Розмову вів Олександр Карпенко

Стефан Романів: Наша альтернатива — соборна, демократична держава

Генерального секретаря Світового Конгресу Українців Стефана Романіва останнім часом дуже рідко можна застати в Австралії, яка вважається його основним місцем проживання.

Генерального секретаря Світового Конгресу Українців Стефана Романіва останнім часом дуже рідко можна застати в Австралії, яка вважається його основним місцем проживання. Відвідує українські громади за кордоном, та найчастіше він – в Україні, де зустрічається із керівниками держави, урядовцями, народними депутатами, громадськими діячами. Це може свідчити лише про те, що світове українство активізувало пошуки шляхів національного та економічного відродження своєї Батьківщини.

— Чи вдалося Україні протягом 20 років своєї незалежності просунутися у розв’язанні проблем, які стояли перед нею ще 1990 року? — запитую пана Стефана.

— З болем мушу зазначити, що за всіма напрямками суспільного розвитку відбувається тупцювання на місці. Не вдалося збудувати цивілізованої, інвестиційно привабливої економіки. Рівень корупції є одним із найвищих у світі. Утворилася величезна прірва між бідними і багатими.

У глухому куті — земельне питання. Затягнулося технічне переозброєння виробництва в промисловості і сільському господарстві. Бракує робочих місць, тож сотні тисяч українських громадян шукають їх за кордоном. Не створено належні умови для розвитку середнього та дрібного бізнесу, а також фермерства. Натомість взято курс на державну підтримку великих монопольних господарських формувань. Не виконується більшість законів.

Судова система недієздатна. Замість того, щоб розвивати демократичні засади суспільства, влада намагається їх ліквідувати. Про це свідчить переслідування лідерів та активістів опозиції, а також те, що нинішній Президент зосередив у своїх руках практично необмежену владу. Замість того, щоб об’єднувати суспільство навколо ідеї соборної, процвітаючої України, влада навмисне його розколює, шляхом ухвалення різних провокаційних рішень. Відновився наступ на українські історію, культуру та мову. Політика міністра освіти й науки Табачника руйнує душу української дитини. В зовнішній політиці взято курс на співпрацю з Росією, але Харківські угоди з цією країною мають для нас принизливий характер і сумнівну економічну користь.

Якщо за часів Ющенка було досягнуто помітного прогресу у відновленні історичної правди щодо Голодомору 1932-1933 років, то сьогодні влада докладає зусиль, аби не лише зупинити цей процес, а й повернути у зворотному напрямку. Протягом 2005-2008 років СКУ спільно з тодішнім Президентом України В. Ющенком добилися, щоб американський Конгрес виділив площу для пам’ятника жертвам Голодомору у Вашингтоні. Всі проекти виготовлені, але наше МЗС та посольство у США кажуть, що на їх реалізацію немає коштів. Віктор Янукович запевняв під час зустрічі зі мною, що готовий сприяти відкриттю архівів СБУ. Але ця заява свідчить про те, що його або ж неправильно інформують, або він умисне хоче напустити туману в цьому питанні, адже архіви СБУ давно були відкриті й оприлюднені. Інша справа, якби Президент допоміг би у розсекреченні архівів КДБ у Москві... Одне слово, ми дуже стурбовані тим, що відбувається в Україні на 20 році її незалежності, — відповів генеральний секретар СКУ.

— Але що стримує поступ України?

— Наша держава має демократичну Конституцію, сотні законів. Та реалізують їх люди зі старим мисленням, суть якого полягає в тому, щоб панувати, тримати людей у покорі, розділяти, залякувати й грабувати їх. А тому суспільство має якомога швидше відкрити шлях у центральні та місцеві органи влади представникам нової генерації українських громадян, свідомість яких вільна від радянських стереотипів управління, в тому числі й представникам четвертої хвилі міграції, котрі мають багатий економічний та соціальний досвід розвинутих країн світу.

Ми хотіли б, щоб Україна прислухалася і до порад так званої «старої» діаспори. Я переконаний, що вона має повне право на активну участь у суспільному житті України, бо доклала дуже багато зусиль для відновлення її незалежності. Ми живемо Україною. В діаспорі народжується море ідей та думок щодо шляхів її розвитку. Буде прикро, якщо це багатство змарнується, не піде на користь нашій Батьківщині. Не претендуємо на роль вчителя. Хочемо бути рівноправним партнером, який щиро зацікавлений у поступі України.

— Яким, на Вашу думку, має бути механізм цієї співпраці?

— Було б добре створити постійно діючий орган, до складу якого з одного боку увійдуть урядовці, парламентарі, лідери громадських організацій України, а з іншого боку — представники діаспори. Немає значення, як він називатиметься — круглим столом, комітетом, комісією, радою чи конгресом, аби діяв ефективно. Цей орган міг би розробляти і розглядати проекти перетворень у всіх сферах країни — податковій, пенсійній, земельній, медичній, гуманітарній та інших сферах. Ці новації мають базуватися на засадах здорового глузду, та економічного націоналізму.

Стратегічна мета — будівництво соборної, демократичної держави з потужною високотехнологічною економікою. На засіданнях цього круглого столу ми могли б обговорювати і шляхи розв’язання проблем діаспори. Це була б надзвичайно потужна структура, яка зосереджувала б в собі економічний та законодавчий досвід більшості розвинутих країн світу. Для реалізації цього задуму не треба багато грошей, а лише добра воля української влади.

— З чого, на Вашу думку, слід почати перетворення?

