Розмовляв Петро Твардовський

Українська Повстанська Армія – унікальне явище в історії України

Руслан Забілий - уродженець села Вишків Долинського району Івано-Франківської області.

Руслан Забілий - уродженець села Вишків Долинського району Івано-Франківської області. Закінчив історичний факультет Львівського університету, молодий науковець, магістр історії, науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича Національної Академії Наук України, досліджує історію ОУН-УПА, генеральний директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” у Львові.

- Пане Руслане! Ви, очевидно, є одним з наймолодших науковців, відомих вже в Україні та за її межами, що досліджують історію Української Повстанської Армії. Скажіть, будь ласка, який шлях національного усвідомлення ви пройшли, що тепер у досить молодому віці ви вже маєте ряд наукових досліджень і праць з історії ОУН-УПА?

- У моєму становленні як громадянина, українця, історика, велику роль відіграло родинне виховання, у спілкуванні з дідусем і бабусею, які постраждали в наслідок совєтського тоталітаризму. Моя бабуся - донька українського повстанця, який загинув у бою, були й інші родичі в підпіллі. Я змалку чув розповіді про українських повстанців. Це мене дуже цікавило, особливо після того, коли старші наголошували про те, що почуте мною не можна нікому розповідати, бо це відбувалося в совєтські часи. І така таємничість зробила мене причетним до чогось великого. І це велике мене цікавило, вабило, я все хотів дізнатися про те щось більше. Тому й така в мене виникла тяга до історії, до дослідження минулого.

- Які, на вашу думку, є найбільш важливі ваші дослідження з історії повстанських дій УПА?

- Історію Української Повстанської Армії надзвичайно важливо досліджувати для відтворення подій щодо відновлення української державності, для дослідження совєтського і нацистського тоталітаризму, для відродження національної пам’яті. Адже Українська Повстанська Армія – це унікальне явище в історії України і навіть в історії світовій, яка аналогії, мабуть, немає. УПА мала свій характер, свою самобутність і неповторність, не говорячи вже про героїзм і жертовність.

- Оскільки ви є генеральним директором музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького” у Львові, то чи діяльність сьогодні цього музею має певний вплив на формування національної свідомості відвідувачів музею, зокрема молоді?.

- Так, діяльність музею має великий відчутний вплив на формування української ідентичності, особливо якщо мова йде про молодь. Адже це не просто музей-меморіал – це пам’ятник тисячам, десяткам тисяч людей, які загинули, або перейшли через цю в’язницю, втративши своє здров’я потім у совєтських концтаборах. У нас в музею збережена максимальна автентика і ця автентичність дає можливість відвідувачам зрозуміти в яких умовах перебували в’язні, що не мирилися з комуністичною системою. Вони можуть зрозуміти якою ціною оплачено свободу і незалежність України.

- Ми знаємо, що ви мали певні труднощі із Службою Безпеки України вже за правління Януковича в 2010 році. Знаємо, які акції протесту були в Україні та в діаспорі на вашу підтримку. Скажіть, будь ласка, що це було і чим воно закінчилося?

- Я би не сказав, що це були труднощі. Це був і є тиск на істориків, на дослідників, на тих, які зайнялися вивченням українського визвольного руху та вивченням тоталітаризму. Була відкрита на мене кримінальна справа два роки тому, яка й досі розслідується і не закрита та пов’язана з моєю професійною діяльністю. Поки вона не закрита, в мене немає жодних підстав почувати себе в безпеці.

- Щиро дякую вам, пане Руслане, за цікаве інтервю і бажаю вам подальших творчих успіхів у вашій науковій діяльності на благо українського народу.

Published on 20 November 2012