаємося домовлятися, бо ми сусіди, маємо чималий товарообіг, тому шукаємо діалог. Але політичні розбіжності були і залишаються.

Як відобразився вступ Литви до НАТО на економіці країни?

Справа в тому, що ми вступили в НАТО і ЄС в один рік (2004 – С.Б.). Цей вступ дав позитивний сигнал інвесторам. Це створило атмосферу стабільності, підняло імідж на міжнародній арені, нам стали більше довіряти. Збільшився приток іноземних інвестицій, європейські структури дуже допомогли нам в плані підняття нашої економіки. Членство в НАТО дозволило нашим компаніям брати участь в тендерах в країнах Альянсу, з військових об’єктів НАТО вклало кошти в аеропорт біля Шауляя, де базується місія повітряної поліції Альянсу – чотири винищувача з країн НАТО, країни ці постійно змінюються в порядку ротації.

Як Ви вирішуєте питання щодо транзиту російського газу?

В питанні поставок російського газу Україна і Литва дуже схожі. Ми також повністю залежні від російських енергоносіїв. У нас йде лише одна труба, альтернатив поки нема, хоч ми про них думаємо. Але поки ми користуємося лише російським газом, який коштує для нас 500 доларів – трохи дорожче, ніж для України. Ми вважаємо, що ціна зависока, ми намагаємося домовитися з Газпромом, часом справа доходить до арбітражу. Одна з вимог ЄС – здійснення так званого «третього енергетичного пакету», який являє собою розподіл компанії-монополіста на постачальника, розподільника і транспортувальника. Але ми шукаємо альтернативні джерела отримання енергоносіїв, одним з яких може бути термінал, який ми починаємо будувати в Литві.

Питання захисту історичної пам’яті є одним з важливих в процесі творення нової держави. Як це питання вирішували у Литві, адже не секрет, що Кремль не вітає власне бачення історії ані в країнах Балтії, ані в Грузії, ані в Україні?

Історичній пам’яті у нас приділяється дуже багато уваги з боку уряду. Ми піднімаємо питання спільної історії і з Росією, і з Польщею, й з іншими країнами. Якщо говорити про довоєнну історію – всі знають, що до 1940 року Литва була незалежною державою, але внаслідок підписання пакту Молотова-Ріббентропа нас насильно включили до складу СРСР. Звичайно, найбільше суперечок з Росією викликає трактування радянської окупації. Ми стоїмо на позиції, що в 1945 році Друга світова війна для нас закінчилася трагічно. Ми поважаємо подвиг тих, хто переміг нацизм, але для нас ця перемога стала початком нової окупації. І хай з цього питання у нас розходження з Кремлем, ми намагаємося це донести Світові як історичний факт.

Як в Литві оцінюють хід та результати парламентських виборів в Україні?

У нас добре розуміють важливість України для Європи, ми вибори оцінюємо через призму інтеграції України в ЄС. Оцінка виборів опирається на висновки ОБСЄ і наших спостерігачів. Так, були порушення, але зараз треба Україні рухатися вперед, наша співпраця продовжується. Ми маємо працювати і з владою, але будемо підтримувати контакти з іншими політичними силами, зустрічатися, обговорювати проблеми. Єдине що, ми не можемо втручатися у внутрішні процеси в Україні.

Як ставиться уряд Литовської республіки до європерспектив України, яку займає він позицію в питанні підписання угоди про Асоціацію між Україною та ЄС?

Ми хочемо якомога швидшої інтеграції України в Євросоюз. Але без конкретних кроків з боку української влади цей процес просувати буде складно. Договір про Асоціацію вміщує в собі дуже гарні інструменти, реалізація яких дозволить змінити українську економіку, суспільство і політику й наблизитися до європейських стандартів. Ми в свою чергу підтримуємо якнайшвидше підписання угоди. В контексті Східного партнерства це для нас дуже важливо, успіх України необхідний для всієї ініціативи Партнерства. Після підписання договору можна буде почати діалог не лише про статус кандидата на членство в ЄС і зробить реальністю безвізовий режим з Євросоюзом.

Україна дуже важлива для Європи країна – і по історії, і по культурі, і по менталітету. ЄС зробив би велику помилку, якби не намагався використати всі можливості й прискорити інтеграцію України в свої структури. Ми ж зі свого боку були і залишаємося євроентузіастами по відношенню до України.

Published on 20 November 2012