— Із подолання корупції, яка, на жаль, вразила всі сфери суспільного життя в Україні і, передусім, політику. Кожна партія має право, щоб її хтось фінансував, але люди так само мають право знати, хто це робить, які прошарки населення стоять за тією чи іншою політичною силою. Стосунки між першими і другими мусять бути прозорими, кожна спонсорська допомога має документально фіксуватися. Таким же чином треба будувати і внутрішньопартійне життя. Якщо політик чи посадовець здобув своє становище нечесно, шляхом підкупу, то він у такий же спосіб діятиме і в державних справах.

Всі мають бути рівними перед законом: і міністри, і пересічні громадяни. Я можу навести десятки прикладів, коли в Австралії посадовці позбавлялися своїх посад і права працювати в управлінській сфері навіть за дрібні фінансові чи податкові порушення. Давайте запровадимо таку систему і в Україні і побачимо, що бюджет держави збільшиться у кілька разів. Завдяки цьому дуже швидко зміниться обличчя міст і сіл, а люди стануть жити краще.

— Мені дуже сподобалася акція Незгасима Свічка, ініціатором якої була українська громада Австралії. Побільше б таких заходів, адже вони єднають світове українство...

— Це й справді була унікальна акція. Свічка побувала в 33 країнах, привертаючи увагу громадськості світу до теми Голодомору. В Колумбії вона увійшла до вищого законодавчого органу цієї держави. Чотирнадцять парламентів світу визнали Голодомор геноцидом. Одне слово, цей захід був дуже ефективним. Він сколихнув світову спільноту, сприяв духовному об’єднанню українства, яке здобуло цінний дипломатичний та організаційний досвід проведення подібних міжнародних заходів.

Протягом найближчого часу їх відбудеться дуже багато. Вони стосуватимуться культури, мови, шкільництва, історії, спорту, бізнесу. Проводитимуться не лише за кордоном, а й в Україні. Кілька років тому було започатковано світовий футбольний турнір між українськими громадами. В ньому беруть участь команди з Австралії, Канади, США, Великобританії, України та багатьох інших країн. Цього року фінальна частина цього чемпіонату відбуватиметься в Канаді. А наступного року — в Україні, в Тернополі. Створено організаційний комітет на чолі з Олегом Вітвіцьким та Михайлом Гамалієм, який розпочав свою діяльність за сприяння обласної ради та облдержадміністрації. Сподіваємося на участь команд діаспори та збірних усіх обласних центрів України.

Є також намір провести великий всесвітній фестиваль української народної творчості. Приємно буде побачити на одній сцені українські колективи з усіх континентів. Ми покажемо всьому світові і в першу чергу ворогам українства глибину і силу нашої культури. Та найбільше мене непокоять спроби деяких зловорожих сил розколоти народ України. А тому зі Сходу — на Захід, з Півночі — на Південь і навпаки, мають пролягти сотні ниточок єднання: між громадськими організаціями, школами, спортивними клубами, органами місцевого самоврядування, окремими людьми. СКУ та Організація Українських Націоналістів це вже роблять. Проводять у Донецькій, Луганській, Запорізькій областях презентації, виставки, інші культурно-просвітницькі заходи. І треба сказати, що люди зустрічають нас приязно, щиро, що дає надію на порозуміння. Кажуть нам: приїжджайте, зустрічайтеся з нами, висловлюйте свою точку зору, допомагайте, але не намагайтеся повчати. Ми повинні іти туди, де люди мають іншу думку. Якщо ми об’єднаємо Схід і Захід України, влада буде бідною.

— Як СКУ відзначатиме 20 річницю незалежності України?

— Ми закликаємо всі наші громади долучитися до підготовки цього великого свята. По всьому світу заплановані концерти, фестивалі, урочисті маніфестації, вшанування пам’яті українських героїв. Давно визначені дати і місця цих заходів, зібрані кошти на їх проведення. Але турбує ситуація з відзначенням ювілейної дати в Україні. І хоч указ Президента України з приводу цього з’явився ще 1 листопада 2010 року, а Кабмін затвердив відповідні заходи, в Україні панує дивна тиша навколо урочистої події, що наближається. Враження таке, що це не ювілейний рік, а звичайний. Боюся, що свято готуватиметься нашвидкоруч за кілька тижнів. За таких умов воно буде не всенародним, а казенним. Хрещатиком пройдуть вояки, проїдуть броньовики, пролетять літаки, спалахнуть у небі салюти і на цьому все скінчиться. Як на мене, заходи з відзначення ювілею нашої держави мали б розпочатися вже сьогодні і тривати до кінця року. Людина готується до свого весілля заздалегідь, а не за два дні. 20-ліття державності слід було б використати для виховання патріотизму й національної гордості нових поколінь.

Коли наближалося відзначення 100-ліття Австралії, то вже за півроку в цій країні все вирувало, були залучені громади всіх етносів, які живуть в цій країні. Кожна готувала якийсь подарунок своїй другій Батьківщині. Ми засідали день і ніч, думаючи, чим її порадувати. І треба сказати, що свято проходило величаво, масштабно, представники кожного етносу під час урочистої маніфестації в Канберрі несли плакати з написом: «Дякую, Австраліє!» Відбулися сотні етнічних концертів та фестивалів. В Україні живуть десятки народів, які теж могли б зробити свій внесок і підготовку найбільшого національного свята України. Як ми себе шануємо, так шануватиме нас світ. Тож шануймося, бо ми того варті!

Published on 30 May 2011