Дмитро ЛИХОВІЙ, Леся ШОВКУН, "Україна молода"

Юрiй Луценко: Ім'я Віктора Медведчука вже фігурує в слідчих матеріалах МВС - частина друга

Інтерв'ю з міністром внутрішніх справ України

Початок

«Рішення про ліквідацію ДАІ було правильним»

— Пане мiнiстре, без цього питання просто не обійтися. Останнім часом з'являються повiдомлення, що на дорогах України зросла кількість аварій, і скільки б МВС не запевняло, що ліквідація ДАІ тут ні до чого, у людей з цього приводу є й інша позиція...

— Дехто каже: мовляв, неправильним було рішення Президента про ліквідацію ДАІ... Я так не вважаю й офіційно заявляю, що підтримую це рішення. Можливо, воно було інтуїтивним, але Президент правильно відчув, що цю пухлину треба видалити. Річ у тім, що ДАІ не мала жодних можливостей карати порушників правил дорожнього руху. Коли інспектор виписував протокол — не квитанцію на сплату штрафу, а лише протокол до суду! — то, щоб ви знали, до бюджету в середньому надходило 60 копійок. Тобто люди або взагалі не йшли в суд, або не сплачували в результаті суду ці кошти. Тому махання смугастим жезлом було повною фікцією, і єдине покарання, яке отримували несумлінні водії — 15 хвилин «пиття крові» з тим заповненням протоколу. Звісно, в результаті з'являлася «десятка» даішникові, аби довго не стояти, чекаючи того протоколу, а водій, від'їжджаючи за сто метрів, казав: «От які хабарники і сволочі!»

Таким чином система ДАІ була гнилою й корумпованою, від чого страждали й ті водії, які чесно виконували всі правила. На цей момент ми повністю відпрацювали всі необхідні зміни в цій системі, і все, що залежить від нас і уряду, буде зроблено до 1 вересня. В Україні було 23 тисячі працівників ДАІ. 12 тисяч із них підуть працювати в єдину постову службу, об'єднуючись із патрульно-постовою службою, тобто будуть на автомобілях і в пішому порядку відповідати за порушення закону й на дорозі, і на пішохідній частині. Умовно кажучи, як за ДТП, так і за, приміром, пограбування кафе. Тисяча залишаються регулювальниками в містах. Якась частина залишиться у господарських службах, а ще 3 тисячі працюватимуть у дорожній міліції між містами — патрулюватимуть дорогу. І критерієм оцінки їхньої роботи буде не кількість штрафів, а стан аварійності на підконтрольній ділянці. Звісно, вони реагуватимуть і на угони, і на перевищення швидкості. Для цього ми вже підготувалися технічно: закупили радари, в яких є електронний пристрій. Вставляєш його в комп'ютер, і він показує, скільки разів було зафіксоване перевищення швидкості. І, відповідно, стільки документів повинен покласти на стіл патрульний.

А тепер головне: яких документів. У всьому світі робиться так: якщо є порушення, людині виписують квитанцію на штраф, вона іде й платить. Не згоден з тим, що порушення було — все одно платить, але позивається до суду і може відсудити ті гроші, якщо дії міліції справді були неправильними. Так і має бути. Тому ми підготували відповідний законопроект, який як невідкладний піде до Верховної Ради. Він, зокрема, регламентує такі речі, як вилучення водійських посвідчень. Це буде робитися тільки у п'яти випадках: п'яний за кермом; проїхав на червоне світло світлофора; виїхав на зустрічну смугу; залізничне полотно; зникнув з місця пригоди. Я знаю, що дехто заявляє, нібито вилучати водійське посвідчення незаконно, бо воно є приватною власністю водія. Але вибачте, якщо сусід убив сусіда своїм ножем, то що, я не маю права вилучити цей ніж як знаряддя вбивства?!

Окрім того, постановою Кабміну ми різко скоротимо кількість випадків, за які штрафуватимуть. Ну і, нарешті, ми забезпечимо законом задіяння технічних засобів контролю: якщо радар або фотокамера зафіксувала порушення правил, людина повинна платити штраф, як це робиться в усьому світі.

Ці позиції є принциповими, і я не сумніваюся, що депутати підтримують законопроект.

— Тобто до того, як цей закон вступить у дію — а це щонайменше місяця півтора — на дорогах буде робитися те, що й зараз?

— Я глибоко співчуваю водіям і пішоходам (коли вночі їду додому, то складається таке враження, що я один зупиняюся на червоне світло), але, на жаль, правоохоронець сьогодні не має законодавчого механізму карати порушників. І проблема в законодавстві. Сподіваюся, парламентаріям вистачить совісті не заполітизуватися в цьому питанні й ухвалити відповідний закон якомога швидше.

Помічник дільничного в кожному селі — подяка за вибори

— Президент свого часу задекларував, що в кожному селі має бути свій дільничний міліціонер. Це вже в процесі?

— Доповідаю. В Україні близько 30 тисяч сільрад. Зараз я маю там усього 8 тисяч дільничних. Як ви розумієте, я не можу збільшити й без того численну міліцію більш як на 20 тисяч «багнетів». Але закон мені дозволяє впровадити посаду громадського помічника дільничного інспектора. І в двох третинах сільрад ми вже підібрали, а до кінця вересня підберемо вже скрізь кандидатів на ці пости. Ще потрібно провести схід села й затвердити відповідну людину — тільки тоді вона стане громадським помічником дільничного. Я обіцяю цим людям форму, кокарду, гумову палицю, наручники, свисток. Можна з цього приводу посміхатися, але людина у формі на селі є ознакою закону. Я сам із Західної України, там ділять життя на «за Польщі» і «після Польщі». Так от за Польщі в селі, казали, був піп, кмет і поліцай. А тепер — начальства море, поліцая нема, порядку нема.

— Але помічникам дільничних ще потрібно платити зарплату...

— Безумовно. Тому ми вже звернулися до служби зайнятості України, аби взяти цих людей як таких, що прийшли на новостворені місця. З таким підходом вони впродовж року отримуватимуть щомісяця 361 гривню. Зараз більші гроші платять за неробство. Я вважаю, краще ці кошти віддати людям, які нестимуть службу з охорони громадського порядку. Президент «добро» на це дав, відповідна технічна робота вже проводиться.

Можна також провести оплату не через службу зайнятості, а через сільради. Але ми в будь-якому випадку повинні зробити все, щоб віддячити українському селу, яке зіграло ключову роль на минулих президентських виборах. Адже селяни змогли повстати й перемогти тих кучмістів, які їх цілеспрямовано нищили. І йдеться не про якесь залицяння з нашого боку — ми маємо дати селу закон і порядок.

Свати й брати лейтенанта Луценка

— Брат мій (він на п'ять років за мене старший) раніше займався дрібною комерцією, мав міні-молокозавод. Але коли я сів у намети «України без Кучми», у нього два тижні сім служб — від прокуратури до санстанції — вилучали молоко нібито для перевірки й повертали, коли воно вже скисало. На тому його бізнес і закінчився. Після цього він перейшов у Соцпартію і став партійним працівником. І поки я їздив спершу з Морозом, а перед другим туром — з Ющенком по зустрічах iз виборцями, він їхав перед нами в «Газелі» з гучномовцем у передовому «загоні захоплення».

Наголошую: це мій єдиний брат. На даний момент він отримував пропозиції роботи і в державних органах, і в комерційних закладах, але я, зловживаючи правами молодшого брата, заборонив йому будь-які походи в цьому напрямку, бо з таким братом, як я, це було б нелегко. Ще раз наголошу: він не має жодних комерційних інтересів. Тому дуже прошу вас написати про те, що коли до когось приходять «гінці від Луценка» і представляються братом, сватом, племінником тощо — до мене вони не мають жодного відношення. Бо вже сил немає чути про якісь «бізнес-інтереси» моїх нібито братів, які у когось щось просять чи вимагають. І я буду дуже вдячний, якщо мені про такі випадки повідомлятимуть.

Джерело:Україна молода

Published on 23 August 2005